Рішення № 12454842, 05.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.10 Справа № 24/286/10

Суддя

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м. Запоріжжя ( 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7).

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя ( 69063, м. Запоріжжя, вул. Жовтнева, 4 ).

про стягнення суми 775 935,99 грн.,

суддя Азізбекян Т.А.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Надточій О.М., довіреність від 16.07.2010р. № 08/4153-1

від відповідача: Селівоненко С.Ю., довіреність від 03.08.2010р. № 1499

СУТЬ СПОРУ:

20.08.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (надалі - ПАТ “Запоріжгаз”) з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу про стягнення з відповідача 775 935,99 грн., з яких: основного боргу в розмірі 692 924,68 грн., пені в сумі 61 536,73 грн., інфляційних витрат - 12 127,87 грн. та 9 346,71 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 20.08.2010р. судом порушено провадження у справі № 24/286/10, судове засідання призначено на 06.10.2010р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду справи.

Ухвалою від 06.10.2010р. розгляд справи відкладений на 19.10.2010р.

Ухвалою від 19.10.2010р. за клопотанням сторін строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладений на 05.11.2010р.

У зв’язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу, заявами від 06.10.2010р., 19.10.2010р. позивач зменшив розмір позовних вимог та остаточно просить суд стягнути з відповідача 125 935,99 грн., з яких: 42 924,68 грн. основного боргу, 61 536,73 грн. пені, 12 127, 87 грн. інфляції та 9 346,71 грн. 3% річних.

Заяви про зменшення розміру позовних вимог подані відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідають вимогам чинного законодавства, не суперечать правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийняті судом до розгляду та задоволені.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 05.11.2010р., на підставі на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступна та резолютивна частини рішення. Судом повідомлено про час складення рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог та зазначив наступне. 01.02.2009р. між сторонами укладено договір № 217Б-ЗП на постачання та транспортування природного газу з додатковими угодами, за умовами якого позивач зобов’язався поставити та транспортувати відповідачу природний газ, а останній прийняти та оплатити вартість газу і послуги з його транспортування. Так, за період січень - липень 2010 р. відповідачу поставлений природний газ в обсязі 356 186 тис. м3 на суму 948 822,44 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газ. Однак, на час звернення з позовом до суду, відповідач свої зобов’язання за договором виконав частково в сумі 255 897,76 грн. Також, 06.10.2010р. та 07.10.2010р. відповідачем частково сплачено суму основного боргу у розмірі 650 000,00 грн. Таким чином, на час розгляду справи в суді сума основного боргу становить 42 924,68 грн. за період січень-липень 2010р. Крім того, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачу нарахована пеня у розмірі 61 536,73 грн. за період з 10.02.2010р. по 09.08.2010, інфляція в сумі 12 127,87 грн. за період лютий-березень 2010р. та 3% річних в розмірі 9 346,71 грн. за період з 10.02.2010р. по 09.08.2010р. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує та пояснив, що КЕВ м. Запоріжжя в серпні 2010р. сплачено 21 592,97 грн. та в вересні 2010р. - 150 000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 30.09.2010р. № 247602. Також, в жовтні 2010 р. за спірним договором перераховано позивачу 500 000,00 грн., що підтверджується випискою Держказначейства у Запорізькій області від 08.10.2010р. Таким чином, сума основному боргу станом на 05.11.2010р. складає 21 331,71 грн. Крім того відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій та пені, оскільки дані видатки не передбачені кошторисом і примусове стягнення їх з рахунків КЕВ м. Запоріжжя призведе до неможливості сплачувати поточні платежі, і як результат - підрив боєздатності військових об’єктів та установ. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно Статуту Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (ідентифікаційний код 03345716) є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства “Запоріжгаз”(ідентифікаційний код 03345716) відповідно до вимог Закону України “Про акціонерні товариства”.

01.02.2009р. між відкритим акціонерним товариством “Запоріжгаз” (Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя (Споживач) укладено договір № 217Б-ЗП на постачання та транспортування природного газу № 320016 з додатковою угодою від 15.06.2010р. до нього, за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов’язується поставити та транспортувати Споживачу у 2009 році природний газ, а Споживач прийняти та оплатити вартість газу і послуги з його транспортування.

Згідно п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди від 15.06.2010р.), Постачальник передає та транспортує Споживачу в 2010 році природний газ, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість газу та послуги з його транспортування на умовах цього договору обсягом 449,2 тис. куб. м.

Відповідно до п. п. 3.5, 3.6 договору, кількість газу, поставленого Споживачу, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються Постачальником та Споживачем. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Споживач зобов’язується надати Постачальнику два примірники Акту приймання –передачі газу, підписані та скріплені печаткою Споживача. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктом 5.2 договору (в редакції додаткової угоди) визначено, що загальна сума договору складає 1 197 620,93 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, в період січень-липень 2010 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ в об’ємі 356 186 тис. м3 на загальну суму 948 822,44 грн.

Факт постачання відповідачу протягом спірного періоду вказаного обсягу природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2010р., 28.02.2010р., 31.03.2010р., 30.04.2010р., 31.05.2010р., 30.06.2010р., 31.07.2010р., які підписані сторонами договору та скріплені печатками підприємств.

Отже, позивач взяті на себе зобов’язання за договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1 договору, оплата за газ та послуги з його транспортування здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100%-ї поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця.

Однак відповідач, в порушення умов договору, оплату за поставлений газ здійснив частково в сумі 255 897,76 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 09.08.2010р. складала 692 924,68 грн.

Матеріали справи свідчать, що після звернення позивача до суду відповідачем сплачена заборгованість за спірним договором за поставлений природний газ у розмірі 650 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 17.09.2010р. № 1431689 на суму 67 252,40 грн., від 17.09.2010р. № 1431689 на суму 82 747,60 грн., від 07.10.2010р. № 1564359 на суму 224 137,92 грн. та від 07.10.2010р. № 1564360 на суму 275 862,08 грн. Таким чином, провадження у справі в частині стягнення суми 650 000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Також судом встановлено, що 11.08.2010р. та 17.08.2010р., тобто до моменту звернення з позовом до суду, відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача 21 592,97 грн., про що свідчать платіжні доручення від 11.08.2010р. № 1207928 на суму 14 678,86 грн., від 11.08.2010р. № 1207944 на суму 4 546,75 грн. та від 17.08.2010р. на суму 2 367,36 грн. Отже, позивачем безпідставно заявлено до стягнення сума основного боргу в розмірі 21 592,97 грн.

Враховуючи викладене, на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ складає 21 331,71 грн.

Глава 50 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає підстави та умови припинення зобов’язання, зокрема, ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 9.1 договору сторони узгодили, що даний договір в частині розрахунків за поданий природний газ і послуги з його транспортування діє до повного їх здіснення.

Отже, зобов’язання відповідача оплатити поставлений природний газ не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором від 01.02.2009р. № 217Б-ЗП документально підтвердженими та обґрунтованими в розмірі 21 332,71 грн. За таких обставин позов в цій частині підлягає задоволенню частково в сумі 21 332,71 грн.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, (…), сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Сторони в п. 7.2 договору обумовили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п 6.1. договору, Споживач сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.96 встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача, за період часу з 10.02.2010р. по 09.08.210р. розмір пені становить 61 536,73 грн.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений. Наданий позивачем розрахунок суми пені в розмірі 61 536,73 грн. суд вважає обґрунтованим та вірним, у зв’язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір інфляційних витрат за період лютий –березень 2010 року складає 12 127,87 грн. та 3% річних за період з 10.02.2010р. по 09.08.2010р. становить 9 346,71 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Пункт 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України надає суду право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом спосіб.

Відповідно до Роз’яснення Президії ВАСУ від 12.09.1996р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та ін. обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

В судовому засідання відповідач заявив суду усне клопотання про розстрочку виконання рішення на 4 місяці рівними частинами, мотивуючи це складними об’єктивними суспільними, фінансовими та економічними обставинами, що склалися на підприємстві.

Враховуючи обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суспільну необхідність, правову позицію позивача, суд визнав за можливе розстрочити виконання рішення суду щодо сплати суми основного боргу, пені, інфляції, 3% річних терміном на 4 місяці рівними частинами по 26 085,76 грн. щомісячно починаючи з 01.12.2010р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі –7 543,43 грн. державного мита та 229,43 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 49, 82, 83 , 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Жовтнева, 4, п/р 35217001002835 в ГУДКУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 07809992, МФО 813015) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, п/р 26005002327001 ф-я ВАТ КБ “Надра” Запорізьке регіональне управління, код ЄДРПОУ 03345716, МФО 313968) –21 331 (двадцять одну тисячу триста тридцять одну) грн. 71 коп. основного боргу, 61 536 (шістдесят одну тисячу п’ятсот тридцять шість) грн. 73 коп. пені, 12 127 (дванадцять тисяч сто двадцять сім) грн. 87 коп. інфляційних витрат, 9 346 (дев’ять тисяч триста сорок шість) грн. 71 коп. - 3% річних, 7 543 (сім тисяч п’ятсот сорок три) грн. 43 коп. державного мита та 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочити виконання рішення суду строком на 4 (чотири) місяці рівними частинами по 26 085 (двадцять шість тисяч вісімдесят п’ять) грн. 76 коп. щомісячно, починаючи з 01.12.2010р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 650 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

суддя Т.А. Азізбекян

су

Суддя Т.А. Азізбекян