Ухвала суду № 1245355, 25.12.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

25 грудня 2007 року

Справа № 2-10/8324-2005

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Волкова К.В.,

Щепанської О.А.,

секретар судового засідання Наконечний О.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився; виробничо-комерційної фірми "Майбел-Крим"

відповідача: не з'явився; Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 14 липня 2007 року у справі № 2-10/8324-2005

за позовом виробничо-комерційної фірми "Майбел-Крим"

(вул. Севастопольська, 62, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

(вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка 95053)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2005 року виробничо-комерційна фірма "Майбел-Крим" звернулась до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень (т.1 а.с.2-5).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2007 року у справі 3 2-10/8324-2005 (суддя Тітков С.Я.) позов виробничо-комерційної фірми "Майбел-Крим" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, задоволено (т. 1 а.с. 90-91).

Судом визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі № 0013832301/0 від 01.09.2004 та № 0013822301/0 від 01.09.2004.

Суд стягнув з Державної податкової інспекції у місті Сімферополі на користь виробничо-комерційної фірми "Майбел-Крим" 85,00 грн. державного мита.

Суд стягнув з Державної податкової інспекції у місті Сімферополі на користь виробничо-комерційної фірми "Майбел-Крим" 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з цим судовим актом, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2007 року у справі 3 2-10/8324-2005 скасувати (т.1 а.с.101-103).

Відповідач вважає, що в рішенні господарський суд необгрунтовано прийшов до висновку про те, що позивач правомірно збільшивши суму валових витрат у 1 кварталі 2003, оскільки Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000, не регулює питання визначення строків надання уточнюючих декларацій.

Крім того, обмеження введені в дію у березні 2003, тобто після подачі уточнюючого розрахунку, а оскільки закон зворотної сили не має, то висновок про порушення позивачем граничного строку надання уточнюючої декларації є помилковим.

Відповідач також заперечує проти стягнення з нього 85 грн. держмита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2007 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі залишено без змін. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2007 року у справі 3 2-10/8324-2005 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 листопада 2007 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2007 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції на розгляд за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

У судове засідання, яке було призначено на 25 грудня 2007 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності її представника, у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладених договорів, у жовтні 1998 року виробничо-комерційна фірма "Майбел-Крим" відвантажила товар з дочірнього підприємства «Юніверсал Дістрібутінг».

У зв'язку з невиконанням покупцем - дочірнім підприємством "Юніверсал Дістрібутінг" своїх зобов'язань, виробничо-комерційна фірма "Майбел-Крим" звернулась до Арбітражного суду міста Києва з позовними вимогами про стягнення заборгованості, але позовні вимоги були задоволені частково та стягнуто 311 403.80 грн.

Однак, рішення суду виконано не було у зв'язку з тим, що у дочірнього підприємства "Юніверсал Дістрібутінг" були відсутні грошові кошти.

15 червня 1999 року виробничо-комерційна фірма "Майбел-Крим" звернулась до Арбітражного суду міста Києва з заявою про банкрутство дочірнього підприємства "Юніверсал Дістрібутінг".

22.12.2003 заява виробничо-комерційної фірми "Майбел-Крим" була залишена без розгляду.

Позивачем списано безнадійну дебіторську заборгованість дочірнього підприємства "Юніверсал Дістрібутінг", у зв'язку з чим у 2003 році позивач проводив корегування податкового зобов'язання по ПДВ на суму 54628 грн. і в першому кварталі 2003 корегування валових витрат на суму 273,1 тис.грн.

Відповідно до підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податків - продавець товарів (робіт, послуг), має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, у випадку якщо покупець таких товарів затримує без узгодження з платником податків оплату їх вартості.

Вказане зменшення здійснюється у випадку, якщо платник податків звернувся із заявою до суду про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання покупця банкротом.

Державна податкова інспекція вважає, що виробничо-комерційна фірма "Майбел-Крим" мала право зменшити суму валового доходу.

15.06.1999 звернувся в Арбітражний суд із заявою про порушення справи про банкрутство.

У випадку, якщо платник не зменшив суму валового доходу у відповідному податковому періоді, він має право подати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за цей період відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Державна податкова інспекція вважає, що вказана норма права є відсилочною, що стосується терміну надання уточнюючого розрахунку або декларації, оскільки статтею 15 Закону 2181-Ш від 21.12.2000 встановлений термін у розмірі 1095 днів.

30.08.2004 року Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі проведена комплексна документальна перевірка виконання Виробничо-комерційною фірмою «Майбел-Крим», місто Сімферополь, дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.04.2001 року по 31.03.2004 рік.

Результати перевірки оформлені актом № 866/23-8/25140498 від 30.08.2004 року.

Згідно перевірки, фірмою допущені порушення статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 54 824,00 грн. і по податку на прибуток у сумі 79 860,00 грн. за 2003 рік.

Порушення виразилися у тому, що платник податків здійснив корегування (зменшення) валових витрат у 1 кварталі 2003 року на суму 273, 1 тис. грн. і податкових зобов'язань по податку на додану вартість за січень 2003 р. на суму 54 628,00грн. після закінчення 1 095 днів з моменту, коли він одержав на це право.

01.09.2004 року Державна податкова інспекція у місті Сімферополі направила до виробничо-комерційної фірми "Майбел-Крим" податкове повідомлення-рішення № 0013832301/0 про визначення недоїмки по податку на додану вартість у сумі 54 824, 00 грн. і штрафних санкцій у сумі 27 412, 00 грн. і податкове повідомлення-рішення №0013822301/0 про визначення недоїмки по податку на прибуток у сумі 79 860, 00 грн. і штрафних санкцій у сумі 67 908, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням арбітражного суду міста Києва від 07.05.1999 року позов виробничо-комерційної фірми "Майбел-Крим" до дочірнього підприємства "Юніверсал Дістрібутінг" про стягнення 312 248, 41 грн. задоволений частково на суму 311 403,80 грн., зокрема, 263 179, 00 грн. основного боргу, 48 224, 36 грн. пені, а також 15 570, 00 грн. державного мита.

18.05.1999 року платіжна вимога № 1 була направлена до банку "Алонж", місто Київ, для списання боргу з розрахункового рахунку боржника. Через відсутність коштів платіжна вимога була поміщена до картотеки № 2.

15.06.1999 року виробничо-комерційна фірма "Майбел-Крим" звернулась до арбітражного суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство дочірнього підприємства "Юніверсал Дістрібутінг" .

Арбітражним судом міста Києва порушена справа № 12/413-6 про банкрутство боржника і 12.07.1999 року відбулося попереднє засідання.

Ухвалою від 29.09.1999 року майнові вимоги первинного кредитора збільшені на суму 64 589, 72 грн.

01.10.1999 року боржник визнаний банкрутом, призначені ліквідатори, а ухвалою арбітражного суду міста Києва від 22.12.2003 року у зв'язку з ненаданням ліквідаційною комісією ліквідаційного балансу, заява виробничо-комерційної фірми "Майбел-Крим" про визнання дочірнього підприємства "Юніверсал Дістрібутінг" банкрутом залишена без розгляду, тобто провадження по справі припинено.

Відповідно до редакції статті 79 Цивільного кодексу України, що діяв до 01.01.2004 року, пред'явлення позову перериває строк позовної давності, а залишення його без розгляду означає, що строк позовної давності вважається перерваним (припиненим).

Після того, як розгляд справи припиняється, то залежно від підстав він або починається знову або відновлюється, тобто, обчислюється з дня виникнення права на позов.

Таким чином, до 22.12.2003 року строк позовний давності був припинений.

Підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 24.12.2002 року, що набула чинності 21.01.2003 року передбачено, що платник податку - продавець товару має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів у поточному або передуючих звітному податкових періодах у випадках, якщо покупець таких товарів затримує без узгодження з продавцем оплату їх вартості. Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, зокрема, якщо платник податків звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство покупця.

Оскільки, виробничо-комерційна фірма "Майбел-Крим" звернулась до арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство покупця, воно було прийнято до розгляду і знаходилося у провадженні до 22.12.2003 року.

Позивач правомірно на підставі підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" збільшив суму валових витрат у І кварталі 2003 року на 2 273, 1 тис. грн.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, питання визначення строків надання уточнень декларацій у даному випадку застосуванню не підлягають.

У січні 2003 року позивач за тими же підставами, по яких він зменшив валові витрати, зменшив суму податку на додану вартість на 54 628, 00 грн.

У цей період Закон України від 21.12.2000 року № 2181 , не мав обмежень по строках надання уточнюючих податкових декларацій.

Обмеження (з посиланням на статтю 15 Закону) введені Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.02.2003 року №550-ГУ, який набув чинності 26.03.2003 року, тобто, після надання позивачем уточненого розрахунку податкового зобов'язання за січень 2003. Оскільки закон зворотної сили не має, висновок Державної податкової інспекції у місті Сімферополі про те, що у січні 2003 року позивач представив уточнюючу податкову декларацію з порушенням строку давності (1 095 днів) є помилковим.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції законно і обгрунтовано стягнуті з Державної податкової інспекції у місті Сімферополі на користь Виробничо-комерційної фірми "Майбел-Крим" 85, 00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з наступних підстав.

Згідно частини 4 статті 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує держмито за рахунок іншої сторони і у тому випадку, коли інша сторона звільнена від сплати державного мита.

Нормами частини 2 пункту 15 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93 встановлено, що від сплати державного мита звільняються фінансові органи і державні податкові інспекції - позивачі і відповідачі - по позовами до суду.

Стаття 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 передбачає, що державне мито сплачується за здійснення на користь фізичних і юридичних осіб дій і за видачу документів, які мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Враховуючи вищевикладені норми, судова колегія прийшла до висновку, що державні податкові інспекції звільняються від сплати державного мита саме при подачі позовів до господарського суду. При цьому державні податкові інспекції не звільнені від відшкодування держмита на користь позивача при задоволенні позову.

Судова колегія не може погодитися з доводом заявника про те, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу оплачується відповідно до статті 44 ГПК України позивачами при подачі позову і потім наступному стягненню з другій сторони не підлягає. Даний довід заявника суперечить нормам ч. 5 статті 49 ГПК України, якими встановлено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться при задоволенні позову на відповідача.

При таких обставинах, вимоги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для зміни або скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2005 року по справі № 2-10/8324-2005 відсутні.

Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2007 року у справі № 2-10/8324-2005 залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції роз’яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.П. Горошко

Судді К.В. Волков

О.А. Щепанська