Рішення № 124484534, 10.01.2025, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.01.2025м. СумиСправа № 920/1343/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1343/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» (код за ЄДРПОУ 42018738; вул. Тополянська, буд. 18, м. Суми, 40024),

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (код за ЄДРПОУ 31499288; вул. Харківська, буд. 122, м. Суми, 40007),

про стягнення 14151,92 грн

установив:

07.11.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 8780,02 грн боргу за договором поставки від 24.06.2021 №12/2, 758,56 грн 3% річних, 3655,31 грн інфляційних втрат, 9299,05 грн пені, 439,00 грн штрафу, а також судові витрати (а саме: судовий збір та витрати на правничу допомогу).

08.11.12024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Харківська, буд. 122, м. Суми.

Ухвалою від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1343/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та із системи «Електронний суд» позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 11.11.2024 про відкриття провадження у справі №920/1343/24 надіслана сторонам відповідно до вимог ч.ч. 6-7 ст.6 ГПК України до їх електронних кабінетів.

Згідно з довідками про доставку електронного листа копія зазначеної ухвали доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 11.11.2024 о 20:23.

12.12.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх №3935), за яким зауважив, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, відповідачем не визнаються частково оскільки позивач не використав всі необхідні за законом та угодою досудові засоби врегулювання та не направляв ні вимогу на сплату заборгованості, ні акт звірки взаємних розрахунків, а відразу подав до суду. Відповідач зазначив про сплату основного боргу за договором, на підтвердження чого надав платіжну інструкцію від 05.12.2024 №566 в сумі 8780,02 грн. З огляду на зазначене, відповідач просить відмовити в позові в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних збитків. Відзив прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

20.12.2024 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх №5474), в якій підтвердив, що після відкриття провадження у справі, відповідачем 05 грудня 2024 року сплачено заборгованість за договором поставки №12/2 від 24.06.2021 в розмірі 8780,02 грн. Разом з тим, 758,56 грн 3% річних, 3655,31 грн інфляційних втрат, 9299,05 грн пені, 439,00 грн штрафу відповідач не сплатив. З огляду на вказане, керуючись п. 2 ч.2 ст. 46, ст. 162 ГПК України позивач зменшує позовні вимоги на 8780,02грн та просить стягнути з відповідача 758,56грн 3% річних, 3655,31грн інфляційних втрат, 9299,05грн пені, 439,00грн штрафу, а також судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу). Разом з тим, позивач зауваживши, що розрахунок витрат на правничу допомогу буде наданий в разі задоволення позовних вимог у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 42, 46 ГПК України суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх №5474 від 20.12.2024), з огляду на що, позовні вимоги є наступними: позивач просить стягнути з відповідача 758,56 грн 3% річних, 3655,31 грн інфляційних втрат, 9299,05 грн пені, 439,00 грн штрафу, а також судові витрати.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами враховуючи норму ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

24.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» (далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №12/2 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити у власність покупцю бетон М 250 в кількості 4000 куб м (надалі «товар»), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар. Кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару визначається сторонами у видаткових накладних та рахунках-фактури на кожну партію товару, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна, найменування і кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, вказана в рахунках, специфікаціях та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору товар поставляється продавцем покупцю партіями на підставі заявок покупця. Заявки надсилаються покупцем у письмовій формі з використанням засобів факсимільного зв`язку, електронної пошти або через представника покупця.

За пунктом 4.1 договору оплата за товар за цим договором здійснюється в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця згідно наданого рахунка.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов`язаний оплатити партію товару шляхом внесення передоплати в розмірі 50% вартості замовленої партії товару не пізніше 3-х (трьох) днів перед поставкою, решту оплати - 50%, покупець зобов`язаний оплатити протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки партії товару.

Згідно з п. 4.3 договору незважаючи на викладене вище в п. 4.2 цього договору, сторони цим домовились, що продавець може достроково виконати свої зобов`язання за цим договором та здійснити поставку товару покупцю до здійснення ним авансового платежу (передоплати) за такий товар. В цьому випадку покупець зобов`язаний оплатити в повному обсязі поставлену йому партію товару протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки такої партії товару.

Відповідно до п. 6.3 договору в разі порушення покупцем строків оплати за товар, встановлених п. 4.3 цього договору, покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати, за кожен день такого прострочення. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховується за весь період прострочення оплати покупцем, а її нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості покупцем.

Згідно з п. 6.4 договору за порушення строку оплати, встановлених даним договором, понад 20 (двадцять) календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від суми заборгованості поставленого товару.

За пунктом 9.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31 грудня 2021 року, але до повного проведення розрахунків та виконання зобов`язань сторонами за даним Договором.

Сторони дійшли згоди, що при відсутності заперечень будь-якої із сторін, договір вважається пролонгований (продовжений) на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах (п. 9.2 договору).

Всі додатки, доповнення і зміни до цього договору вважаються дійсними, якщо вони викладені в письмовій формі і підписані обома сторонами та є невід`ємною частиною цього договору (п. 10.6 договору).

14.12.2021 на виконання умов договору, позивачем здійснено декілька поставок товару бетон М250, в загальній кількості 63 куб.м. згідно з 9 ТТН №Р136 по 7 куб.м. кожна. За результатами поставки було складено видаткову накладну від 14.12.2021 №136 на суму 129505,24 грн. за поставлений товар в кількості 59 куб.м., а також видаткову накладну від 14.12.2021 №137 на суму 8780,02 грн за поставлений товар в кількості 4 куб.м.

Позивач у позові зазначає, що видаткова накладна №136 від 14.12.2021 на суму 129505,24 грн була оплачена відповідачем в повному обсязі.

Разом з тим, вартість товару за накладною від 14.12.2021 №137 позивачем не сплачена, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі ГК України).

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджена вартість поставленого позивачем відповідачу товару за договором в розмірі 8780,02 грн та сплата відповідачем зазначеної вартості поставленого товару з порушенням строку, визначеного п. 4.3 договору - 05.12.2024, після відкриття провадження у справі за платіжною інструкцією №566 в сумі 8780,02 грн. З огляду на зазначену сплату позивачем зменшено позовні вимоги на дану суму та позивач просить стягнути з відповідача 758,56 грн 3% річних, 3655,31 грн інфляційних втрат, 9299,05 грн пені, 439,00 грн штрафу.

Щодо нарахування пені та штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку, доданого позивачем до позову, позивач просить стягнути з відповідача 9299,05 грн пені, нарахованої за період з 20.12.2021 по 05.11.2024, та 439,00 грн штрафу.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки товару за договором 14.12.2021 на суму 8780,02 грн та факт прострочення оплати поставленого товару з 20.12.2021, що є порушенням зі сторони відповідача п. 4.3 договору.

Відповідно до п. 6.3 договору в разі порушення покупцем строків оплати за товар, встановлених п. 4.3 цього договору, покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати, за кожен день такого прострочення. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховується за весь період прострочення оплати покупцем, а її нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості покупцем.

Враховуючи зазначений пункт договору, сторони скористались правом, передбаченим ч. 6 ст. 232 ГПК України та визначили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.4 договору за порушення строку оплати, встановлених даним договором, понад 20 (двадцять) календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від суми заборгованості поставленого товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України заяву про застосування строку позовної давності відповідачем не подано.

З огляду на зазначене, вимоги ч. 6 ст. 232 ГПК України та ч. 2 ст. 258 ЦК України не застосовуються судом щодо нарахованої позивачем відповідачу неустойки (штрафу та пені).

Суд, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача щодо стягнення 9299,05 грн пені та 439,00 грн штрафу визнає правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку позивача, доданого до позову, позивач просить стягнути з відповідача 758,56 грн 3% річних за період з 20.12.2021 до 05.11.2024 та 3655,31 грн інфляційних втрат за період з січеня 2022 року по вересень 2024 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних збитків за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача щодо стягнення 758,56 грн 3% річних та 3655,31 грн інфляційних втрат визнає правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд вважає, що зменшення розміру пені та штрафу, не зважаючи на те, що заборгованість відповідача виникла до введення воєнного стану, на даний момент є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

З огляду на викладене, а також встановлені у цій справі обставини, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір пені з 9299,05 грн до 1000,00 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 758,56 грн 3% річних, 3655,31 грн інфляційних втрат, 9299,05 грн пені та 439,00 грн штрафу. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зі зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги в межах стягнення 758,56 грн 3% річних, 3655,31 грн інфляційних втрат, 1000,00 грн пені та 439,00 грн штрафу. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що сплачений за платіжною інструкцією від 06.11.2024 №1595.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 9 ст.129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3028,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (код за ЄДРПОУ 31499288; вул. Харківська, буд. 122, м. Суми, 40007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» (код за ЄДРПОУ 42018738; вул. Тополянська, буд. 18, м. Суми, 40024) 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.) пені, 439,00 грн (чотириста тридцять дев`ять грн 00 коп.) штрафу, 758,56 грн (сімсот п`ятдесят вісім грн 56 коп.) 3% річних, 3655,31 грн (три тисячі шістсот п`ятдесят п`ять грн 31 коп.) інфляційних втрат, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2025.

СуддяВ.Л. Котельницька