Рішення № 124483780, 17.01.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2025Справа № 910/12664/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» (пр.Бандери Степана, буд.22, м.Київ, 04073; ідентифікаційний код 36086124)

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул.Федорова Івана, буд.32 літ.А, м.Київ, 03038; ідентифікаційний код 30859524)

про стягнення 9 683,37 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення 9 683,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право на отримання від відповідача відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

07.11.2024 в електронному вигляді та 11.11.2024 в паперовому вигляді від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

26.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач виплатив позивачеві страхове відшкодування в частині пошкоджень, які були завдані безпосередньо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Водночас, за доводами відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням має сплатити винна в дорожньо-транспортній пригоді особа.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2023 о 13 год. 35 хв. в м.Тернополі на перехресті вул.Бродівська/за Рудкою сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Seat Leon», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.12.2023 у справі № 607/24430/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі страхового сертифіката № 207.19.000006/384 від 11.05.2023, який є додатком до генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом лізингу № 207.19.000006 від 01.10.2019.

11.12.2023 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з наявним у матеріалах справи рахунком-фактурою ремонтної організації (Приватного акціонерного товариства «Тернопільавто») № СЧ-0002139 від 11.12.2023, вартість ремонту автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 84 204,47 грн.

На підставі страхового акту № 3.23.05380-1 від 26.12.2023, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 84 204,47 грн, позивачем було здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 84 204,47 грн, яке було перераховано на рахунок Приватного акціонерного товариства «Тернопільавто», що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 68815344 від 26.12.2023.

22.01.2024 було здійснено відновлювальний ремонт автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що свідчить акт виконаних робіт № ЗН-0016671 від 22.01.2024 на суму 84 204,47 грн.

З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Seat Leon», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 84 204,47 грн (вих. № 3.23.05380 від 24.01.2024).

Листом № ДКЦВ-31447/1 від 25.06.2024 відповідач повідомив про прийняте ним рішення щодо виплати на підставі ремонтної калькуляції № ДКЦВ-0000 від 06.03.2024 страхового відшкодування в розмірі 74 321,10 грн, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією № 73114 від 28.06.2024, яке не включає оплату робіт з вирівнювання кольору передньої лівої двері та молдингу дверей.

З огляду на те, що відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь залишок страхового відшкодування у сумі 9 683,37 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Судом встановлено виконання позивачем умов генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом лізингу № 207.19.000006 від 01.10.2019 та здійснення виплати, на підставі заяви страхувальника, страхового акту № 3.23.05380-1 від 26.12.2023 та рахунку-фактури № СЧ-0002139 від 11.12.2023, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 84 204,47 грн, яке було перераховано на рахунок ремонтної організації, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 68815344 від 26.12.2023.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/216609098, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Seat Leon», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача, відтак особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених вказаним законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відтак, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме пункт 22.1 статті 22 та стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Наведеними нормами закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частина 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика), відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п. 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Згідно з рахунком-фактурою Приватного акціонерного товариства «Тернопільавто» № СЧ-0002139 від 11.12.2023 вартість ремонту автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 84 204,47 грн.

Судом встановлено, що при здійсненні відновлювальних робіт було виконано роботи з перепилу на передню ліву дверку, а також замінено молдинг дверей, щодо яких відповідач має заперечення, які ґрунтуються на тому, що ці роботи не пов`язані із дорожньо-транспортною пригодою, оскільки відповідні пошкодження не вказані в акті огляду транспортного засобу та позивачем не було надано фотографій таких пошкоджень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі ремонтної калькуляції № ДКЦВ-0000 від 06.03.2024 було розраховано розмір збитків, завданих власнику автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у сумі 74 321,10 грн, яка не включає робіт з вирівнювання кольору дверки передньої лівої та заміни молдингу дверей.

Однак вказана ремонтна калькуляція відсутня в матеріалах справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази в контексті обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що попри відсутність в акті огляду транспортного засобу відомостей про пошкодження молдингу дверей та ненадання відповідачу при досудовому врегулюванні спору фотографій пошкоджень автомобіля, обставини виконання робіт з вирівнювання кольору дверки передньої лівої та заміни молдингу дверей з метою усунення пошкоджень автомобіля внаслідок вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди видаються більш вірогідними, ніж стверджувані відповідачем обставини не пов`язаності цих ушкоджень із дорожньо-транспортною пригодою, оскільки необхідність вирівняти колір на передній лівій двері виник в результаті фарбування задньої лівої двері з метою гармонійного поєднання різних відтінків білого кольору, а характер пошкодження задньої лівої двері такий, що не міг не зачепити молдинг.

Відтак, за висновком суду, виплата позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунку ремонтної організації, є правомірною і такий рахунок разом з відповідним платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Частиною 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/216609098 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, франшиза - 3 200,00 грн, відтак позивачем правомірно розраховано суму страхового відшкодування в розмірі 9 683,37 грн, яка підлягає виплаті відповідачем.

Також суд відхиляє доводи відповідача, із посиланням на положення статті 1194 Цивільного кодексу України, про те, що різницю між фактичним розміром шкоди і виплаченим ним страховим відшкодуванням має сплатити винна в дорожньо-транспортній пригоді особа, позаяк положення цієї статті поширюються на випадки перевищення розміру шкоди над лімітом відповідальності страховика, який у цій справі не перевищено.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в розмірі 9 683,37 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул.Федорова Івана, буд.32 літ.А, м.Київ, 03038; ідентифікаційний код 30859524) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» (пр.Бандери Степана, буд.22, м.Київ, 04073; ідентифікаційний код 36086124) страхове відшкодування в розмірі 9 683 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн 37 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.01.2025.

Суддя Т.П. Капцова