Рішення № 124524621, 20.01.2025, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1548/24

Провадження № 2/375/15/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

за участю секретаря судового засідання Потапенко А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року через систему «Електронний суд» представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначив, що 25 грудня 2021року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг» було укладено кредитний договір у формі заяви-приєднання до Кредитного договору по продукту «Кредит на товар» №10211159835 згідно з умовами якого сума кредиту за даним Договором складає 13413,00гривень.

Сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються позичальникові на умовах строковості, а саме терміном на 24 календарних місяців платності - 3,90% від загальної початкової суми кредиту. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 73,60% річних від загальної суми кредиту.

Заборгованість відповідача перед ТОВ «Сучасний Факторинг» за Кредитним договором №10211159835 від 25 грудня 2021 року станом на 2 серпня 2024 року становить 19773,44 грн., а саме: загальна заборгованість за тілом кредиту становить: 8924,35 грн, загальна заборгованість за сумою комісії становить: 10849,09 грн, отримано оплат в сумі: 5518,00 грн.

Станом на 2 серпня 2024 року ТОВ «Сучасний Факторинг» заборгованість за кредитним договором №10211159835 від 25 грудня 2021 року не погашена.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №10211159835 від 25 грудня 2021 року в розмірі 19773,44 грн, також понесені позивачем судові витрати.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 8 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позову представник позивача просив розгляд справи провести без участі представника позивача, позовні вимоги задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження шляхом направлення копії ухвали за зареєстрованим місцем його проживання не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

За змістом частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи з ухваленням заочного рішення. Суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 грудня 2021року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг було укладено Кредитний договір у формі заяви - приєднання до Кредитного договору по продукту «Кредит на товар» №10211159835, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 13413 грн, строк користування кредитом складає 24 календарних місяці, 3,90% від загальної початкової суми кредиту, реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 73,60% річних від загальної суми кредиту.

Відповідно до рахунку № Грл/ВС-0022265 від 25 грудня 2021року відповідачу надано котел газивий Compact АОГВМНД-12Ет та телевізор 32"KIVI32F790LW на суму 13413,00грн.

Відповідно до виписки по особовому рахунку за кредитним договором №10211159835 від 25 грудня 2021 року вбачається, що станом на 2 серпня 2024 року заборгованість становить 19773,44 грн, а саме: загальна заборгованість за тілом кредиту становить: 8924,35 грн, загальна заборгованість за сумою комісії становить: 10849,09 грн. Отримано оплати 5518,00 грн, заборгованість не погашена.

Факт наявності заборгованості за кредитним договором у встановленому законом порядку ніким не спростовано.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Отже суд дійшов висновку про те, що акцептуючи пропозицію ТОВ «Сучасний факторинг», відповідач власним підписом в заяві - приєднанні до договору, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та паспорту споживчого кредиту, приєднався до Договору, визнав та погодився на запропоновані кредиторами умови користування та порядок надання ними грошових коштів.

Згідно із статтями 526, 1049 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно вимог статті 629 ЦК України, договір є обов 'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому.

У відповідності до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За вищенаведених обставин, суд прийшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, є зобов`язальними, ТОВ «Сучасний Факторинг» виконало свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти, проте відповідач, отримавши кредитні кошти, в порушення взятих на себе зобов`язань, суму боргу по кредиту не повернув.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, а також обставин та доказів наданих позивачем.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц).

Відповідач, власних розрахунків заборгованості не надав та не заявляв клопотання щодо призначення експертизи, отже належними та допустимими доказами не спростував розмір боргу.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Щодо вирішення питання про стягнення з відповідча витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До матеріалів справи позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 28 серпня 2024 року № 28/08/24 про надання адвокатом правничої допомоги, акт прийому передачі наданих послуг від 3 вересня 2024 року № 9, платжну інструкцію від 11 вересня 2024 року № 910027 на суму 5000 грн.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує, що спірні правовідносини виникли у сфері кредитних правовідносин, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором, що є однією із найпоширеніших категорій судових спорів, а тому формування правової позиції, не потребує значних часових та інтелектуальних затрат для особи, яка надає професійні юридичні послуги. Більш того, представник не брав участі в судових засіданнях.

З урахуванням наведеного, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 3000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, як передбачено статтею 4 ЗУ «Про судовий збір».

Оскільки, суд задовольняє вимоги ТОВ «Сучасний Факторинг», на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за кредитним договором №10211159835 від 25 грудня 2021 року у загальному розмірі 19773 (дев`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят три) гривні 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» сплачений судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три) тисячі гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», код ЄДРПОУ 35310044, адреса місцезнаходження: вулиця Велика Васильківська, будинок 39-А, місто Київ, 01024, адреса електронної пошти: info@sfactor.com.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 20 січня 2025 року.

Суддя Олена БАНАХ-КОКУС