Ухвала суду № 124465372, 13.12.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/12238/21

2-з/760/288/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., за участю секретаря судових засідань - Вчерашнюк А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей і сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей і сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради про визначення місця проживання дитини.

09.06.2021 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.01.2023 закрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей і сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини. В іншій частині позовних вимог продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.03.2023 ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 17.01.2023 про закриття провадження в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2023 справу передано в провадження судді Козленко Г.О.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18.04.2023 прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей і сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2024 у задоволенні клопотання адвоката Юрченко М.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини - відмовлено.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2024 витребувано у Служба у справах дітей і сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, передбачений ст. 19 Сімейного кодексу України висновок щодо розв`язання спору між сторонами про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2024 закрито підготовче судове засідання у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей і сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14.11.2024 визнано заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Козленко Г.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей і сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - необґрунтованою та передано заяву про відвід для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.11.2024 у задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Козленко Г.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей і сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - відмовлено.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, тимчасово до вирішення судом даного спору шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 надавати можливість:

- у період відсутності дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в Україні, шляхом індивідуального спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , засобами телефонного та електронного зв`язку: telegram, viber, whatsapp на аккаунт за номером телефону батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 : НОМЕР_3 , щодня з 19:30 години до 20:30 години (за Київським часом (Україна)) з урахуванням режиму дня, що забезпечує гармонійний і здоровий розвиток дитини;

- у період перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в Україні шляхом:

встановлення зустрічей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожні першу та третю суботу та неділю місяця, починаючи з 10 години суботи до 18 години неділі, без присутності матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зобов`язавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , передавати дитину батьку за місцем його проживання для зустрічей та не чинити дій, направлених на перешкоджання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , у спілкуванні та вихованні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

у період хвороби дитини встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , безперешкодне відвідування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем фактичного перебування (проживання) дитини;

відвідування разом з дитиною секцій, гуртків та розважальних заходів за домовленістю між батьками, можливості спілкування та зустрічей із сином незалежно від його віку та встановленого судом графіка протягом п`яти годин у святкові дні: день народження сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , день народження батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Різдво Христове (25 грудня), Новий рік (1 січня), Пасха (Великдень), Трійця, з урахуванням обставин, які можуть виникнути;

спільний відпочинок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , один календарний місяць влітку без присутності матері дитини та один один календарний місяць взимку;

- зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , повідомляти (попереджати) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про день приїзду в Україну сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (день перетину державного кордону України) не менше ніж за три календарних дні;

- зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , не чинити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом забезпечення останнього індивідуальним засобом зв`язку з можливістю здійснення подальшого спілкування сина з батьком засобами телефонного та електронного зв`язку та забезпечення надання дитини у визначений рішенням суду час та спосіб за адресою місця проживання батька.

В обґрунтування заяви зазначено, що після чисельних спроб вирішити питання спілкування з сином мирним шляхом, шляхом переговорів, відповідачка продовжує перешкоджати позивачу у спілкуванні з сином, штучно створює такі обставини, через які позивач не може ані особисто спілкуватися з дитиною, ані приймати участь у вихованні сина, відповідачка намагається штучно створити уявлення відсутності батька у житті дитини, що не відповідає забезпеченню якнайкращих інтересів спільного сина, та може утруднити або унеможливити подальше виконання рішення суду у даній справі.

Через систематичні зловживання відповідачкою своїми батьківськими правами втрачається зв`язок батька з дитиною, протиправна поведінка відповідачки порушує права та інтереси позивача як батька, до того ж питання виховання дитини батьки вирішують спільно, позивач зобов`язаний брати участь у вихованні своєї дитини і має право на особисте спілкування з сином, а відповідачка та інші особи не мають права перешкоджати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, отже, позивач вимушений звернутися до суду у даній справі повторно зі заявою про забезпечення позову.

Окремо зазначає, що через зловживання відповідачкою своїми батьківськими правами та систематичними переховуваннями дитини позивач звертався до Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради щодо встановлення порядку виховання дитини, за результатом прийнято рішенням міського голови Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області від 03.09.2021 №126/28 «Про визначення способу участі батька, ОСОБА_1 , у вихованні малолітнього сина», однак вказане рішення відповідачем ігнорується.

З огляду на вказані обставини, заявник звертається до суду із заявою про забезпечення позову.

Від відповідача надійшла заява, в якій заперечує проти забезпечення позову, оскільки суд вже розглядав заяву ОСОБА_1 у справі № 760/12238/21 про забезпечення позову, яку він подав з аналогічних підстав, та своєю ухвалою від 05.10.2022 р. відмовив ОСОБА_1 у вжитті заходів забезпечення позову.

Разом з тим, зазначає, що позивач не конкретизував, які саме запропоновані заходи забезпечення позову сприятимуть запобіганню ускладненню виконання рішення суду, у чому саме це може проявитися, які саме заходи запобігатимуть унеможливленню виконання рішення суду, які заходи сприятимуть ефективному захисту його порушених прав та у чому саме це проявлятиметься.

В судовому засідання представник ОСОБА_1 заява про забезпечення позову підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні.

Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч.4 зазначеної статті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо:

- необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливість виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.»

В постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 зазначено, що зустрічі батька з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька із малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю. Верховний Суд у вказаній справі дійшов висновку, що зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року у справі №344/16653/16-ц, відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з батьком.

В постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 Верховний Суд зазначив, що «враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітніх дітей, Верховний Суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 зазначено, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Вирішуючи питання про необхідність застосування заходів забезпечення позову, судом встановлено, що між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості батька регулярно спілкуватися з сином, який проживає разом з матір`ю у Французькій Республіці.

Згідно зі ст.155 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Правовий аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а матір не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Докази того, що спілкування ОСОБА_1 з сином має негативний вплив на нормальний розвиток дитини відсутні. На думку суду, таке спілкування батька з сином, відбувається саме в інтересах дитини.

Суд відзначає, що з метою сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком, а тому задля запобігання можливої втрати емоційного контакту батька з малолітнім сином, погіршення між ними відносин психоемоційного характеру на період розгляду справи у суді та остаточного вирішення спору про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову у спірних правовідносинах.

Також при вирішенні питання про забезпечення зустрічного позову суд враховує, що в рішенні від 04.09.2018 по справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.

Аналізуючи наведені заперечення представника відповідача, суд зазначає, що він не навів доводів, які б свідчили про недоцільність чи неможливість спілкування з дитиною за допомогою мобільного зв`язку, про яке, у тому числі, просить позивач.

Оцінюючи доводи щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною, відсутність випадків, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина, суд вважає можливим застосувати заходи забезпечення позову.

Суд звертає увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, важливим є сприяти забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту дитини з батьком.

Встановивши, що заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, а зазначені підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд, враховуючи інтереси дитини та обох батьків, враховуючи предмет позову, вважає доцільним надати позивачу можливість у період відсутності дитини в Україні, шляхом індивідуального спілкування дитини з батьком засобами телефонного та електронного зв`язку: telegram, viber, whatsapp на аккаунт за номером телефону батька ОСОБА_1 : НОМЕР_3 , щодня з урахуванням режиму дня дитини не вирішує по суті спір, оскільки стосується спілкування батька з дитиною до закінчення вирішення спору між сторонами про визначення місця проживання дитини і не є тотожним задоволенню зазначених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей і сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей і сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради про визначення місця проживання дитини тимчасово до вирішення судом даного спору шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надавати можливість у період відсутності дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в Україні, шляхом індивідуального спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 засобами телефонного та електронного зв`язку: telegram, viber, whatsapp на аккаунт за номером телефону батька ОСОБА_1 : НОМЕР_3 , щодня з урахуванням режиму дня дитини.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Суддя Г.О. Козленко