Рішення № 124468160, 16.01.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6924/24

16 січня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення , надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи відповідно до трудової книжки від 11.09.1981 року НОМЕР_1 та періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 від 20.08.2024, протиправним та скасувати його, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки від 11.09.1981 року НОМЕР_1 та періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 та призначити пенсію за віком з 12.08.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 виповнилось 60 років, і їй слід було призначити пенсію за віком, оскільки на цей день у позивача було 32 роки страхового стажу, при необхідних 31 роках. Вказує, що 18.08.2024 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила призначити пенсію з огляду на наявний страховий стаж. Після цього, як зазначає позивач, 20.08.2024 відповідач, розглянувши заяву позивача, відмовив у призначенні пенсії, оскільки не зарахував до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки від 11.09.1981 року НОМЕР_1 , так як зміна прізвищ ОСОБА_2 внесено на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 в якому ім`я заявниці українською мовою ОСОБА_3 не відповідає паспортним даним - ОСОБА_3 , а також період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в свідоцтві про народження НОМЕР_2 , зазначено ім`я матері ОСОБА_3 , що не відповідає її паспортним даним - ОСОБА_3 , винісши про це рішення № 192250008877 від 20.08.2024 року , копія якого додається до матеріалів позову. Позивач вважає таку відмову та рішення протиправним та таким, що порушує пенсійні права позивача, та підлягає скасуванню, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. Просить врахувати, що формальні неточності в документах за загальним правилом не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Ухвалою суду від 25.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Вказану ухвалу суду відповідач отримав 25.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Судом встановлено, що позивач 12.08.2024 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсій за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення №192250008877 від 20.08.2024, яким позивачу відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком. Зокрема, відповідачем зазначено, що необхідний страховий стаж, встановлений статтею 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік, страховий стаж позивача становить 13 років 09 місяців 28 днів. Зокрема, відповідачем за наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: роботи відповідно до трудової книжки від 11.09.1981, оскільки зміна прізвищ ОСОБА_2 внесено на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 , в якому ім`я заявниці на українській мові ОСОБА_3 не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 ; період догляд за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки в свідоцтві про народження НОМЕР_4 від 31.01.1993 зазначено ім`я матері ОСОБА_3 , що не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 . Відповідач також вказав, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених в трудовій книжці, необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію.

Про вказане рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0208-8/41167 від 21.08.2024.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.

Так, згідно з ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-XII).

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.

Також, суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідач, серед іншого, зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 11.09.1981, оскільки зміна прізвищ ОСОБА_2 внесено на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 , в якому ім`я заявниці на українській мові ОСОБА_3 не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 .

Суд враховує, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 11.09.1981, ім`я позивача зазначено російською мовою " ОСОБА_3 ", що на думку суду, є тотожним перекладу українською мовою " ОСОБА_3 " та відповідає паспортним даним позивача (паспорт серії НОМЕР_6 ).

Суд вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.

Слід також зазначити, що суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для призначення чи відмови у призначенні пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Разом з тим, на думку суду, у спірному випадку відповідач не перевірив записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 11.09.1981, натомість не зарахував спірні періоди роботи позивача без обґрунтованих підстав, пославшись лише на формальні неточності у записах. Відтак, на думку суду, дії відповідача щодо не зарахування стажу лише через формальні неточності є протиправними.

Крім цього, у спірному випадку відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період догляд за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки в свідоцтві про народження НОМЕР_4 від 31.01.1993 зазначено ім`я матері ОСОБА_3 , що не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 .

Суд вважає, що імена " ОСОБА_3 " та " ОСОБА_3 " є співзвучними та спорідненими в українській мові (є фонетичними варіантами одного і того ж імені), та не може нівелювати право позивача на зарахування періодів трудової діяльності та догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, та позбавляти права на належне пенсійне забезпечення.

Відтак, на переконання суду, відповідачем протиправно не зараховано період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 31.01.1993, покликаючись на формальні підстави.

Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 12.08.2024 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №192250008877 від 20.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2024 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахуванням правових висновків, зазначених судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 16 січня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_8 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження: вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл.,14005 код ЄДРПОУ:21390940).

Головуюча суддяДерех Н.В.