Рішення № 12454845, 17.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.10 Справа № 4/26/10

Суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМТОП”, (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, к. 168)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО”, (юридична адреса: 72420, смт. Нововасилівка Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 184; поштова адреса: 72312, м. Мелітополь Запорізької області, а/с № 99)

про стягнення 52 165,00 грн. основного боргу за договором № ТА10ПТ від 02.03.2010 р., 1 597,28 грн. пені та 328,20 грн. три відсотки річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача – не з’явився;

Від відповідача –Требухов О.В., довіреність №209 від 15.06.2010 р.;

22.09.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРОМТОП”, м. Запоріжжя з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” про стягнення 52 165,00 грн. основного боргу за договором № ТА10ПТ від 02.03.2010 р., 1 597,28 грн. пені та 328,20 грн. три відсотки річних.

Ухвалою від 22.09.2010р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 14.10.2010 р. Ухвалою від 14.10.2010р., на підставі ст..77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 17.11.2010р.

В судовому засіданні 17.11.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач в судове засідання 17.11.2010р. не з'явився.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. 193, 198, 216, 217, 218, 220 ГК України, ст. 625 ЦК України і полягають в тому, що 02.01.2010 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № ТА10ПТ, за умовами якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити кремній металічний, надалі –товар, протягом 10 робочих днів з моменту поставки. Згідно договору позивач у період з 14 по 23 червня 2010 року поставив відповідачу товар на загальну суму 102165 грн., що підтверджується рахунками-фактурами №140600 від 14.06.2010р., №230602 від 23.06.2010р., видатковими накладними №140600 від 14.06.2010р., №230602 від 23.06.2010р. та довіреностями № 611 від 11.06.2010р., № 642 від 22.06.2010р. (відповідно) на отримання товару. Пунктом 4.2 Договору передбачено, що повна оплата вартості партії товару здійснюється в строк не більше 10 робочих днів з монета поставки Товару. Таким чином, за умовами Договору, відповідач повинен був сплатити Позивачу повну вартість поставленого Товару у наступні терміни: за видатковою накладною №140600 від 14.06.2010р. до 25.06.2010р.(включно) -73500 грн.; за видатковою накладною №1310-1 від 14.10.2008р. до 07.07.2010р.(включно) - 28665 грн. За поставлений товар відповідач, розрахувався частково 23.06.2010р. у розмірі 50000 грн. та 10.09.2010р. у розмірі 23500 грн. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № ТА10ПТ від 02.03.2010 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства. Відповідно до п. 8.1 та 8.3 Договору, у разі просрочки оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочки. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, божник, який просрочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просрочення, а також три проценти річних від просроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” 52165,00 грн. основного боргу за договором № ТА10ПТ від 02.03.2010 р., 1597,28грн. пені та 3% річних у сумі 328,20 грн.

17.11.2010 р. від позивача після судового засідання отримано клопотання, в якому позивач пояснив суду , що основна заборгованість за спірним договором становить 28665,00 грн., а не 52165, 00 грн., як зазначив в прохальній частині позову позивач, тому позивачем за подання позовної заяви внесено державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, а саме внесено –536,84 грн., передбачено –305,90 грн. Крім того, зазначив, що після звернення до суду з даним позовом відповідачем заборгованість була погашена в сумі 28665 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 417 від 31.08.2010 р. Просить суд припинити провадження у справі №4/26/10 в частині стягнення заборгованості у розмірі 30590,48 грн, а саме за поставлений товар –28665 грн., пеня –1597, 28 грн., та 3% річних –328,20 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору. Зазначене клопотання залишено судом без розгляду.

          Відповідач в судовому засіданні 17.11.2010р. надав заяву про припинення провадження у справі, в якій зазначив, що відповідач погасив суму заборгованості перед ТОВ “ПРОМТОП” у повному обсязі, на підтвердження чого надав акт звірки взаємних розрахунків станом на 17.11.2010р. Просить припинити провадження у справі №4/26/10 у зв'язку з відсутністю предмету спору.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

02.03.2010 р. між ТОВ “ПРОМТОП” (позивачем у справі) та ТОВ “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО”, (відповідачем у справі) був укладений договір № ТА10ПТ (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору позивач зобов’язався поставити, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити кремній металічний, надалі –товар, протягом 10 робочих днів з моменту поставки.

Відповідно до пункту 10.4 Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що повна оплата вартості партії товару здійснюється в строк не більше 10 робочих днів з монета поставки Товару.

На виконання умов Договору позивач у період з 14.06.2010р. по 23.06.2010 року поставив відповідачу товар на загальну суму 102165 грн., що підтверджується рахунками-фактурами: №140600 від 14.06.2010р., №230602 від 23.06.2010р., видатковими накладними №140600 від 14.06.2010р., №230602 від 23.06.2010р. та довіреностями № 611 від 11.06.2010р., № 642 від 22.06.2010р.

За поставлений товар відповідач, розрахувався частково 23.06.2010р. у розмірі 50000 грн. та 10.09.2010р. у розмірі 23500 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем продукції підтверджується рахунками-фактурами №140600 від 14.06.2010р., №230602 від 23.06.2010р., видатковими накладними №140600 від 14.06.2010р., №230602 від 23.06.2010р. та довіреностями № 611 від 11.06.2010р., № 642 від 22.06.2010р. Зазначені документи узгоджені між сторонами та згідно яких продукція прийнята відповідачем без жодних зауважень та претензій.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

          Відповідачем в порушення умов Договору поставлений товар в повному обсязі оплачений не був.

          Отже, відповідач взяті на себе зобов’язання згідно умов Договору № ТА10ПТ від 02.03.2010р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Таким чином, відповідач порушив договірні зобов'язання та вимоги чинного законодавства.

Відносно стягнення суми основного боргу в розмірі 23500 грн. 00 коп. за договором № ТА10ПТ від 02.03.2010р. суд вважає, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на час подання позовної заяви 22.09.2010р. ТОВ “ПРОМТОП” до ТОВ “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” відповідач сплатив заборгованість за поставлений товар в розмірі 23500 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою БВ-0000152 від10.09.2010р. та актом звірки взаемних розрахунків станом на 07.10.2010р. підписаний обома сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 23500,00 грн. за договором Договору № ТА10ПТ від 02.03.2010р. заявлені необгрунтовано та задоволенню не підлягають.

          Станом на час звернення до суду з даною позовною заявою заборгованість відповідача перед ТОВ “ПРОМТОП” становила 28665,00 грн.

          06.10.2010р. відповідачем платіжним дорученням №2631 була сплачена сума основного боргу в розмірі 28665,00 грн. Отже, на час винесення судом рішення заборгованність за договором № ТА10ПТ від 02.03.2010р., в частині стягнення основного боргу відсутня, тому провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 8.1 та 8.3 Договору, у разі просрочки оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочки.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 26.06.2010 року по 09.09.2010 року в сумі 714 грн. 40 коп., пеню за період з 08.07.2010 року по 22.09.2010 року в сумі 882 грн. 88 коп., а всього в сумі 1597 грн. 28 коп. пені.

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи що відповідач несвоєчасно розрахувався за отриманий товар, суд вважає правомірним нарахування пені, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 1597 грн. 28 коп.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3% річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, згідно розрахунку позивача, становить 328,20 грн., яка розрахована за період з 26.06.2010 року по 09.09.2010 року в сумі 146 грн. 79 коп., за період з 08.07.2010 року по 22.09.2010 року в сумі 181 грн. 41 коп.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Позовні вимоги в частині нарахування пені в сумі 1597 грн. 28 коп. та 3% річних в сумі 328 грн. 20 коп. обгрунтовані та судом задоволняються.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 22, 44, 47, 49, 75, 78, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО”, (юридична адреса: 72420, смт. Нововасилівка Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 184; поштова адреса: 72312, м. Мелітополь Запорізької області, а/с № 99, код ЄДРПОУ 31433316, р/р № 26001325387941 в Донецькій обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМТОП”, (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, к. 168, код ЄДРПОУ 35499501, п/р № 26007215942900 в АКИБ «Укрсиббанк», МФО 351005) 1597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 28 коп. пені, 328 (триста двадцять вісім) грн. 20 коп. 3% річних, 303 (триста три) грн. 60 коп. державного мита, 133 (сто тридцять три) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” суми 28665 грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Суддя                               Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “23” листопада 2010 р.