Рішення № 124480642, 13.01.2025, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5880/22

Номер провадження 2/404/2769/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді - Павелко І.Л.

за участі секретаря - Коваленко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 67412,03 грн. заборгованості за кредитним договором та судових витрат пов`язаних із розглядом справи.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2023 року позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, задоволено повністю.

30 вересня 2024 року представник відповідача адвокат Поліщук Ю.Р. подала до суду заяву про перегляд заочного рішення.

В обґрунтуваннязаявипроперегляд заочногорішеннясудузазначено,що про існуваннявказаного рішеннявідповідач дізналасянаступним чином:10.09.2024року наадресу місцяреєстрації ОСОБА_1 був направленийрекомендований лист,який нісама відповідач,ні їїрідні бездовіреності незмогли отримати,оскільки відповідачз 2021року проживаєв іншійкраїні Республіка Чехія(напідтвердження чогонадані копіїсторінок закордонногопаспорту). 20.09.2024 року на електронну адресу представника заявника ( на її запит) від приватного виконавця надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу, виданому на підставі рішення від 26 липня 2023 року по справі № 404/5880/22. Відповідач не знала про розгляд справи № 404/5880/22, не отримувала ухвали про відкриття провадження у справі, матеріалів позову, судових повісток та рішення суду.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Павелко І.Л. від 06 листопада 2024 року заявупредставника ОСОБА_1 адвоката ПоліщукЮлії Романівни про перегляд заочного рішення суду, задоволено, скасовано заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2023 року по справі № 404/5880/22 за позовною заявою АТ «УНІВЕРСАЛБАНК»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги не визнають.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

20.06.2020 року відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку. В Анкеті-заяві відповідач просила відрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов Договору та наведених Умов заяви. Зокрема, погодилася з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Підписанням цього договору підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім цього, вона беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису.

Згідно статуту від 21.12.2021 року, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.12.2018 року, найменування банку змінено на акціонерне товариство "Універсал Банк", яке є правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства "Універсал Банк".

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.5. розділу 2 Умов та правил визначено, що форма надання кредиту: поновлювальний кредитний ліміт, який може бути використаний для отримання готівкових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари та послуги.

Пунктом 5.7 розділу 2 Умов та правил визначено, що банк надає інформацію про кредитний ліміт платіжної карти до її активації за допомогою мобільного додатку та/або контактного центру банку.

Пунктом 5.9 розділу 2 Умов та правил визначено, що за порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу клієнт сплачує банку відсотки, які нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками зазначеними в тарифах.

Пунктом 5.11 розділу 2 Умов та правил визначено, що клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та термін, зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф за несплату згідно з тарифами.

У п. 5.16 розділу 2 Умов та правил визначено, що у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою. На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із тарифами, але не більше 50 % від суми, одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних.

Частиною 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Уст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст.633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ізст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістомст. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2ст. 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1-4ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1ст. 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 28.12.2021 року в загальному розмірі 67412,03 грн., яка складається з: 67412,03 грн. - - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0,00 грн. - заборгованість за пенею; 0,00 грн. - заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

З анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» вбачається, що банк відкрив відповідачу поточний рахунок в банку.

Відповідно до ч. 2ст. 1054 ЦК Українидо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1ст. 1046 ЦК Українивизначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивачем не надано доказів на підтвердження видачі банком картки та коштів по ній, зокрема, виписки з особового рахунку, копій квитанцій, меморіального ордеру на видачу/встановлення відповідачу кредитного ліміту в розмірі 40 000,00 грн, про що заявлено ним у позовній заяві.

Анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору на умовах, обумовлених у позові.

Крім того, позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача.

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки.

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної картки та розміру наданого йому кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.

Крім того, ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення зазначила, що 27.04.2021 року на її мобільний номер телефону зателефонувала незнайома особа, які представилася працівником АТ "Універсал Банк" та повідомили, що з її банківського рахунку намагаються списати кошти, просив, перевести кошти з «чорної» картки на «білу» картку. Вона зазначила, що не надавала своєї згоди на перерахування коштів у розмірі 39911,61 грн. з її карткового рахунку, за яким обліковуються операції з використанням платіжної картки, розстрочки не оформлювала, кредитний ліміт з 10000 грн. на 40000 грн. не збільшувала, просила заблокувати її картки. Жодних відомостей, які могли б її ідентифікувати або пін-коди карти вона не називала. Одразу після цього написала повідомлення через месенджер з додатку "Монобанк", де їй повідомили про загальну суму знятих коштів та запропонували звернутися до правоохоронних органів.

На підтвердження викладених обставин відповідач надала суду копію листування у вигляді текстових повідомлень в чаті месенджера Вайбер з ботом "Монобанку", фотокопії операцій по картці за 27.04.2021 року, фотокопію журналу викликів за 27.04.2021 року, копію листа АТ «Універсал Банк» від 03.06.2021 року за № 41787 на її звернення від 21.05.2021 року, копію листа АТ «Універсал Банк» від 16.06.2021 року за № 42020 на її звернення від 14.06.2021 року, копію адвокатського запиту до Кропивницького ВП УМВС України в Кіровоградській області, копію відповіді від 10.09.2021 року.

Ухвалюючи рішення, суд враховує ту обставину, що матеріали справи не містять достовірних даних про те, що відповідач своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій. Подібні твердження позивача про наявність таких обставин не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи позивача зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Докази, які б доводили те, що відповідач втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції в матеріалах справи відсутні.

Під час розгляду справи судом також було встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само його звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту його звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину особи як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки позивача спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами.

При вирішенні спору суд приймає до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Слід також зазначити, що сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ввідповідача , не є підставою для відмови у задоволенні позову».

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин - квітень 2021 року) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу.

Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п.14.12 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу (п.14.14 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Суд також враховує положення розділу VI. «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» постанови Правління Національного Банку України «Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 р. № 705(в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин - квітень 2021 року).

Так, згідно положень вказаного розділу VI постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі N6-71цс15, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі N202/10128/14-ц (провадження N61-1856св17) від 13 вересня 2019 року у справі N501/4443/14-ц (провадження N61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі N577/4224/16-ц (провадження N61-30583св18), від 17 червня 2021 року у справі N759/4025/19 (провадження N 61-1035св21) та від 16 серпня 2023 року N176/1445/22 (провадження N 61-8249св23).

В даних правовідносинах саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, або втраті електронного платіжного засобу.

Отже, судовим розглядом не встановлено, що відповідач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.

За такого, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони по справі, наявні у матеріалах справи доказів, досліджені судом, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги положення статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 76, 82, 89, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530,1054-1057 ЦК України,суд

ВИРІШИВ:

У задоволенніпозовної заяви Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг "Монобанк" від 20.06.2020 року -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: АТ «УНІВЕРСАЛБАНК, місцезнаходження вул. Автозаводська буд.54/19 м. Київ,04114, код ЄДРПОУ 21133352;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 13.01.2025 року.

Суддя Кіровського І. Л. Павелко

районного суду

м.Кіровограда