Рішення № 124454587, 16.01.2025, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/3957/24 Провадження № 2/724/83/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 січня 2025 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді: Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання Філіпчука Д.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Хотині Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

У листопаді 2024 року до Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.05.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200529027 щодо кредитування.

Відповідно до кредитного договору банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10910,9 грн, з встановленням строку користування з 14.05.2016 року по 14.05.2018 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором, на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону), що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальником ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором.

Відповідно до рішення Правління Національного Банку України від 23.05.2016 №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» було віднесено до категорії неплатоспроможних, та в той же день виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 про запровадження тимчасової адміністрації.

Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог.

Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов`язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору.

Таким чином, Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 23.10.2024 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 28845,96 грн., з яких: 10036,27 грн. заборгованість за кредитом; 18809,69 грн. заборгованість за відсотками.

Заборгованість розрахована станом на дату укладення договору факторингу та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200529027 від 14.05.2016 року - 28845,96 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних 2598,95 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 12583,14 грн. Разом заборгованість становить - 44028,05 грн.

Приналежність права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», та ТОВ «Діджи Фінанс» було предметом спору у справі № 910/11298/16 Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» (ухвалою Господарського суду від 03.09.2020 замінено на правонаступника - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (далі - ТОВ «ФК «Плеяда»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (далі ТОВ «ФК «Фагор»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО); Національного банку України (далі - НБУ), про застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 № 1, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».

Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку.

Враховуючи вищенаведене просили суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №200529027 від 14.05.2016 року на загальну суму 44028,05 грн. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання.

Представник позивача ТзОВ «Діджи Фінанс» у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява, в якій просить про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення направленого на адресу його місця реєстрації, оголошенням на сайті суду, відзиву на позовну заяву не надав, доводів позивача не спростував. Тому суд вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду, по наявним в справі матеріалам.

Фактичні обставини встановлені судом

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, які наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200529027, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 10910,90 грн. з встановленим строком користування 730 днів, з 14.05.2016 по 14.05.2018 року (а.с.150).

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості, сплати відсотків за користування кредитними коштами.

З анкети №2802092 від 14.05.2016 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 надав всю свою контакту персональну інформацію, з метою отримання укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів (а.с.151).

ОСОБА_1 власноручним підписом підтвердив про ознайомлення із умовами кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, а також з порядком здійснення платежів за графіком платежів (а.с.152).

Рахунком-фактурою №ФКФТ -0164-1234393 від 14.05.2016 року підтверджено використання кредитних коштів (а.с.153).

Виписками по особовими рахункам підтверджено нарахування відсотків за вказані періоди, щодо використання ОСОБА_1 кредитних коштів (а.с.8-140).

20.07.2020 укладено договір відступлення прав вимоги №7_БМ між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», право вимоги до осіб, які були боржниками ПАТ «Банк Михайлівський», перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в тому числі щодо боржника ОСОБА_1 за договором № 200512099. Зазначене підтверджується копіями договору про відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020 року, витягу з реєстру боржників (а.с.154).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 28845,96 грн., з яких: - 10036,27 грн. - сума заборгованості за кредитом; 18809,69 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.141).

Таким чином, ТзОВ «Діджи фінанс», набуло право грошової вимоги до відповідачки.

Дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання ним кредитних коштів, а також неналежне виконання ним умов договору.

Відповідач свої договірні зобов`язання перед позивачем не виконав, допустивши прострочення та утворення заборгованості станом на 23.10.2024 р. загальний розмір заборгованості становить 44028 грн. 05 коп. з яких: заборгованість за кредитним договором № 200529027 від 14.05.2016 р. у сумі 28845 грн. 96 коп., сума збитків з урахуванням 3 % річних у сумі 2598 грн. 95 коп., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у сумі 12583 грн. 14 коп.

Розрахунок заборгованості підтверджують існування заборгованості, зазначеної у позовній заяві, які відповідачем не спростовані жодними доказами (а.с.7).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Судом встановлено, що відповідач умови взятих на себе кредитних зобов`язань не виконав, що виявилося у неповерненні кредитних коштів, що стало наслідком звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в якості нового кредитора, до суду за захистом своїх прав та інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст.625 ЦК України).

Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається, відповідач будь-які докази до суду не надав.

Ураховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума отриманого кредиту (тіло кредиту) за кредитним договором № 200529027 від 14.05.2016 року на загальну суму 44028,05 гривень.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а тому наданий позивачем розрахунок заборгованості, за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.

При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно дост.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що відповідач належних доказів повернення грошових коштів за кредитним договором суду не надав.

При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків, та суми збитків та інфляційних втрат, право вимоги яких перейшло від первісного кредитора до позивача на підставі вищевказаного договору відступлення права вимоги.

Доказів того, що ОСОБА_1 сплатив заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.

Враховуючи вище викладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» вказаної заборгованості є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Крім цього, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7000 гривень.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію договору №26 про надання правової допомоги від 15.02.2024 року (а.с.147-149), додаткову угоду до договору №26 про надання правової допомоги від 15.02.2024 року (а.с.156), акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29.10.2024 року (а.с.144), детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "Діджи Фінанс", на суму 7000 гривень (а.с.146).

Таким чином, представником позивача підтверджено обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, N 33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, N 37246/04).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд враховує критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Але, як вбачається з Постанови ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Згідно додаткової угоди до договору №26 про надання правової допомоги від 15.02.2024 року укладеної між адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та ТОВ «Діджи Фінанс» даний договір доповнено новими пунктами наступного змісту: п.1.2 Адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.156).

Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською Анастасією необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості на виконання договору адвокатом було здійснено складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, формування додатків до позовної заяви, та загальну вартість наданих послуг визначено в розмірі 7 000 грн.

Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи критерії розумності та співмірності, а також повного задоволення позовних вимог, відстуності заперечень з сторони відповідача, дійшов до висновку, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 7000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.525,526,612,1050 ЦК України, ст.ст.258 - 260,263 265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04212, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8 код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №200529027 від 14.05.2016 року, у загальному розмірі 44 028 (сорок чотири тисячі двадцять вісім) гривень 05 копійок, яка складаться з: суми заборгованості - 28845,96 гривень, суми інфляційних втрат - 12583,14, суми 3% річних - 2598,95 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04212, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8 код ЄДРПОУ 42649746) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок, та понесені вирати на правову допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Копію заочного рішення надіслати сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте Хотинським районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Чернівецького апеляційного суду через Хотинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місця знаходження: 04212, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8 код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 16 січня 2025 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК