Рішення № 124434043, 15.01.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/15971/24

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи на території РФ у «ГУП «Мосгортранс» з 2010 року по 2016 рік, а саме за періоди: з 20.06.2010 року по 05.06.2011 року; з 15.06.2011 року по 16.05.2012 року; з 29.05.2012 року по 21.04.2013 року; з 14.05.2013 року по 12.04.2014 року; з 08.05.2014 року по 21.03.2015 року; з 20.04.2015 року по 03.04.2016 року; з 29.04.2016 року по 16.09.2016 року та дії щодо неврахування при обчисленні та нарахуванні пенсії заробітної плати ОСОБА_1 за ці періоди;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 23 січня 2023 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на території РФ у «ГУП «Мосгортранс» з 2010 року по 2016 рік, а саме за періоди: з 20.06.2010 року по 05.06.2011 року; з 15.06.2011 року по 16.05.2012 року; з 29.05.2012 року по 21.04.2013 року; з 14.05.2013 року по 12.04.2014 року; з 08.05.2014 року по 21.03.2015 року; з 20.04.2015 року по 03.04.2016 року; з 29.04.2016 року по 16.09.2016 року та врахувати при обчисленні пенсії заробітну плату за цей період відповідно до наданих довідок «ГУП «Мосгортранс» про заробітну плату: №03/11-805 від 22.11.2022 року; №03/11-806 від 22.11.2022 року.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні стажу водієм тролейбуса в періоди: з 20.06.2010 року по 05.06.2011 року; з 15.06.2011 року по 16.05.2012 року; з 29.05.2012 року по 21.04.2013 року; з 14.05.2013 року по 12.04.2014 року; з 08.05.2014 року по 21.03.2015 року; з 20.04.2015 року по 03.04.2016 року; з 29.04.2016 року по 16.09.2016 року.

Ухвалою від 27.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що підстави для зарахування спірного періоду стажу відсутні.

Суд відмовляє в задоволенні заяви відповідчач про залишення позову без розгляду, оскільки позивачу відмовлено в зарахуванні стажу листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 20.06.2024, а з позовом звернулась 22.08.2024.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області.

29.05.2024 позивач подала до відповідача заяву про врахування для розрахунку розміру пенсії трудовий стаж водієм тролейбуса в періоди: з 20.06.2010 року по 05.06.2011 року; з 15.06.2011 року по 16.05.2012 року; з 29.05.2012 року по 21.04.2013 року; з 14.05.2013 року по 12.04.2014 року; з 08.05.2014 року по 21.03.2015 року; з 20.04.2015 року по 03.04.2016 року; з 29.04.2016 року по 16.09.2016 року (а.с. 24-25).

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за результатами розгляду заяви позивача листом від 20.06.2024 № 16105-14007/М-02/8-0600/24 повідомив позивачу про відсутність підстав для зарахування вказаного вище стажу (а.с. 26).

Не погоджуючись з прийнятою відмовою, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо не зарахування періодів роботи зазначених в трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.08.1990 (а.с.56-64).

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.

Суд зауважує, що трудова книжка містить всю необхідну інформацію про роботу позивача, а саме про дати прийняття на роботу та звільнення з неї, назви посад, тобто про періоди зайнятості позивача на відповідних роботах, а також про підстави внесення відповідних записів.

Достовірність внесеної інформації підтверджена підписами уповноважених осіб роботодавців, які скріплені печатками підприємств, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних.

Однак, недотримання роботодавцем порядку ведення трудової книжки не може ставитися в провину власнику трудової книжки та позбавляти її права на соціальний захист. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці, не залежали та не залежать від волевиявлення позивача.

Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд також враховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.

Суд враховує, що вказані вище недоліки не стали перешкодою для подальшого внесення до трудової книжки відомостей про прийняття позивача на роботу та про звільнення після видання відповідних наказів, тобто визначальних відомостей про факт зайнятості позивача на відповідних роботах у відповідному періоді.

В свою чергу відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

Керуючись вище вказаними правовими висновками Верховного Суду, суд вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, а тому відповідачем безпідставно не зараховано періоди роботи позивача, підтверджені трудовою книжкою НОМЕР_1 від 24.08.1990: з 24.06.2010 по 05.06.2011; з 15.06.2011 по 16.05.2012; з 29.05.2012 по 21.04.2013; з 14.05.2013 по 12.04.2014; з 08.05.2014 по 21.03.2015; з 20.04.2015 по 03.04.2016; з 29.04.2016 по 16.09.2016.

Щодо трудового стажу за період з 20.06.2010 по 23.06.2010, то він зарахуванню не підлягає, оскільки матеріали справи не містять підтверджуючих документів здійснення позивачем трудової діяльності в даний період.

Щодо страхового стажу набутого на території РФ.

Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року, ратифіковано Законом України від 11.07.1995 №290/ 95-ВР.

Згідно статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про утвір, що відповідають документи про присвоєння звання, розряду, кваліфікації й інші необхідні для здійснення трудової діяльності документи й завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку їх переклад на державну мову Сторони працевлаштування або російська мова. Виробничий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за фахом, взаємно визнається Сторонами. При остаточному виїзді трудящого-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавцем (наймачем) видається йому довідка або інший документ, що містить відомості про тривалість роботи й заробітній платі щомісячно.

Згідно з частиною другою статті 6 Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13.03.1992, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

З вищенаведених норм міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року.

Водночас позивачем трудовий стаж на території РФ набутий до 02.12.2022.

Тому суд критично ставиться до аргументів відповідача.

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач мав право на зарахування трудового стажу, набутого в період: з 24.06.2010 по 05.06.2011; з 15.06.2011 по 16.05.2012; з 29.05.2012 по 21.04.2013; з 14.05.2013 по 12.04.2014; з 08.05.2014 по 21.03.2015; з 20.04.2015 по 03.04.2016; з 29.04.2016 по 16.09.2016, як наслідок відповідач протиправно відмовив в його зарахуванні.

Враховуючи часткове задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код 13559341) задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлену листом від 20.06.2024 № 16105-14007/М-02/8-0600/24.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 24.06.2010 по 05.06.2011; з 15.06.2011 по 16.05.2012; з 29.05.2012 по 21.04.2013; з 14.05.2013 по 12.04.2014; з 08.05.2014 по 21.03.2015; з 20.04.2015 по 03.04.2016; з 29.04.2016 по 16.09.2016 до страхового стажу та перерахувати пенсію з 23.01.2023 з урахуванням довідок про заробітну плату №03/11-805 від 22.11.2022 та №03/11-806 від 22.11.2022.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк