Рішення № 12454863, 22.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.10 Справа № 4/33/10

Суддя

За позовом Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2А)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 4 486,17 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Гасумян М.М.

За участю представників:

Від позивача Михайлова О.В, довіреність №2566/27-18 від 14.06.2010р.;

Від відповідача не зявився;

27.09.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя з позовною заявою до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 4 486,17 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді.

Ухвалою від 27.09.2010р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 20.10.2010 р. Ухвалою суду від 20.10.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 22.11.2010р.

В судовому засіданні 22.11.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530 ЦК України та ст., ст. 193, 276 ГК України і полягають в тому, що 01.10.2002 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 23, за умовами якого позивач зобовязався постачати теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобовязався прийняти та сплатити вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Відповідно до Договору постачання відповідачу теплової енергії здійснювалося на викуплену окреморозташовану будівлю магазину по вул. Ученическая, 35. На виконання умов Договору позивачем надавалися відповідачу обумовлені договором послуги по постачанню теплової енергії, так з жовтня 2009р. по грудень 2009р. та з лютого 2010р. по серпень 2010р. позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 4560,62 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії. На підставі цього відповідачу були виставлені рахунки на оплату послуг по постачанню теплової енергії за спірний період на загальну на суму 4560,62 грн. Відповідачем було здійснено оплату лише частково за жовтень 2009 р. в розмірі 74,45 грн. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе зобовязання та вимоги чинного законодавства за умовами Договору № 23 від 01.10.2002 р. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_2 4486,17 грн. основної заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 23 від 01.10.2002 р.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Про дату, час та місце розгляду справи № 4/33/10 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі, яка отримана Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 27.10.2009 р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд визнав за можливе провести судове засідання 22.11.2010 р. за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (позивачем) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (відповідачем) був укладений Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 23 (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (теплопостачальна організація) зобовязався постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору.

Пунктом 10.1 сторони узгодили, що Договір набуває чинності з 01.10.2007р. і діє по 30.09.2003р. та вважаеться пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Згідно з п. 1.9 Договору тарифи на послуги теплопостачання затверджуються відповідними органами влади.

У пункті 1.3 Договору сторонами було узгоджено, що загальне максимальне теплове навантаження об'єкта становить 0.011253 Гкал/год., загальна опалювальна площа 140, 00 кв.м.

Пунктами 3.2.2 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в термін, передбачених в договорі.

Відповідно до п 6.2 - 6.6 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків є Акт надання послуг. Відповідач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату.

У період з жовтня 2009р. по грудень 2009р. та з лютого 2010р. по серпень 2010р. позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 4560,62 грн. включно.

Факт надання цих послуг підтверджується рахунками за спірний період, а саме:

-№ 23/1 від 07.12.2009 р. за листопад 2008 року на суму 125,64 грн. з ПДВ;

-№ 23/1 від 07.11.2009 р. за жовтень 2009 року на суму 125,64 грн. з ПДВ;

-№ 23/1 від 31.12.2009 р. за грудень 2009 року на суму 914,22 грн. з ПДВ;

-№ 23/1 від 07.03.2010 р. за лютий 2010 року на суму 1840,43 грн. з ПДВ;

-№ 23/1 від 07.04.2010 р. за березень 2010 року на суму 845,17 грн. з ПДВ;

-№ 23/1 від 07.05.2010 р. за квітень 2010 року на суму 125,64 грн. з ПДВ;

-№ 23/1 від 07.06.2010 р. за травень 2010 року на суму 145,97 грн. з ПДВ.

-№ 23/1 від 07.07.2010 р. за червень 2010 року на суму 145,97 грн. з ПДВ;

-№ 23/1 від 07.08.2010 р. за липень 2010 року на суму 145,97 грн. з ПДВ;

-№ 23/1 від 07.09.2010 р. за серпень 2010 року на суму 145,97 грн. з ПДВ.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

На виконання умов Договору з жовтня 2009р. по грудень 2009р. та з лютого 2010р. по серпень 2010р позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 4560,62 грн.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з жовтня 2009р. по грудень 2009р. та з лютого 2010р. по серпень 2010р. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 23 від 01.10.2002р. станом на час вирішення справи в судовому засіданні не перерахував.

Відповідачем було здійснено оплату лише частково за жовтень 2009 р. в розмірі 74,45 грн.

Отже, відповідач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору належним чином та в повному обсязі не виконав.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за поставлену йому теплову енергію в гарячій воді в сумі 4486,17 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району у розмірі 4486,17 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

За приписами ст. 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд №НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р № 26004045320001 в АКБ “Індустрілбанк”, МФО 313849) 4 486 (чотири тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 17 коп. вартості поставленої теплової енергії, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “25” листопада 2010 р.