Рішення № 12454065, 28.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

28.10.2010Справа №2-31/3898-2009 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Котнар» (33009, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 112-А)

до відповідача – Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Крим» (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Леніна, 128)

про стягнення 330584,10 грн.

Суддя А.В. Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – Титаренко Н.Г., дов. у справі

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Котнар» звернулось до господарського суду АРК з позовом до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Крим» про стягнення з відповідача боргу в сумі 330 584,10 грн., з якої сума боргу складає 177962,91 грн., інфляційні нарахування – 65517,79 грн., пеня в сумі 42399,05 грн., 3% річних в сумі 9559,22 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 35145,13 грн., а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду АРК від 23.07.2009 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору б/н від 02.08.2007 р. про діяльність в якості дистриб’ютора, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Котнар» та Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством «Агрофірма «Крим», за відповідачем склалася заборгованість на загальну суму 330 584,10 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, за мотивами вказаними у відзиві на позовну заяву. Посилається на те, що позивач не довів належними доказами поставки товару на спірну суму, а також відповідач посилається на те, що поставки товару здійснювались не за договором б/н від 02.08.2007.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.11.2009 провадження у справі зупинено, у зв'язку із призначенням по справі судово-економічної експертизи, проведення якої доручено ТОВ «Кримське експертне бюро».

06.08.2010 до господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з укладенням 07.04.2010 договору про відступлення права вимоги іншій юридичній особі – ТОВ «Торговий дім «Котнар-Плюс».

13.10.2010 до господарського суду АР Крим з експертної установи надійшли матеріали справи з висновком експерта.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.10.2010 провадження у справі поновлено та призначено до розгляду.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від позивача до суду не находило.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення клопотання позивача про припинення провадження у справі заперечував з підстав його необґрунтованості. Просив у задоволені позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, позивач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника позивача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка позивача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Котнар» та Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством «Агрофірма «Крим» був укладений договір про діяльність в якості Дистриб'ютора (далі – Договір), за яким Позивач зобов'язувався передати, а Відповідач прийняти та оплатити товар, а також поширювати його в гуртово-роздрібній мережі торгівельних пунктів в адміністративно-територіальних межах АР Крим.

Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 270 124,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТК-0004850 від 08.08.2007 р., видатковою накладною № ТК-0004851 від 08.08.2007 р., товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв № 100917 від 08.08.2007 р. (І партія товару), видатковою накладною № ТК-0005498 від 04.09.2007 р., товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв № 590695 від 04.09.2007 р. (II партія товару), видатковою накладною № ТК-0005825 від 18.09.2007 р., видатковою накладною №ТК-0005826 від 18.09.2007 р., товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв № 619580 від 18.09.2007 р. (III партія товару).

Відповідно до п.3.5 Договору, відповідач зобов'язаний оплатити товар протягом 40 днів з моменту його отримання.

Відповідач сплатив позивачу 50 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 13.08.2007, та повернув позивачу товар на загальну суму 42 161,89 грн., що підтверджується видатковою накладною (повернення) №ВП-0000009 від 01.10.2007, видатковою накладною (повернення) №ВП-0000011 від 05.10.2007, видатковою накладною (повернення) №ВП-0000013 від 18.10.2007, видатковою накладною (повернення) №ВП-0000015 від 18.10.2007, видатковою накладною (повернення) №ВП-0000014 від 27.10.2007. Таким чином, позивач вказує, що відповідачем не було оплачено товар на загальну суму 177 962,91 грн.

13.11.2007 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№ 305, у якій вимагав погасити заборгованість за отриманий товар. Факт отримання претензії відповідачем позивач підтверджує фіскальним чеком № 2665 від 13.11.2007 та описом вкладення в цінний лист від 13.11.2007р.

02.07.2009 року позивач повторно звернувся до відповідача з претензією вих.№ 105, у якій вимагав, зокрема, погасити заборгованість за отриманий товар. У підтвердження отримання відповідачем претензії позивач посилається на фіскальний чек № 5099 від 02.07.2009 та опис вкладення в цінний лист від 02.07.2009.

Залишення відповідачем без відповіді направлених претензій та несплата відповідачем суми заборгованості стала підставою для звернення позивача до господарського суду із даним позовом, в якому позивач окрім стягнення основного боргу в сумі 177962,91грн. нарахував відповідачу згідно з пунктом 8.2. Договору пеню в сумі 42 399,05 грн., згідно частини 2 статті 625 ЦК України 3 % річних в сумі 9 559,22 грн. та інфляційних витрат на суму 65 517,79 грн., а також проценти за користування чужими

грошовими коштами в сумі 35 145,13 грн., які просить стягнути з відповідача за порушення ним грошового зобов’язання.

Висновком №151/09 від 12.10.2010 судово-економічної експертизи, призначеної судом по даній справі, встановлено, що сума заборгованості Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма Крим» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Котнар» документально підтверджується в сумі 177 961,91 грн.У представлених видаткових накладних, виписаних ТОВ «Торговий дім «Котнар» покупцеві СЗАТ «Агрофірма Крим», посилання на постачання за договором про діяльність в якості дистриб'ютора від 02.08.2007р відсутня. Срокдлявзысканияпени за нарушениеобязательстваИстцом упущен.Термін для стягнення пені за порушення зобов'язання Позивачем упущений. Сумма 3% годовыхвразмере 9559,22грн истцом посчитана правильно. Сума 3% річних у розмірі 9559,22 грн. позивачем порахована правильно.Сумма потерь от инфляции в размере 65517,79 грн. Сума втрат від інфляції в розмірі 65517,79 грн.истцом посчитана правильно. позивачем порахована правильно.Сумма процентов за пользование чужими денежными средствами в размере 35145,13 грн. Сума відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 35145,13 грн.посчитана правильно. порахована правильно.Дослідивши обставини справи оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у ході судового розгляду справи за договором від 07 квітня 2010 року про відступлення права вимоги позивач відступив своє право вимоги щодо стягнення з СЗАТ «Агрофірма-Крим» грошових коштів за отриманий товар в сумі 177962,00 грн. та стягнення без обмежень пені, штрафу, інфляційних нарахувань, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами, відшкодування завданих збитків, у зв’язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов’язань щодо оплати товару, отриманого ним від первісного кредитора, новому кредитору – ТОВ «Торговий дім «Котнар Плюс» (далі – Договір) (а.с.145, т.1).

Сторони за цим Договором визначили, що право вимоги, що відступається новому кредитору засвідчується договором про діяльність в якості дистриб’ютора №б/н від 02.08.2007 та/або видатковими накладними №ТК-0004850 від 08.08.2007, №ТК-0004851 від 08.08.2007, №ТК-0005498 від 04.09.2007, №ТК-0005825 від 18.09.2007, №ТК-0005826 від 18.09.2007, товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв серії 01 АААМ №100917 від 08.08.2007, серії 01 АААО №590695 від 04.09.2007 та серії 01 АААО №619580 від 18.09.2007, та іншими документами.

Договір про відступлення права вимоги укладений позивачем з дотриманням вимог ст.ст.513-516 Цивільного кодексу України, тому приймається судом до уваги при розгляді даного позову.

Договором про відступлення права вимоги передбачено, що з моменту набрання чинності цим договором первісний кредитор втрачає, а новий кредитор набуває право вимоги, визначене у п.1 цього Договору.

Умовами договору сторони визначили, що цей Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами, якою є дата, зазначена у преамбулі Договору, тобто 07.04.2010.

Зі змісту Договору про відступлення права вимоги судом вбачається, що до нового кредитора перейшло право вимоги в зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, судом вбачається, що з 07 квітня 2010 року позивач – ТОВ «Торговий дім «Котнар» втратив своє право вимоги в повному обсязі до відповідача за даним позовом.

Також, судом встановлено, що відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор – позивач у даній справі повідомив боржника про укладення такого договору, що підтверджується листом позивача від 21.05.2010 та поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано відповідачем 01.06.2010 (а.с.147-149, т.1).

Факт отримання такого повідомлення відповідачем не заперечується.

Таким чином, відповідно до вимог ст.ст.517, 518 Цивільного кодексу України в боржника відсутнє право виконувати заборгованість первісному кредитору

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про втрату позивачем свого права вимоги, у зв’язку з чим у позивача відсутнє порушене право, на захист якого було подано ним даний позов.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи положення статті 54 Господарського процесуального кодексу та межі повноважень суду при прийнятті рішення за статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, вказує, яке саме його право чи охоронюваний законом інтерес є порушеними, доводячи це належними та допустимими доказами.

Розглядаючи ж спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, відповідність обраного ним способу їх захисту способам, визначеним законодавством, забезпечення внаслідок прийняття рішення відновлення порушених прав позивача.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність же цивільного права чи інтересу, про захист яких подавався позов, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Котнар» про стягнення з відповідача 330584,10грн. заборгованості не підлягають задоволенню з огляду на відсутність порушених або оспорюваних прав позивача.

Клопотання позивача про припинення провадження у справі на підстав пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, суд залишає без задоволення через відсутність підстав для припинення провадження у даній справі і помилкове уявлення позивача про наявність таких підстав.

За змістом пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України вбачається, що припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору можливе коли спір існував на момент звернення до суду із позовом, але у ході розгляду справи припинив своє існування.

Однак, в даному випадку спір не припинився, а відбулося переуступлення права вимоги позивача новому кредитору, тобто позивач вибув із спірних правовідносин, в той час коли самі правовідносини залишилися спірними. Тому не можна ототожнювати відсутність предмету спору з вибуттям сторони із спірних правовідносин.

Слід зазначити, що відсутні й підстави для заміни сторони яка вибула в порядку ст.25 ГПК України, оскільки обов’язковою умовою здійснення такої заміни законодавець визначив правонаступництво внаслідок реорганізації юридичної особи, а не внаслідок сингулярного правонаступництва у зобов’язанні.

Крім того, судом встановлено, що новий кредитор подав окремий позов до відповідача про стягнення заборгованості, який розглядається господарським судом АРК у межах справи №5002-9/4048-2010, порушеної ухвалю суду від 13.08.2010.

Зазначену обставину підтвердив також у судовому засіданні представник відповідача.

Доказів розірвання договору про відступлення права вимоги або визнання його недійсним у встановленому законом порядку сторонами суду не надано.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи те, що станом на день розгляду справи існує договір про відступлення права вимоги новому кредитору у зобов’язанні, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача за цим зобов’язанням судом визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню через відсутність порушених прав позивача за даним позовом.

Відсутність порушених або оспорюваних прав виключає можливість задоволення позову. Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що за підставами, викладеними у позовній заяві, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Котнар» задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 48 Господарського процесуального кодексу України вказує, що витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, визначаються господарським судом.

Оскільки судова експертиза, призначена по даній справі ухвалою господарського суду АР Крим від 20.11.2009 р., проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро», однак сторонами не була оплачена, то витрати за її проведення мають бути відшкодовані експертній установі відповідно до положень статей 48, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно виставленого рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» №136/151 від 12.10.2010 р., витрати за проведення експертизи по даній справі складають 4296,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові у позові, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за проведення судової експертизи покладаються на позивача.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні. Повний текст рішення оформлено та підписано 04.11.2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Котнар» (33009, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 112-А; ЄДРПОУ 33724052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» (95000, м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 44, офіс 20; ЄДРПОУ 31937105, р/р 26007000130855 в АКБ «ЧБРР», МФО 384577) 4296,00 грн. за проведення судової експертизи.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.