Рішення № 12454359, 24.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.10р.Справа № 17/346-10 За позовом Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", м. Запоріжжя

до відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта садова", м. Алчевськ

Луганської області

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Інвест", м. Запоріжжя

про стягнення 1 408 грн. 00 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Денисков О.М., довір. № 68 від 25.10.10р.;

від відповідача-1: Селяков О.В., довір. № 416 від 01.01.10р.;

від відповідача-2: Кравченко І.А., довір. № Д/13/2010 від 15.03.10р.;

від відповідача-3: не з'явився.

Суть спору:

Казенне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" звернулося до господарського суду із позовом, згідно якого просить стягнути з належного відповідача суму 1408,00 грн. вартості нестачі вугілля кам’яного марки АМ у вагоні № 64818305 по залізничній накладній № 52249861.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає повністю. Вмотивовує свої заперечення тим, що вимоги необґрунтовані, а розрахунок завданих нестачею вантажу збитків здійснений не за ціною вантажовідправника.

Відповідач-2 проти позову заперечує. У відзиві вказує на те, що вантажовідправником виконанні всі можливі заходи з метою збереження під час перевезення вантажу.

Відповідач-3 явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та дату повідомлений належним чином. У відзиві на позов просить відмовити позивачу у стягненні вартості нанесених збитків за недостачу вантажу на підставі того, що вони були спричинені з вини залізниці, яка повинна нести відповідальність за вантаж з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, чого насамперед не вбачається з матеріалів справи.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-1 та відповідача-2, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

На адресу позивача за залізничною накладною № 52249861 у вагоні № 64818305 надійшов вантаж –вугілля кам’яне марки АМ, вантажовідправником якого являється "Шахта садова".

Зазначений вагон видано позивачу, згідно з ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України (далі - Статут) зі складанням комерційного акту АА № 018905/335 від 26.06.10р., у якому зафіксовано ознаки втрати вантажу під час перевезення, такі як порушення маркування, маються виїмки над першими люками по ходу поїзда довжиною 150 см шириною 280 см завглибшки 30 см, зліва по ходу над 6, 7 люками довжиною 200 см шириною 100 см глибиною 40 см та існує недостача у кількості 2,56 тн, а спірний вагон у технічному відношенні справний.

Суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги за рахунок відповідача-1 у справі, а в позовних вимогах до відповідача-2 відмовити з огляду на наступні обставини та положення чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За умовами ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося не з його вини.

Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Таким чином, суд робить висновок який підтверджується також комерційним актом, що втрата вантажу виникла під час здійснення залізницею перевезення, так як вагон технічно справний, а навантаження здійснено згідно встановленим вимогам.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Положення ст.ст. 33, 34 ГПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності з приписами ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за недостачу - у розмірі дійсної вартості недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідачем-2 на вимогу суду долучені до матеріалів справи докази вартості 1-тони вугілля кам’яного марки АМ відвантаженого у червні 2010 року, яка складає розмір 680,00 грн., без урахування ПДВ та залізничного тарифу.

Після здійсненої господарським судом перевірки нарахованої позивачем вартості нестачі спірного вантажу, стягненню підлягають грошові кошти в розмірі 1044,48 грн. (з урахуванням ПДВ) завданої шкоди як такі, що правомірно розраховані та відповідають фактичній вартості втраченого кам’яного вугілля.

Підстави, передбачені ст. 111 Статуту, звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу –відсутні, тоді як і позовні вимоги до відповідача -2, -3 є безпідставними.

Викладене є підставою для задоволення позову за рахунок ДП "Придніпровська залізниця" (відповідача-1 у справі).

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) на користь Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18; ЄДРПОУ 00194731) суму 1044,48 грн. (одна тисяча сорок чотири грн. 48 коп.) збитків від нестачі вантажу, 75,66 грн. (сімдесят п’ять грн. 66 коп.) державного мита, 175,07 грн. (сто сімдесят п’ять грн. 07 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявленого розміру завданої шкоди та позовних вимогах до відповідача -2, -3 –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.В. Суховаров Рішення підписано –23.11.10р.