Рішення № 124407919, 14.01.2025, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2025 р. Справа № 924/1107/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., з участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши у залі судового засідання № 204 справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція», м. Нетішин Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень», м. Суми

про стягнення 114 964,45 грн штрафних санкцій,

Представники сторін: не з`явилися

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/1107/24 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» звернулося з позовом до суду з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» 114 964,45 грн штрафних санкцій, з яких 52 788,49 грн пеня за період з 17.08.2024 по 14.10.2024, 62 175,96 грн штраф у розмірі 7 % від вартості товару, на підставі договору поставки від 17.06.2024 № 53-124-01-24-23141 та специфікації № 1 (додаток 1 до договору). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині строку поставки покупцю передбаченого договором товару (у період 60 календарних днів з дати укладення сторонами договору, тобто до 16.08.2024), а саме: 21.08.2024 відповідач поставив товар вартістю 95 760,00 грн, а 15.10.2024 вартістю 888 228,00 грн. Отже, як стверджує позивач, відповідач (постачальник) допустив прострочення виконання свого зобов`язання згідно договору щодо поставки товару з періодом прострочення у 59 календарних днів. Також позивачем у позові вказано про те, що у відповіді на претензію позивача від 03.09.2024 відповідач запропонував збільшити термін поставки з 60 до 110 календарних днів у зв`язку із наявністю істотної зміни обставин, а вимоги претензії позивача від 05.11.2024 відповідачем не було виконано.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив від 10.01.2025, у якій просить позов задовольнити та відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Центр промислових рішень» про зменшення штрафних санкцій на 99 %. Обґрунтовуючи свої доводи позивач зазначив, зокрема, що істотна зміна обставин у даному спорі відсутня, оскільки відсутні одночасно необхідні чотири умови, за наявності яких можливе внесення змін до договору або його розірвання, відповідно до приписів ст. 652 ЦК України, а посилання на істотну зміну обставин як на конкретну підставу для звільнення від сплати штрафних санкцій є абсолютно безпідставним та неприйнятним. Щодо зменшення штрафних санкцій позивачем відмічено, що при укладанні договору сторонами були погоджені відповідні штрафні санкції та викладені у пункті 8.2 договору. Водночас зменшення штрафних санкцій на 99 % порушить баланс інтересів між філії «ВП ХАЕС» та ТОВ «Центр промислових рішень» та фактично звільнить відповідача від відповідальності за прострочення строку поставки товару та покладе усі негативні наслідки виключно на філію «ВП ХАЕС».

Представником позивача подано клопотання від 13.01.2025 про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні. Також зазначив, що у випадку відмови судом у задоволенні вищевказаного клопотання, позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 07.01.2025, у якому зазначено, що обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, відповідачем не визнаються повністю. Так, в процесі виконання зобов`язання за договором поставки Постачальник зіткнувся з непередбачуваними обставини, які мали істотний вплив на строки виконання, проте не залежали від його волі та дій. Зокрема, механічні пошкодження комплектуючих на заводі виробника унеможливлюють своєчасне відвантаження товару, що підтверджується листом виробника товару, компанії Emmegi, від 26.07.2024. В подальшому Постачальник 30.07.2024 звернувся із листом до Покупця з пропозицією відтермінування дати поставки товару. Також відповідач зазначає, що своєчасно звернувся до Сумської Торговельно-промислової палати для отримання висновку про істотну зміну обставин, яким підтверджено існування факту затримки товару заводом виробником внаслідок виявлення механічного пошкодження при завантаженні, що відповідно вплинуло на затримку поставки замовленого товару. Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не було отримано та проігноровано письмову відповідь відповідача на претензію позивача щодо збільшення терміну поставки товару з 60 до 110 календарних днів, чим порушено п.п. 4 п. 13.2. договору.

Водночас у відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99 %, обґрунтовуючи, зокрема, тим, що позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків зі сторони відповідача у зв`язку з простроченням поставки товару. Відповідач повністю виконав своє зобов`язання з поставки товару із невеликою затримкою, що не залежала від його волі.

Представник відповідача подав клопотання від 13.01.2025 про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю подання заперечення на відповідь на відзив.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явилися.

Щодо поданих клопотань сторін про відкладення розгляду справи суд зазначає, що за змістом ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно зі ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 року, Смірнова проти України від 08 листопада 2005 року, Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 року, Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 року та інші).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020 р. у справі № 922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі № 914/6968/16.

Отже, ураховуючи розумність строків розгляду судового спору, відсутність доказів неможливості направити в судове засідання у цій справі інших представників сторін, беручи до уваги відсутність клопотань сторін про долучення додаткових доказів та викладення сторонами у заявах по суті справи своїх позицій стосовно предмета спору, а також зважаючи на розгляд справи в порядку спрощеного провадження, суд з метою недопущення затягування строків вирішення спору дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Отже, у клопотанні сторін про відкладення розгляду справи суд відмовляє.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

17.06.2024 між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» (Постачальник) укладено договір поставки № 53-124-01-24-23141, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим договором строки товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2. договору предметом поставки по даному договору є товар: гвинтовий компресор та ресивер повітряний (код 42120000-6 згідно ДК 021:2015 Насоси та компресори).

Згідно з п. 1.3. договору місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області.

Як передбачено п. 3.1. договору, строк поставки товару становить 60 календарних днів з дати укладення сторонами цього договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DDP згідно з Інкотермс 2020 на склад вантажоодержувача у м. Нетішин Хмельницької області.

Постачальник за 3 дні до відвантаження, направляє Покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту office@khnpp.atom.gov.ua (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем.

Згідно п. 3.7. договору приймання товару здійснюється на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів.

Як передбачено п. 3.12. договору, з товаром Постачальник надає наступну супровідну документацію: видаткову накладну оформлену українською мовою (оригінал, в 3-х примірниках); документ про якість (паспорт/сертифікат) виробника на товар (оригінал); підготовлену виробником товару фактичну калькуляцію собівартості такого товару, яка підтверджує відповідний рівень локалізації, та/або сертифікат, що підтверджує походження товару з тих країн, на які поширюється дія міжнародних угод (вимога застосовується до позиції № 1 специфікації № 1 (додаток № 1 до договору)); копію сертифіката відповідності системи управління якістю у виробництві вимогам ДСТУ ISO 9001:2015 або ДСТУ EN ISO 9001:2018 щодо виробника, продукція якого пропонується таким учасником, або національних стандартів, якими їх замінено, виданого акредитованим відповідно до законодавства органом з оцінки відповідності (вимога застосовується до позиції № 1 специфікації № 1 (додаток № 1 до договору)); гарантійний талон.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна товару по договору становить 819 990,00 грн без ПДВ, всього ціна договору: 983 988,00 грн з ПДВ.

Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією № 1 (додаток 1 до договору) (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору оплату за поставлений овар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 90 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».

Згідно з п.п. 6.3.1. п. 6.3. договору покупець зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Як передбачено п. 8.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7 % від вказаної вартості.

Сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктами 8.2., 8.3., 8.5. цього договору становить 3 (три) роки (п. 8.10. договору).

Відповідно до п. 11.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.12.2025, а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені даним договором до спливу гарантійних строків.

Сторонами укладено специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору від 17.06.2024№ 53-124-01-24-23141), відповідно до якої загальна сума товару (установка компресорна повітряна гвинтова ISC-30 (4 шт.) та ресивер повітряний 10 бар 270 л (2 шт.)) становить 983 988,00 грн.

Сторонами також укладено технічну специфікацію № 1 (додаток № 2 до договору № 53-124-01-24-23141 від 17.06.2024), у якій погоджено технічні характеристики товару.

Відповідно до листа від 26.07.2024 Emmegi S.p.A. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень», що при завантаженні чотирьох теплообмінників для компресорів продуктивністю 5200 л/хв виникли механічні пошкодження корпусу, в результаті чого вчасне відвантаження вищевказаної продукції неможливе. Нами будуть докладені максимальні зусилля для якнайшвидшого виготовлення теплообмінників в кількості 4 шт. та відвантаження їх на Вашу адресу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» звернулося до філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» з листом від 30.07.2024 № 393/24, у якому просило у зв`язку з відсутністю технічних умов для господарської діяльності підприємства в повному обсязі, через відключення електроенергії, пов`язане з руйнуванням електричної інфраструктури та враховуючи ситуацію з теплообмінниками, збільшити термін поставки з 60 до 95 календарних днів.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» поставлено Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» товар згідно видаткових накладних: від 21.08.2024 № 214 на суму 95 760,00 грн, від 11.10.2024 № 273 на суму 888 228,00 грн.

Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» претензію від 03.09.2024 № 45-30-4098/18237, у якій просило на виконання умов договору поставки передати у власність решту товару загальною вартістю 888 228,00 грн, а також сплатити штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 15 482,91 грн.

На вказану вище претензію позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» надано відповідь від 16.09.2024 № 299/24-154/01, у якій просило погодити зміну істотних умов договору поставки від 17.06.2024, а саме збільшити термін поставки із 60 календарних днів до 110 календарних днів.

Філією «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» у листі від 27.09.2024 № 45-30-4319/20283 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» про те, що не погоджує збільшення строку поставки товару, оскільки вважає, що Постачальником не доведено доказами наявності передбачених законом підстав, встановлених ч. 4 ст. 652 ЦК України для внесення змін до договору (збільшення строку поставки) у зв`язку з істотною зміною обставин за договором.

Крім того, Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» претензію від 05.11.2024 № 2, у якій просило сплатити штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 52 788,49 грн та 7 % штрафу у розмірі 62 175,96 грн згідно п. 8.2. договору у зв`язку з простроченням поставки товару за період з 17.08.2024 по 14.10.2024 включно. Надіслання претензії відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист від 06.11.2024, поштовою накладною № 3010000043121, фіскальним чеком від 06.11.2024.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії: наказу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 03.05.2024 № 01-401-н Про введення в дію Положення ПЛ-П.4.10.028-24 з додатком; Положення про філію «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ПЛ.П.4.10.028-24, затвердженого протоколом засідання правління АТ «НАЕК «Енергоатом» від 19.04.2024 № 01-8-ПЗП; посадової інструкції юрисконсульта загального персоналу юридичного відділу Козлюка М.М. витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.01.2024 (АТ «НАЕК «Енергоатом»); витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.12.2024 (ТОВ «Центр промислових рішень») (Опендатабот); наказу від 18.09.2023 № 4858-к Про переведення на іншу роботу Козлюка М.М.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 5 ст. 29 ГПК України визначено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Судом установлено, що у пп. 1.3., 3.2., 9.4. договору сторонами погоджено, що місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області. Поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DDP згідно з Інкотермс 2020 на склад вантажоодержувача у м. Нетішин Хмельницької області. Даний договір пов`язаний з діяльністю філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом», якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи (АТ «НАЕК «Енергоатом»), в зв`язку з чим територіальна підсудність справ за участю філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» відповідно до вимог ст. 29 ГПК України визначається за місцезнаходженням філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція».

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем договору поставки від 17.06.2024, у якому міститься вказівка на місце виконання цього договору - склад вантажоодержувача у м. Нетішин Хмельницької області.

Отже, суд дійшов висновку про можливість застосування в даному випадку правил підсудності, встановлених ч. 5 ст. 29 ГПК України, про пред`явлення позову за місцем виконання договору та розгляд даної справи Господарським судом Хмельницької області.

Близькі за змістом правові висновки наведені Верховним Судом у постанові від 24.02.2021 у справі № 912/354/20 та постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі № 912/3048/19.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між сторонами, мають характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим договором строки товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Заявляючи позовів вимоги, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» на підставі п. 8.2. договору 52 788,49 грн пені за період з 17.08.2024 по 14.10.2024 та 63 175,96 грн штрафу, оскільки позивачем прострочено поставку товару за договором.

Судом установлено, що у п. 3.1. договору сторони погодили, що строк поставки товару становить протягом 60 календарних днів з дати укладання сторонами договору.

Договір поставки № 53-124-01-24-23141 був укладений між сторонами 17.06.2024.

Враховуючи викладене вище, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару позивачу у строк до 16.08.2024.

Згідно з п. 3.5. договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем було отримано товар:

1) згідно видаткової накладної № 214 на суму 95 760,00 грн 21.08.2024;

2) згідно видаткової накладної № 273 на суму 888 228,00 грн 15.10.2024.

Отже, із зазначеного слідує, що по видатковій накладній № 214 поставка товару була здійснена несвоєчасно, тобто з порушення строку в 4 календарних днів (з 17.08.2024 по 20.08.2024), а по видатковій накладній № 273 - з порушення строку в 59 календарних днів (з 17.08.2024 по 14.10.2024).

Судом взято до уваги, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичного виконання договору (наприклад, поставка товару) не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

Відповідно до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з чч. 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 06 лютого 2023 року № 2896-IX цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади утворення та функціонування акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі і не підлягають приватизації (далі - товариство), управління, використання та розпорядження його майном і спрямований на сталий розвиток товариства, забезпечення економічної та енергетичної безпеки і захисту інтересів держави.

Сторони у п. 8.2. договору погодили, що за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7 % від вказаної вартості.

Розрахунок суми пені:

1) 95 760,00 грн * 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення * 4 дні = 383,04 грн;

2) 888 228,00 грн * 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення * 59 днів = 52 405,45 грн.

За таких обставин, враховуючи підтверджений факт прострочення зобов`язання (поставки товару), суд вважає, що вимога про стягнення пені в розмірі 52 788,49 грн (383,04 + 52 405,45) заявлена позивачем правомірно.

Позивач також просить стягнути з відповідача 62 175,96 грн штрафу із розрахунку 7 % за прострочення понад тридцять днів від вартості непоставленого товару.

Судом враховується, що статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Тобто сторони у договорі передбачили можливість нарахування позивачем штрафу за порушення постачальником строків поставки товару у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару понад 30 днів, що узгоджується із приписами ст. 230, 231 ГК України.

За таких обставин з огляду на п. 8.2. та ч. 2 ст. 231 ГК України договору позивачем правомірно нараховано 63 175,96 грн штрафу (888 228,00 грн * 7 %), який підлягає стягненню.

Щодо нарахування одночасно штрафу та пені судом відзначається таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України передбачено що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Предметом даного спору є стягнення штрафних санкцій згідно укладеного між сторонами договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК та статті 549 ЦК унормовано, що видами штрафних санкцій є штраф та пеня.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК, частиною 6 статті 231 ГК та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, 09.07.2018 у справі № 903/647/17. Суд по даній справі не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві, щодо істотної зміни обставин, а саме виявлення виробником товару механічних пошкоджень корпусу, та подальшим зверненням відповідача до Сумської Торговельно-промислової палати для отримання висновку про істотну зміну обставин на підтвердження факту затримки поставки товару, то суд вважає їх необґрунтованим, тому що правові норми чч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, на які посилається відповідач, регулюють зміну або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, в той час як предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення штрафних санкцій на підставі договору поставки. Крім того, враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо продовження строку поставки товару, про що свідчить їх листування, відповідач не звертався до суду з вимогою внесення змін до договору за рішенням суду з підстав, встановлених частиною четвертою ст. 652 ЦК України при наявності при цьому одночасно усіх чотирьох умов, наведених у ч. 2 ст. 652 ЦК України. Також судом зауважується, що норми Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» не містять положень щодо наявності у ТПП України повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів. Наведений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у постановах від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19, від 10.09.2020 у справі № 910/13436/19.

Судом також взято до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 910/17639/21, від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, відповідно до яких на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

У рекомендаціях Міжнародної ТПП щодо застосування форсмажорних застережень та застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020), у яких враховано специфіку відносин у період пандемії, також звертається увага на різне визначення та різні правові наслідки форсмажору та істотної зміни обставин. Розрізняються ці поняття і у Принципах УНІДРУА та Принципах Європейського договірного права.

Відтак, форс-мажор (ст. 617 ЦК) та істотна зміна обставин (ст. 652 ЦК) є різними правовими ситуаціями, ст. 652 ЦК може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого відповідач не довів.

Стосовно посилань відповідача на порушення позивачем п.п. 4 п. 13.2. договору, то суд не бере їх до уваги, оскільки відповідно до змісту п. 13.2. договору умови цього договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України, відповідно до вимог Закону «Про публічні закупівлі» (із змінами) з урахуванням Особливостей здійснення закупівель встановлених Постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 (із змінами), шляхом укладення додаткових угод, однак, як свідчать матеріали справи, взаємної згоди сторонами не було досягнуто, додаткових угод про продовження строку дії договору не укладено.

Згідно з положеннями ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Водночас судом зважається, що, підписуючи договір поставки, відповідач усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є поставка товару протягом 60 календарних днів з дати укладення сторонами договору, відповідно, повинен був врахувати вказану обставину, оцінити ризики та можливі негативні наслідки для себе і контрагента за договором у випадку невиконання зобов`язання з поставки товару у визначений строк. Отже, підписавши договір, відповідач погодив всі істотні його умови, враховуючи дату укладення договору, строк його дії та кінцевий термін виконання зобов`язання з поставки товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 14 серпня 2018 року у справі № 910/496/18.

Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.

Щодо заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99 %.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у Законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 10.09.2019 р. у справі № 904/4685/18).

Судом установлено, що умовами укладеного між сторонами договору було погоджено нарахування неустойки (штрафу, пені) та її розмір за порушення строку поставки товару, що відповідає принципу свободи договору. Будь-яких виняткових обставин невиконання зобов`язання відповідачем не наведено.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати в т.ч. ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Вказані обставини встановлюються на підставі поданих боржником доказів.

Судом зазначається, що зменшення розміру нарахованої неустойки (штрафу, пені) на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Схожа правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19.

Отже, з урахуванням конкретних обставин даної справи, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, беручи до уваги, що нарахування пені та штрафу, розмір яких сторонами спору було погоджено у договорі, має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника, а також враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів, які б слугували підставою для зменшення стягнення неустойки, суд дійшов висновку, що стягнення судом неустойки забезпечує інтереси позивача у зв`язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору, відтак суд відмовляє у задоволені заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99 %.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та керуючись проведеними розрахунками, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 52 788,49 грн пені та 62 175,96 грн штрафу.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову (з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору).

Керуючись ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція», м. Нетішин Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень», м. Суми про стягнення 114 964,45 грн штрафних санкцій задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» (Сумська область, м. Суми, вул. Петропавлівська, 86, оф. 159, ідентифікаційний код 41977762) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 ідентифікаційний код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20 ідентифікаційний код 21313677) 52 788,49 грн (п`ятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень 49 коп.) пені, 62 175,96 грн (шістдесят дві тисячі сто сімдесят п`ять гривень 96 коп.) штрафу, 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.В. Заверуха

Віддрук. 1 прим.:

1 - до справи;

Позивачу та відповідачу надіслати рішення до електронного кабінету Електронного суду.