Рішення № 124414910, 07.01.2025, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/23/23

Провадження 2/193/7/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 січня 2025 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Кравченко Н.О.,

при секретарі Ратушної В.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представник третьої особи Зигала В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка у загальному позовному проваджені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Всеукраїнська центральна спілка споживчих товариств Укркоопспілка Софіївська райспоживспілка, про стягнення безпідставно отриманих коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Всеукраїнська центральна спілка споживчих товариств Укркоопспілка про стягнення безпідставно отриманих коштів. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_4 запевнила її, що вона є власником кафе та літнього майданчика за адресою АДРЕСА_1 . Документи про право власності на будівлю кафе «Мрія» та літнього майданчика позивач не бачила. За обладнання та літній майданчик вона заплатила ОСОБА_4 за обладнання 2000 дол. США та за літній майданчик 3000 дол. США, про що ОСОБА_4 02.02.2021 року написала розписку про отримання грошових коштів. Після передачі грошових коштів, нею з власником кафе «Мрія» булоукладено договіроперативної орендиоб`єкта нерухомості у грудні 2021 року. Також зазначила, що у травні 2022 року , після початку повномасштабної агресії на території України, доходи зменшились, у зв`язку із чим вона звернулася до власника майна з питанням зменшення орендної плати. Потім за поверненням майна, на що їй з приводу майна-літнього майданчика було відмовлено. В результаті вона звернулася до ОСОБА_4 з вимогою повернути грошові кошти в сумі 5000 дол. США, на що відповідач перестала спілкуватись з нею. В липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення, яке було закрито 14.07.2022 року за наявністю цивільно-правового спору та відсутності факту кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України. Позивач та представник позивача вважають, що грошові кошти в розмірі 5000 дол. США ОСОБА_4 набула безпідставно та вони підлають стягненню з відповідача в еквіваленті станом на 06.01.2023 року 182800 грн. вважає, що ОСОБА_4 ввела її в оману щодо належності майна літнього майданчика та майна згідно опису. Відповідно до ст. 1212 ЦК України просить стягнути з відповідача 5000 дол. США.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2024 року справу призначено до підготовчого розгляду за загальними правилами розгляду, самостійно залучено власника майна Всеукраїнську центральну спілку споживчих товариств Укркоопспілку Софіївську райспоживспілку.

Судом задоволено клопотання представника позивача про виребування доказів: матеріалів кримінального провадження з ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, які отримані судом.

Представником відповідача надано відзив, зміст якого оголошений в судовому засіданні.

Представник позивача, позивач у судовому засіданні прохали задовольнити позов на підставах, викладених в позові. Позивач в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 запевнила її, що вона є власником кафе та літнього майданчика за адресою АДРЕСА_1 . Документи про право власності на будівлю кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та літнього майданчика позивач не бачила. Пояснила, що вона заплатила ОСОБА_4 за обладнання 2000 дол. США та за літній майданчик 3000 дол. США, про що ОСОБА_4 02.02.2021 року написала розписку про отримання грошових коштів. Після передачі грошових коштів, нею з власником кафе «Мрія» було укладено оперативної оренди об`єкта нерухомості та склали акт прийому передачі майна від 01.02.2021 року. Також пояснила, що у травні 2022 року , після початку повномасштабної агресії на території України, доходи зменшились. Спочатку вона звернулася до власника майна з питанням зменшення орендної плати. Потім за поверненням майна, на що їй з приводу майна-літнього майданчика було відмовлено. В результаті вона звернулася до ОСОБА_4 з вимогою повернути грошові кошти в сумі 5000 дол. США, на що відповідач перестала спілкуватись з нею. В липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення, яке було закрито 14.07.2022 року за наявністю цивільно-правового спору та відсутності факту кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України. Позивач та представник позивача вважають, що грошові кошти в розмірі 5000 дол. США ОСОБА_4 набула безпідставно та вони підлають стягненню з відповідача в еквіваленті станом на 06.01.2023 року 182800 грн., також позивач пояснила, що до власника майна кафе «Мрія» - Софіївської райспоживспілки вони зі ОСОБА_4 приходили разом . Договір оренди зі ОСОБА_5 був розірваний, а з позивачем укладений. Також пояснила, що вона тривалий час утримувала бізнес кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на цей час працює головним бухгалтером Софіївського відділення Державного казначейства в Дніпропетровській області. 28.12.2021 року між нею та Софіївською райспоживспілкою в особі директора ОСОБА_6 було укладено наступний договір оренди кафе «Мрія». Оренду продовжує кожен рік і до цього часу. Пояснила, що вона договір акту приймання та договір оренди не читала.

Представник відповідача пояснив, що позов не підлягає задоволенню, правові відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з продажу бізнесу та майна , бази клієнтів та замовлення на три місяці. Також пояснив, що відповідачем виконано умови договору, питання повернення будівельних матеріалів літнього майданчика необхідно вирішувати з особою, яка утримує це майно. Грошові кошти за обладнання в сумі 2000 дол. США взагалі не підлягають поверненню, оскільки цим майном позивач користується по цей час. Вважає, що договірні відносини, які склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не підлягають захисту за ст. 1212 ЦК України. Орієнтовний розмір судових витрат 20000 грн. , на стягнення яких буде подано окреме клопотання після розгляду справи. Також пояснив, що на цей час вимоги позивача мають бути спрямовані на повернення матеріалів літнього майданчика у особи, яка на цей час їх утримує - Софіївська райспоживспілка.

Представник третьої особи ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що позивачу на балансі Софіївської райспоживспілки знаходиться об`єкт нерухомості нежитлове приміщення магазину «Мрія» , інвентарний номер 022. Також пояснив, що при переукладанні договору оренди були присутні комісія, він, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , у присутності яких було повідомлено, що ОСОБА_4 не є власником майна нежитлового приміщення «Мрія» та літнього майданчика, а власником майна є Софіївська райспоживспілка з якою ОСОБА_1 і уклала договір оренди на рік. Також повідомив, що ОСОБА_4 за власні кошти зробила поліпшення нежитлового приміщення всередині та прибудувала літній майданчик у 2013 році, які згідно п. 2.4.3. типового договору оренди, укладених як із ОСОБА_4 , так і з ОСОБА_1 є невідємною частиною об`єкта оренди і переходять у власність орендодавця без відшкодування вартості майна. Повертати будь-яке майно за поліпшенням підприємство не буде. Також пояснив, що між орендодавцем та ОСОБА_4 була усна домовленість, що у зв`язку із проведеним поліпшенням кафе орендна плата сплачується у зменшеному розмірі. Пояснив, що на баланс підприємства літній майданчик не внесений , дозвіл на його будування власником нежитлового приміщення до якого він був прибудований, не надавався та не приймався як об`єкт. Будь-яких правовстановлюючих документів суду не надав. Пояснень щодо інвентарного номеру 022, а саме щодо підстав збільшення орендованої площі з 90 кв. м до 127 кв. м та підсобного приміщення 53 кв.м та розміру кожної окремої складової нежитлової будівлі пояснити не зміг, документів не надав. Пояснив, що ОСОБА_1 достовірно точно знала, що літній майданчик не є власністю ОСОБА_4 і що вона не може його придбати, згодом висловив думку, що ОСОБА_4 повинна повернути 3000 дол. США позивачу. Також представник третьої особи заперечував, що Софіївська райспоживспілка не приймала участі у будівництві літнього майданчика, а саме у вигляді зменшення орендної плати та закупівлю матеріалів, а будівельні роботи оплачувала ОСОБА_4 з її чоловіком. Важав, що надані копії документів на закупівлю будівельних матеріалів не мають відношення до літнього майданчика. Будь-яких документів директором не надано.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, судом встановлено наступне.

Згідно копії розписки ОСОБА_4 прийняла грошові кошти в сумі 5000 дол. США від ОСОБА_1 за обладнання кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та літній майданчик. Оригінал розписки суду не наданий, дата написання розписки відсутня. Враховуючи, що сторони не оспорюють факт написання цієї розписки та її зміст, судом приймається даний доказ як належний та допустимий. Дата написання, яка не заперечується сторонами 02.02.2021 рік. (а.с.8).

Згідно копії листа 07.05.2022 року ОСОБА_1 направлено вимогу про повернення грошових коштів в розмірі 5000 дол. США , враховуючи, що ОСОБА_4 не є власником літнього майданчика та обладнання. Доказів направлення не надано. (а.с.9)

Згідно копії кримінального провадження, яке надійшло з ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, а саме заяви ОСОБА_1 від (без дати) вона зазначила, що ОСОБА_4 заявляючи, що вона є власницею літнього майданчику кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » продала їй майданчик за 3000 дол. США. 01.02.2021 року заявницею було укладено договір оренди, за яким вона брала в оренду у власника орендодавця Софіївської райспоживспілки будівлю кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 127 кв.м ІН 022 та підсобного приміщення , площею 53 кв.м. Також зазначила в заяві, що на її питання, чому орендодавцем зазначений інший власник, а не ОСОБА_4 , вона отримала відповідь, що так краще, з чим вона погодилася. Також згідно даної заяви ОСОБА_1 повідомила, що листом вона вимагала від відповідача 3000 дол. США за літній майданчик.(а.с.11-13)

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 14.07.2022 року зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено факт передачі грошових коштів за літній майданчик, який складався з металевих конструкції. 30.12.2021 між ОСОБА_1 та Софіївською райспоживспілкою укладено договір оренди №7 з оплатою щомісячної оренди 6800 грн. на початку військової агресії. ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_6 з проханням зменшити орендну плату, оскільки не було доходу, отримавши відмову. Після чого ОСОБА_1 просила ОСОБА_6 повернути їй грошові кошти за літній майданчик, на що також отримала відмову, оскільки він є невід`ємною частиною нежитлового приміщення власності Софіївської райспоживспілки за адресою АДРЕСА_1 . Після чого вона стала телефонувати ОСОБА_4 з вимогою надати документи або повернути гроші в розмірі 5000 дол. США. Допитана в якості свідка ОСОБА_4 повідомила, що за власні кошти, а не за рахунок орендної плати побудувала літній майданчик, який не є капітальною будівлею, матеріали купували самостійно, біля орендованого нею нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 . На підтвердження слідчому було надано копію ескізу для майбутнього будівництва, який узгоджений з архітектором та документи на оплату будівельних матеріалів та робіт. Також ОСОБА_4 слідчому повідомила, що закупляла також матеріали для навісної стелі, туалету, каналізації, робила опалення в кафе «Мрія». Під час оренди їй було невідомо, що всі поліпшення перейдуть у власність Софіївської райспоживспілки. Даний пункт з`явився після проведення будівництва. Також пояснила, що ОСОБА_1 вона пояснила, що продає свій бізнес та будівельні матеріали, з яких зроблений літній майданчик, так як він не є капітальним будівництвом, на що ОСОБА_7 погодилася. 01.02.2021 року вона та ОСОБА_1 пішли до ОСОБА_6 познайомитись та переоформити договір оренди. Що й було зроблено. 01.02.2021 вона та власник майна підписали акт прийому-передачі приміщення кафе «Мрія». На наступний день 02.02.2021 року вона отримала від ОСОБА_8 5000 дол. США за бізнес із замовленнями на 3 місяці, налагодженою роботою з постачальниками , будівельними матеріалами літнього майданчика, обладнанням для приготування їжі, холодильні камери, холодильники, музичну акустику, телевізор, посуд, меблі, обладнання кухні, посуд для сервірування, барну стійку, вітрини. Через рік у березні 2022 року ОСОБА_8 звернулася до неї з вимогою про повернення коштів, на що вона їй відмовила, оскільки та на добровільній основі придбала майно. В постанові зазначено, що допитані свідки підтвердили, що ОСОБА_4 за власні кошти закупила обладнання, посуд, меблі, вітрину, акустику, телевізор, металеву конструкцію літнього майданчика та його покриття, документи (квитанції на матеріали) на будівлю літнього майданчика, ескіз було надано ОСОБА_4 , ОСОБА_8 у присутності свідка ОСОБА_9 , кримінальне провадження закрито у зв`язку із встановленням між особами цивільно-првових відносин та відсутності в діяннях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України. Постанова не оскаржувала ся. (а.с.14-17)

Згідно направлених копій матеріалів кримінального провадження № 12022041580000093 від 05.07.2022 року надано перелік майна, який позивачем визнано в судовому засіданні як перелік придбаного нею майна за 5000 дол. США (а.с.72-73);

копія акту приймання передачі об`єкта нерухомості до договору № 4-28.01.21 від 01.02.2021 ОСОБА_1 власником Софіївською райспоживспілкою передано в оренду нерухоме майно: нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 180 кв.м з літнім майданчиком розміром 40 кв. м , представник третьої особи в особі директора ОСОБА_6 пояснити суду зміну площі орендованого майна не зміг, документів не надано.(а.с.74)

Копію договору оренди № 4-28.01.21 від 01.02.2021, невід`ємною частиною якого є даний акт, жодною стороною не наданий.

Натомість, згідно договору оренди між ОСОБА_1 та Софіївською райспоживспілкою в особі директора Зигала М.В. від 28.12.2021 року, ОСОБА_1 передано в оренду нежитлове приміщення магазину «Мрія», загальною площею 127 кв.м та підсобне приміщення загальною площею 53 кв.м. (а.с.18)

Згідно копії Журналу обмірів площ вул. Поштова, 2 літера «А» смт. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області зазначено: коридор 1.6 кв.м, торгівельний зал 124,1 кв. м, підсобка 61,3 кв. м, загальна площа 1 поверх 187 ,0 кв. м , по літ «А» 200,5 кв. м., (а.с.77) та план будівлі (а.с.80)

Згідно копії накладної № 40 від 10.06.1995 року ОСОБА_4 оплачено фанеру в сумі 50000 грн. (а.с.82) , інші, надані копії не оплачені орендарем ОСОБА_4 .

Згідно договору оренди 4-30.12.20 від 28.12.2020 між ОСОБА_4 та Софіївською райспоживспілкою в особі директора ОСОБА_10 їй передано в оренду нежитлове приміщення магазину «Мрія», загальною площею 90 кв.м . (а.с.191-194)

Натомість, в акті приймання-передачі до договору оренди 4-30.12.20 та 13.30.12.20 від 28.12.2020 між ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та Софіївською райспоживспілкою в особі директора Зигало М.В. орендарями передано орендодавцю нежитлове приміщення магазину «Мрія» , площею 180 кв.м з літньою площадкою 40 кв. м (а.с.195)

Згідно ескізу розширення літнього майданчика, узгодженого із головним архітектором Софіївської районної державної адміністрації В.Бовкун застосовані матеріали бокового фасаду : метало черепиця або шифер, настил-дошка, каркас з кутника та бруса, підшивка вагонкою та вбачається, що розширення узгоджено до вже існуючого літнього майданчика із застосування підпорної стіни та стойок навісу (а.с.77-79)

Згідно копії договору оперативної оренди об`єкта нерухомості 7-30.12.21 28.12.2021 року, Софіївська райспоживспілка в особі директора Зигала В.М. та ОСОБА_8 уклали договір про оренду нерухомого майна нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », інвентарний номер 022, загальною площею 127 кв.м та підсобне приміщення загальною площею 53 кв. м за адресою АДРЕСА_1 . Згідно п. 1.2. об`єкт оренди використовується для діяльності ресторанного господарства та надання послуг з мобільного харчування.

Згідно п. 1.3. об`єкт оренди належить орендодавцю на підставі права власності за свідоцтвом № 47-47 від 29.12.2002 року. Згідно п. 2.4.3. Договору, який є типовим, поліпшення , які не можуть бути відокремлені від основного об`єкта оренди, проведені орендарем, об`єкта оренди і переходять у власність орендодавця без відшкодування вартості майна орендарю.

Згідно п.3.3.13 до початку проведення робіт, що передбачають втручання в інженерні комунікації об`єкта оренди, проведення його переобладнання, реконструкції, перепланування, капітального ремонту, створення будь-яких інших невід`ємних поліпшень об`єкта оренди, отримати відповідну письмову згоду Орендодавця. Згода оформлюється виключно шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору. В 30-денний термін після завершення реконструкції, перепланування, капітального ремонту відповідного документального оформлення орендар зобов`язаний передати орендодавцю оригінали проектно-кошторисної документації , акт виконання прихованих робіт, кошторисну документацію, документи, що підтверджують прийняття в експлуатацію об`єкта оренди після виконання будівельних робіт, усіх дозвільних документів та іншої документації, пов`язаної з дозволами на виконання цих робіт, крім випадків, коли проведення певних робіт не потребує згідно чинного законодавства обов`язкового отримання та підготовки зазначеної вище документації. Уся дозвільна документація на проведення таких робіт отримується орендарем на ім`я власника об`єкта оренди. Витрати орендаря , пов`язані з виконанням таких робіт, не відшкодовуються орендодавцем, якщо інше не передбачено письмовою згодою сторін, оформленою додатковою угодою до цього договору. Орендна плата встановлена в сумі 6800 грн щомісяця (а.с.18-26).

Згідно ч. 1 та 3 ст.12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.4ст. 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1ст.76ЦПК України 1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України 1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст..78 ЦПК України 1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. 2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно 79 ЦПК України1. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно дост. 80ЦПК України Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.5-7ст.81ЦПК України Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За положеннямст..89ЦПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 6 ст. 95 ЦПК України 6. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Так, відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, тобто майно є нерухомим за його природою, або в силу його призначення, або внаслідок предмета, належність до якого воно становить.

Згідно статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно пунктів 5.3 та 5.4 ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі», на земельній ділянці магазину слід передбачати зону для покупців і зону для під`їзду та розвантаження автомобілів. У зоні для покупців можуть розміщуватися майданчики для сезонної торгівлі.

Тимчасові споруди сезонної торгівлі, павільйони, кіоски тощо повинні розміщуватися до будинків та інших споруд на відстані, яку слід приймати залежно від ступеня їх вогнестійкості згідно з ДБН 360, але не менше 10 м. Допускається розташовувати вказані споруди біля зовнішніх стін будинків та інших споруд, якщо такі стіни не мають отворів (прорізів) і відповідають вимогам будівельних норм до протипожежних стін та за умови забезпечення проїзду для пожежних машин згідно з вимогами нормативних документів.

Згідно характеристик літній торговий майданчик тимчасовий, збіро-розбірний пункт громадського харчування, який розташовується поруч фасаду закладу ресторанного господарства, магазину з кафетерійним відділом або окремо 2 стоячий від стаціонарного закладу ресторанного господарства. Виготовляється з полегшених конструкцій, встановлюється без влаштування фундаментів. Літній майданчик функціонує в теплий період року з 01квітня по 01листопада. 2.2. Ресторанне господарство вид е

Таким чином, «літній майданчик», зберігає своє призначення до тих пір, поки знаходиться на спеціально призначеній для цього земельній ділянці) із розташованим на ньому «павільйоном» у передбачений законом спосіб (стаття 54 Закону України «Про господарські товариства», частина 4 статті 191 ЦК України).

Дана споруда, означена як «літня площадка/майданчик» не може виступати окремим об`єктом нерухомого майна або поліпшенням, оскільки вимоги за типовим договором оренди між ОСОБА_4 та Софіївською райспоживспілкою згідно п.3.3.13 не виконані, державної реєстрації не проведено.

Позивачем, представником третьої особи суду не надані докази існування літнього майданчика або, як вказано в акті приймання-передачі до договору № 3-28.01.21 від 01 лютого 2021 року, який сторонами суду не наданий, та означеного як «літня площадка» площею 40 кв.м. також належних доказів невід`ємності даної будівлі ані стороною позивача, ані третьою особою суду не подано, додаткової угоди відповідно до п. 3.3.13 Договору оренди із ОСОБА_4 не надано, дозвільної документації, прийняття в експлуатацію об`єкта оренди після виконання будівельних робіт також не надано.

Таким чином, судом встановлено відсутність статусу як окремого об`єкта «літня площадка» для цивільно-правових відносин не набула та є по суті будівельними матеріалами, які і стали предметом купівлі-продажу 02.02.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі. За правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно зі ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі.

Частиною 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Судом встановлено, що на цей час право власності на будівельні матеріали, використані для будови літнього майданчику в розмірі 3000 дол. США оспорює власник нежитлового приміщення магазину «Мрія» - Софіївська райспоживспілка, правовстановлюючі документи на право власності суду не надані, тобто ОСОБА_1 позов пред`явлений не до того відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

Суд може встановити спосіб захисту, не передбачений ні договором, ні законом, якщо він ефективний. Але суд не може зробити це з власної ініціативи - лише якщо попросить позивач. Це відповідає принципу диспозитивності, передбаченого статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Вказане слід враховувати для визначення, коли ефективним способом захисту буде подання віндикаційного позову, а коли - реституція.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

В разі задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння. суд витребує таке майно на користь позивача, а не застосовує реституцію у вигляді повернення придбаного майна. Віндикаційний позов застосовується для витребування речі законним власником від її фактичного, але незаконного володільця, а негаторний - для усунення порушень права власності, які перешкоджають використанню майна її законним власником, але не позбавляють його володіння цим майном.

При цьому віндикацію (статті 387-388 ЦК України) необхідно відмежовувати від повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України).

Судом встановлено, що будівельні матеріали «літнього майданчику», обладнання були оплачені згідно договору та надані була у користування з волі позивача, не вибували з її власності поза волею власника по момент розгляду справи. Тому застосовуються статті 387, 388 ЦК України, й належним способом захисту буде віндикаційний позов (витребування майна від добросовісного набувача). Отже, враховуючи вищевикладене, підстави для застосування положень сь. 1212 ЦК відсутні та є неправильно обраним способом захисту при договірних відносинах.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

При вирішенні цього питання, суд вважає, що необхідно розмежовувати момент виникнення у ОСОБА_4 або орендодавця права власності на літній майданчик, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 40,5 кв.м.

Так, згідно статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Основна відмінність правочину (стаття 202 ЦК України) від договору (стаття 626 ЦК України), полягає в тому, що правочин є дією, в той час як договір є домовленістю, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановахвід 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).

Отже, суд, враховуючи всі обставини справи, дійшов висновку, що щогрошові кошти в розмірі 5000 дол. США, які належали позивачу, набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а відтак наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.

Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Враховуючи, що позивачка передала грошові кошти в розмірі 5000 дол. США з яких 2000 дол.США за обладнання, меблі, посуд, а 3000 дол. США за літній майданчик, збудований відповідачкою самостійно та не взятий на баланс Софіївською райспоживспілкою, тобто який не являється невід`ємною частиною нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , до цього часу користується вказаним майном, сплачує орендну плату, суд робить висновок про суперечливість поведінки позивача у вигляді вимагання повернення коштів за майно, яким користується за договором придбання майна.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що у позивача ОСОБА_1 відсутні підстави для витребування майна, а саме грошових коштів в розмірі 5000 дол. США у ОСОБА_4 .

Окрім того, позивач ОСОБА_1 , уклавши договір оренди № 4-28.01.21 від 01.02.2021 року (який суду не наданий сторонами, але не оспорюється) та підписавши до нього акт приймання передачі об`єкта нерухомості від 01.02.2021 року, достеменно знала, що приймає в оренду «літню площадку» розміром 40 кв.м, а не купляє як об`єкт «літню площадку», але свідомо віддала 02.02.2021 року грошові кошти ОСОБА_4 , за її розумінням, саме за купівлю літнього майданчика в розмірі 3000 дол. США, а також, враховуючи, що по цей час ОСОБА_1 володіє та користується придбаним майном, отже, така поведінка є нелогічною, суперечливою.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 28 грудня 2021 року укладено договір 7-30.12.21 оперативної оренди об`єкта нерухомості з Софіївською райспоживспілкою. Строк дії якого з 30 грудня 2021 року і до 30 грудня 2022 року. Тобто позивача влаштовували всі умови договору, тоді як позов до суду подано 06 січня 2023 року.

Враховуючи займану посаду та місце роботи позивача головний бухгалтер казначейської служби та багаторічної практики роботи на керівній посаді кафе «Злагода», суд критично ставиться до наданих пояснень про необізнаність позивача щодо придбаного майна та протиправності відчуження в момент придбання, оскільки вони суперечать діям та подальшої поведінки та так само спростовують безпідставність набуття грошових коштів відповідачем.

Позивачем та його представником в судовому засіданні не надано жодного підтвердження та належних доказів того, що ОСОБА_4 безпідставно отримала кошти в розмірі 5000 дол. США. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштіву розмірі 5000дол. США.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, в зв`язку з відмовою у позові, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 627, 635, 638 ЦК України, ст.ст.12, 81, 89, 137, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Всеукраїнська центральна спілка споживчих товариств Укркоопспілка Софіївська райспоживспілка, про стягнення безпідставно отриманих коштів,-відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Всеукраїнська центральна спілка споживчих товариств Укркоопспілка Софіївська райспоживспілка, 53100, вул. Незалежності, 75 смт. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, код 01746204.

Повний текст рішення складений 15 січня 2025 року.

СуддяН.О.Кравченко