Рішення № 124497782, 15.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 рокусправа № 380/18949/24зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Петровської А.М.,

представника позивача Полуліх Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування рішень

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції код ЄДРПОУ 43317547, місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. Шашкевича, 1, у якому просить суд:

- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.08.2024 ВП № 75466826 про накладення штрафу в розмірі 5100, 00 грн;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.11.2024 ВП №75466826 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.

Підставою позову є те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі № 380/12756/23 визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправними та скасовано рішення № 134650017744 від 26.01.2023; зобов`язано позивача повторно вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. На виконання вказаного судового рішення позивач повторно розглянув заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону №1058 ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та прийняв рішення від 17.01.2024 № 134650017744 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю 29 років необхідного страхового стажу. Про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі №380/12756/23 та прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 повідомлений листом від 14.02.2024 №1300-5303-8/25853. Так, 10.07.2024, на адресу Головного управління надійшла постанова виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.07.2024 про відкриття виконавчого провадження № 75466826, якою боржнику було надано строк для виконання рішення 10 робочих днів. 22.07.2024 листом № 1300-5303-5/130530 позивач повідомив державного виконавця про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 № 380/12756/23, про що свідчить рішення від 17.01.2024 №134650017744. З таких підстав позивач вважає, що в добровільному порядку виконав судове рішення ще до 09.07.2024 прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 75466826. Однак, такі обставини не взяті до уваги державним виконавцем при прийнятті постанов про накладення штрафу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 16.09.2024 суддя залишив позовну заяву без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 30.09.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 11.12.2024 суддя Кравців О. Р. об`єднав в одне провадження для спільного розгляду адміністративні справи №380/18949/24 та №380/24161/24 за позовами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови.

Ухвалою від 16.12.2024 суд прийняв до розгляду справу № 380/24161/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови.

Заходи забезпечення позову та доказів не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі №380/12756/23 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, зокрема:

- визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправними та скасовано рішення № 134650017744 від 26.01.2023;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі 380/12756/23 апеляційні скарги ОСОБА_1 та позивача залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі № 380/12756/23 - без змін.

Отже рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 набрало законної сили 29.12.2023.

На виконання вказаного судового рішення позивач повторно розглянув заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону №1058 ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та прийняв рішення від 17.01.2024 №134650017744 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю 29 років необхідного страхового стажу.

З урахуванням наданих ОСОБА_1 документів та правової оцінки, наданої судом пільговий стаж за Списком № 2 становить 08 років 05 місяців 01 день, страховий стаж - 27років 09 місяців 23 дні, в т. ч. з 14 квітня 2001 року по 07 червня 2001 року - період отримання виплати матеріальної допомоги з безробіття (на підставі правової оцінки, наданої судом).

Страховий стаж з 01 січня 2004 року зараховано згідно з даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі № 380/12756/23 та прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 повідомлений листом від 14.02.2024 № 1300-5303-8/25853.

10.07.2024 до позивача надійшла постанова виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.07.2024 про відкриття виконавчого провадження № 75466826, якою позвиачу надано строк для виконання рішення 10 робочих днів.

22.07.2024 листом № 1300-5303-5/130530 позивач повідомив державного виконавця про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 №380/12756/23, про що свідчить рішення від 17.01.2024 №134650017744.

26.08.2024 позивач отримав постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.08.2024 ВП №75466826 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн з примусового виконання виконавчого листа № 380/12756/23, виданого 01.07.2024 Львівським окружним адміністративним судом.

22.11.2024 позивач отримав постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.11.2024 ВП №75466826 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн з примусового виконання виконавчого листа № 380/12756/23, виданого 01.07.2024 Львівським окружним адміністративним судом.

Вважаючи постанови відповідача про накладення штрафу протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Стаття 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-XIV (надалі Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У частинах четвертій, п`ятій статті 19 Закону №1404-VIII встановлено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

В абзаці першому частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналізуючи наведені положення законодавства у контексті справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і спрямований на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України Про виконавче провадження.

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин.

При цьому поважними, в розумінні наведених норм Закону України Про виконавче провадження можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Більше того, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічні правові висновки виклав Верховний Суд у постановах від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19.

Суд встановив, що на виконання рішення суду від 28.09.2023 позивач повторно розглянув заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону № 1058 ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та прийнято рішення від 17.01.2024 №134650017744 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю 29 років необхідного страхового стажу.

З урахуванням наданих ОСОБА_1 документів та правової оцінки, наданої судом пільговий стаж за Списком № 2 становить 08 років 05 місяців 01 день, страховий стаж - 27 років 09 місяців 23 дні, в т. ч. з 14 квітня 2001 року по 07 червня 2001 року - період отримання виплати матеріальної допомоги з безробіття (на підставі правової оцінки, наданої судом).

До страхового стажу позивач не зарахував період роботи, зазначений у рішенні Львівського окружного адміністративного суду, з 18.04.2000 по 17.07.2000 в Ательє № 99, оскільки не зазначено у трудовій книжці та до матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 не долучено жодного документа, який підтверджує трудову діяльність за вказаний період.

З таких підстав позивач вважає, що рішення суду виконане належним чином.

Суд, оцінюючи такий аргумент позивача, висновує таке.

Із змісту рішення суду від 28.09.2023 у справі №380/12756/23 вбачається, що суд зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 18.04.2000 по 17.07.2000 в Ательє №99. Отже суд у процесі розгляду справи №380/12756/23 надав оцінку відповідним доказам та прийняв відповідне рішення.

Суд також дослідив матеріали справи №380/12756/23 та встановив наявність довідки №148 від 17.07.2000, виданої Ательє 99, якою підтверджується факт працевлаштування ОСОБА_1 .

Суд акцентує увагу позивача на тому, що надання правової оцінки аргументам про відсутність запису у трудовій книжці та документів у електронній справі ОСОБА_1 , мало бути предметом доказування у ході розгляду справи №380/12756/23 по суті, а не на стадії виконання рішення суду.

Суд не може залишити поза увагою і той факт, що аргументи позивача фактично зводяться до переоцінки висновків суду, що є неприпустимим, оскільки рішення суду у відповідності до статті 370 КАС України, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Отже аргументи позивача про неможливість виконання рішення суду у зв`язку з відсутністю записів у трудовій книжці та документів у електронній пенсійній справі є безпідставними та необґрунтованими, відповідно рішення суду залишається невиконаним.

При цьому позивач, вважаючи, що рішення суду виконане належним чиним, не зазначив жодних причин невиконання рішення суду, які б свідчили про їх поважність.

З огляду на встановлені обставини, суд висновує, що позивач рішення суду належним чином не виконав, причини невиконання рішення суду не є поважними, а тому оскаржені постанови відповідача є правомірними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245, 287 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Гулик Андрій Григорович