Ухвала суду № 124502573, 17.01.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19011/21

Провадження № 1-в/127/1069/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року та Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2021 року у відповідність до вимог чинного законодавства -

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до вимог чинного законодавства.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «Вінницька виправна колонія (№86)» у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі на підставі вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року.

09.08.2024 року набрав чинності Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП, а саме викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засуджений ОСОБА_4 просить привести вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 та Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2021 року у відповідність до вимог чинного законодавства.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_4 засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року за ч. 4 ст. 186 КК України, а тому на нього не розповсюджується дія Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX. Крім того вказав, що відповідно до вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2021 року сума завданої ОСОБА_4 шкоди за епізодом від 17-18 липня 2020 року становить 2957,21 грн. за епізодом від кінця липня 2020 року - 2152,85 гривень, тобто перевищує 2 неоподаткованих мінімуми доходів громадян станом на 2020 рік. Враховуючи вказане, просив відмовити у задоволенні клопотання засудженого.

Засуджений ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши клопотання та надані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини 3 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч.1 ст. 62 КК України), 11, 13, 13-2 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

09.08.2024 набрав чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких посилень відповідальності за дрібне викрадення чужого майна».

Вказаним Законом внесені зміни до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Частиною 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. Вказаним вироком застосовано до ОСОБА_4 вимоги ч. 4 ст. 70 КК України, та шляхом часткового складання призначеного покарання за вказаним вироком та покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2021 року призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 4 років 1 місяців позбавлення волі.

Зі змісту частини 1 статті 51 КУпАП вбачається, що вказаний Закон розповсюджується на осіб, які вчинили дрібне викрадення чужого майна саме шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), яке не є крадіжкою, шахрайством, привласненням чи розтратою чужого майна, вимоги Законом України №3886-IX на вказане кримінальне правопорушення не розповсюджуються.

Щодо вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_4 засудженого за ч. 2 ст. 185 КК України суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі ПК) визначено, що у разі, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Тобто розмір податкової соціальної пільги в розумінні пункту 5 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 1 січня 2020 року становив 2102 грн. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2020 році для кримінально-правової кваліфікації становив 1051,00 грн.

Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі 2102 грн.

Відповідно до вказаного вироку суму заподіяних збитків, завданих ОСОБА_4 за епізодом від 17-18 липня 2020 року становить 2957,21 грн., за епізодом кінця липня 2020 року 2152,85 грн., що станом на день вчинення кримінальних правопорушення перевищує граничну вартість майна, за викрадення якого передбачена кримінальна відповідальність, оскільки сума викраденого майна за вказаними епізодами перевищує 2102 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_4 засуджений за діяння, кримінальна караність якого не усунута, останній не підлягає звільненню від призначеного вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2021 року покарання за ч. 2 ст. 185 КК України відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, а тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання засудженого.

На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. 537,539 КПК України,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року та Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2021 року у відповідність до вимог чинного законодавства відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а особою, яка утримується під вартою протягом того ж строку з дня вручення копії ухвали.

Суддя: