Вирок № 124456279, 16.01.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа №750/9235/24

Провадження №1-кп/750/126/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023100150000735 від 27.12.2023, по обвинуваченню:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шабалинів Коропського району Чернігівської області, громадянина України, з повною вищою освітою, головного державного інспектора Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, не одруженого, має на утримання неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та матір - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю 2 групи, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

27.12.2023 близько 07 години 30 хвилин ОСОБА_7 , керуючи легковим автомобілем марки «Volkswagen Touran», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухався в місті Чернігові по проспекту Миру зі сторони вул. Ремзаводська в напрямку вул. Максима Загривного.

ОСОБА_7 у даній дорожній обстановці для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов`язаний був діяти відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.01.2001, а саме бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її змін і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі (підпункт «б» пункту 2.3); наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен був зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека (пункт 18.1); коли перед нерегульованим пішохідним переходом зменшував швидкість чи зупинився транспортний засіб, будучи водієм транспортного засобу, що рухався по сусідній смузі, повинен був зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і міг продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека (пункт 18.4).

У той же час, 27 грудня 2023 року близько 07 години 30 хвилин ОСОБА_7 , керуючи легковим автомобілем марки «Volkswagen Touran», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухаючись у вказаному напрямку, при проїзді через нерегульований пішохідний перехід, розташований поблизу буд. 190-А по проспекту Миру в м. Чернігові Чернігівської області, порушуючи вимоги підпункту «б» пункту 2.3 та пунктів 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не пропустив пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка рухалася по нерегульованому пішохідному переходу зліва на право відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд керованим ним автомобілем на ОСОБА_4 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми з закритими багатоуламковими сегментарними переломами середньої третини обох кісток правої гомілки та середньої третини лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, множинними переломами кісток тазу справа зі зміщенням уламків, синцем в ділянці правої брови, що потягнули за собою втрату загальної працездатності в розмірі 65% та в комплексі відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху будучи особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_4 тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.

Суд, в даному випадку, враховує висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладений у постанові від 16.09.2024 (справа №444/870/22), згідно якого суд має право, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи не визнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини і такий порядок розгляду кримінального провадження не звільніє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначені в ч.1 ст. 91 КПК, та визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, так як проти такого не заперечують учасники судового провадження, та допитом потерпілої ОСОБА_4 .

Винуватість обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення стверджується доказами, які є в матеріалах справи.

Фактичні обставини справи, які стверджуються цими доказами, не оспорювались в ході судового розгляду ні обвинуваченим, ні іншими учасниками.

Судом з`ясовано, чи правильно сторони розуміють зміст цих обставин, чи не мають сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні, після роз`яснення йому суті обвинувачення підтвердив вищевказані обставини щодо вчинення ним кримінального правопорушення, свою вину визнав повністю та у повному обсязі підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, погодившись з часом, місцем, способом, наслідками та всіма іншими обставинами щодо вчиненого ним кримінального правопорушення, котрі були встановлені та вказані правильно і всі ці обставини він визнає повністю. Пояснив, що він що 27.12.2023 о 07 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «Volkswagen Touran», рухався по проспекту Миру зі сторони вул. Ремзаводська в напрямку вул. Максима Загривного, була погана погода, видимість була добра, а потім вимкнулось вуличне освітлення. Автомобілів не було, пішохідного переходу не було видно, він побачив лише парасольку десь за 1 метр, вивернув, загальмував, але зіткнення відбулось. Він зупинився практично на переході, світла не було, не бачив, де перехід. Він вибіг з авто, побачив жінку, викликав поліцію, швидку, залишився поряд. Просив суворо не карати та не позбавляти права керування, дати можливість доглядати матір та виправити, що накоїв, жалкує, що так сталося. Щодо цивільного позову, заявленого прокурором, то такий він визнає повністю. Разом з тим, позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди визнає частково, а відшкодування витрат на правову допомогу не визнає повністю. Він оплатив ліки необхідні, цікавився станом потерпілої, відшкодовував шкоду, купував необхідне, сплачував, що казали. Він позбавлений можливості виплатити таку суму позову. До того ж, у нього також погіршився стан здоров`я, має скрутний майновий стан, невелику заробітну плату, хворіє матір, за якою він доглядає, сплачує аліменти. Всього він відшкодував 60 000 грн., з них 33 000 грн. моральної шкоди, тому зможе сплатити потерпілій 80 000 грн., бо моральна шкода в 300 000 грн., яка була заявлена потерпілою, є завищеною, для нього є нереальною, він не зможе її сплатити. Щодо відшкодування витрат на правову допомогу вказав, що не згоден, оскільки є сумніви щодо наданих документів на підтвердження такої суми.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що після вказаної дорожньо-транспортної пригоди вона стала особою з інвалідністю 1 групи, потребує сторонньої допомоги та нагляду. 27.12.2023 вона вийшла на зупинці, відкрила парасольку, подивилась, переконалась у відсутності перешкод і почала переходити дорогу. Перейшла одну смугу, а на другій її збило авто. Прокинулась вона в реанімації. Дорогу переходила обережно, не знає, як він її збив, мабуть швидкість була великою. У неї було зламано дві ноги в багатьох місцях, перелом тазу. Вона не могла взагалі рухатись. Була кровотеча внутрішніх органів, робили переливання крові. Дуже погано себе почувала, не могла навіть сидіти. Родичі доглядали за нею, бо вона нічого не могла робити, навіть доглядати за собою. Постійно перебувала на знеболюючих препаратах. Потім почали робити операції - 2 ноги, таз, ключиця, апарат Єлізарова поставили. Було дуже боляче, почались ускладнення. І до цього часу вона лікується, попереду ще операція, реабілітація. Вона на все життя залишилась з цим, зараз пересувається на милицях, потребує сторонньої допомоги та нагляду. Це все важко пережити, життя змінилось. За нею догляд здійснювали хворі батьки, і не лише за нею, але й за її десятирічним сином, оскільки вона цього робити не могла, пів року взагалі лежала. Їй встановили першу групу інвалідності, пенсія 3600 грн., роботу вона втратила. Обвинувачений оплатив ліки, коли була в лікарні, також дав 33 тис. грн. на операцію, але вона їх віднесла на рахунок моральної шкоди. Іншої допомоги обвинувачений не надавав, жодного разу до неї не прийшов, не поцікавився, окрім, як ще коли вона була в реанімації. Сплачував обвинувачений лише по чекам, їй потрібен був реабілітолог, масаж, але без чеків він відмовився сплачувати. Просить суд задовольнити її цивільний позов в повному обсязі, стягнути з обвинуваченого моральну шкоду та витрати на правову допомогу, які вона сплатила адвокату. Вона втратила рік життя, з якого пів року пролежала, перенесла декілька операцій, її хворі батьки доглядали її сина та її, багато пережила, лишилась інвалідом 1 групи і попереду ще операції і реабілітація. Щодо призначення покарання покладається на думку суду, однак просила призначити додаткове покарання та позбавити обвинуваченого права керування.

Аналізуючи та оцінюючи усі докази надані стороною обвинувачення, стороною захисту та отриманні судом в ході розгляду справи в їх сукупності та кожен зокрема з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що показання обвинуваченого та потерпілої є належними, допустимими та достовірними і у своїй сукупності усі ці докази перебувають у логічному та послідовному взаємозв`язку, не є взаємосуперечливими та доповнюють і підтверджують ті об`єктивні обставини, які мали місце під час вчинення пред`явленого обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_7 .

Суд також приходить до висновку, що здобутих судом доказів є достатньо для того, щоб прийти до висновку про визнання обвинуваченого винним у вчиненні пред`явленого йому обвинувачення.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

З урахуванням викладеного, оцінюючи зібрані у кримінальному провадженні, досліджені та перевірені докази, які є належними та допустимими й такими, що в своїй сукупності беззаперечно та поза розумним сумнівом доводять винуватість обвинуваченого, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_7 діяння повністю доведено і правильно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який не обтяжений перебуванням обвинуваченого в стані будь - якого сп`яніння та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії необережних тяжких злочинів, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, фактичні обставини провадження, враховує думку потерпілої щодо призначення покарання, особу винного - його вік, сімейний та майновий стан, стан здоров`я, перебування на його утриманні неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та матері - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є особою з інвалідністю 2 групи, наявність постійного місця проживання, відсутність негативних характеристик, відсутність попередніх притягнень до адміністративної та кримінальної відповідальності, що на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, в момент ДТП був у тверезому стані, наявність обставин, що пом`якшують його покарання, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, досудову доповідь органу пробації, у зв`язку з чим доходить висновку, що обвинуваченому можливо призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті закону, якою передбачене покарання за вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення з позбавленням права керувати транспортними засобами, разом з тим, приймаючи до уваги всі викладені вище обставини, вважає, що ще не втрачена можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, тобто його припустимо звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що є необхіднім і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання та буде відповідним скоєному.

Щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд зазначає наступне.

Згідно до п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Приймаючи до уваги зміст санкції ч.2 ст. 286 КК України щодо можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, пов`язаного з правом керування транспортними засобами, особи обвинуваченого, який допустив грубе порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілій, враховуючи думку потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому додаткове покарання та позбавити того права керування транспортними засобами, вважає за неможливе збереження за обвинуваченим права керування транспортними засобами.

Доводи сторони захисту щодо незастосування до ОСОБА_7 додаткового покарання та не позбавлення його права керувати транспортними засобами були перевірені, але вони не є обґрунтованими, аби спростували неможливість призначення такого виду додаткового покарання.

Суд врахував характеризуючі дані про обвинуваченого та пом`якшуючі покарання обставини, які є підставами для призначення йому покарання у розмірі, визначеному санкцією ч.2 ст. 286 КК, а також для застосування до ОСОБА_7 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням з позбавленням права керувати транспортними засобами, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов прокурора, заявлений в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Чернігівської міської ради Чернігівської області про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради, в сумі 42805,13 грн. підлягає задоволенню, як такий, що визнаний обвинуваченим та підтверджений наявними доказами у справі.

Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди у сумі 317 000 грн. та 15 000 грн. судових витрат на правову допомогу.

При вирішення цивільного позову суд приходить до такого.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як зазначено у ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Системне тлумачення норм кримінального процесуального та цивільного законодавства України свідчить про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про розмір морального відшкодування, яке підлягає стягненню з обвинуваченого, суд керується положеннями ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, та з врахуванням глибини та тривалості завданих потерпілій фізичних страждань у зв`язку з отриманням нею в результаті ДТП тяжких тілесних ушкоджень, після яких остання проходила тривале лікування та згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №790459 їй встановлено першу групу інвалідності, завданий фізичний біль остання переносить і до тепер, це порушило її нормальний життєвий ритм, оскільки остання через ДТП та встановлення 1 групи інвалідності втратила роботу, довготривалий час не могла здійснювати догляд за собою та своїм десятирічним сином, завданих душевних хвилювань, оскільки вимушені зміни в звичайному способі життя та неможливість жити повноцінним життям протягом тривалого часу їх породжують, потребування сторонньої допомоги, що станом на сьогодні, вона повністю не одужала, їй потрібна ще операція, реабілітація, вона не може вести звичний спосіб життя, тому виходячи із вимог розумності і справедливості, часткового добровільного відшкодування обвинуваченим моральної шкоди в розмірі 33 тис. гривень, ще на стадії досудового розслідування, про що потерпілою зазначено у позовній заяві та в судовому засіданні, оцінюючи позовні вимоги потерпілої, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заподіяна потерпілій моральна шкода знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із вчиненим ОСОБА_7 кримінальним правопорушенням, суд вважає обґрунтованим розмір морального відшкодування, який, з урахуванням часткового добровільного відшкодування, підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої в розмірі 317 000 грн., тобто позов в частині відшкодування обвинуваченим моральної шкоди підлягає задоволенню.

Крім того, потерпілою ОСОБА_4 заявлено вимогу про стягнення 15 000 грн. з обвинуваченого ОСОБА_7 у відшкодування витрат на правову допомогу.

Вирішуючи вказану позовну вимогу, суд враховує надані потерпілою ОСОБА_4 на підтвердження вказаної суми: договір про надання правової допомоги від 11.01.2024; ордер на надання правничої (правової) допомоги №1074853; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ОСОБА_4 , а також робіт, що будуть надані під час розгляду кримінального провадження від 11.09.2024; копію рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затвердженої рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 17.03.2023 №119; квитанцію №1422010 серії 03 ААВ від 1109.2024.

Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях ЄСПЛ від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вказане, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, наведеної ним у детальному описі робіт, враховуючи кількість судових засідань у справі, на які адвокат з`являвся, з заявами про відкладення розгляду справи до суду не звертався, принцип співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, суд доходить висновку про стягнення з обвинуваченого (цивільного відповідача) на користь потерпілої (цивільного позивача) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 гривень, тобто позов в цій частині підлягає задоволенню.

Накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.12.2023 арешт на легковий автомобіль марки «VOLKSWAGEN» «TOURAN», номер шасі - НОМЕР_2 , днз НОМЕР_1 , 2005 року випуску, необхідно скасувати.

Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертизи під час здійснення досудового розслідування в розмірі 13252,40 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.

Заходи забезпечення кримінального провадження в тому числі і запобіжні заходи не застосовувалися і до набрання вироком законної сили відсутні підстави для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, оскільки прокурором не подавалося відповідне клопотання про це.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора відділу Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Чернігівської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) на користь держави в особі Національної служби здоров`я України витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_4 у розмірі 39 364 (тридцять дев`ять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 39 коп., які зарахувати на рахунок державного бюджету на розрахунковий рахунок IBAN UA748999980313020115000025739, одержувач: ГУК у Черніг. обл/тг м. Чернігів/24060300, код ЄДРПОУ 37972475, банк: Казначейство України (ел.адм.подат.).

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) на користь держави в особі Чернігівської міської ради Чернігівської області витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_4 у розмірі 3 440 (три тисячі чотириста сорок) грн. 74 коп., які зарахувати на рахунок місцевого бюджету на розрахунковий рахунок IBAN UA048999980314030544000025379, одержувач: ГУК у Черніг. обл/тг м. Чернігів/24060300, код ЄДРПОУ 37972475, банк: казначейство України (ел.адм.подат.).

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ), 317000 (триста сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.12.2023 арешт на автомобіль марки «VOLKSWAGEN» «TOURAN», номер шасі - НОМЕР_2 , днз НОМЕР_1 , 2005 року випуску - скасувати.

Речові докази:

автомобіль марки «VOLKSWAGEN» «TOURAN», номер шасі - НОМЕР_2 , днз НОМЕР_1 , 2005 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_7 - повернути власнику;

електронний носій (DVD-R диск), на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження, що розташована на території ГУДСНС в Чернігівській області (м. Чернігів, пр. Миру, буд. 109-А), якою зафіксовано подія ДТП, що мала місце близько 07:30 27.12.2023 поблизу будинку №109 по пр. Миру в м. Чернігові - залишити на зберіганні в матеріалах провадження.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування для проведення судової експертизи в сумі 13252 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят дві) грн. 40 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1