Рішення № 124373736, 13.01.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 січня 2025 року № 520/23211/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.07.2024 про розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі втрати годувальника, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України .

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 16.08.1963 р. що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 27.04.2023 р. серія НОМЕР_2 (виданим повторно).

За даними свідоцтва про шлюб місце народження ОСОБА_2 Петропавлівський район, Алтайський край.

Відповідно до паспорту серії НОМЕР_3 , виданого Комінтернівським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області 15.12.1997, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Солов`їха Петропавлівського району Алтайського краю.

З початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України ОСОБА_2 з метою збереження свого життя та здоров`я виїхав до Федеративної республіки Німеччини де помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із свідоцтвом про смерть реєстраційний номер НОМЕР_4 , виданого відділом ЗАГС Нойштадт-ан-дер-Вайнштрассе від 29.11.2022, місце народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено Санкт Петербург, Російська Федерація.

При цьому запис про місце народження у свідоцтві про смерть здійснено на підставі документів виданих уповноваженими органами Федеративної республіки Німеччини від 01.04.2022 № YZ9H3XTTR та № ZZ9HCC, які містять фотографію та особистий підпис ОСОБА_2 , які відповідають фотографії та підпису в паспорті громадянина України.

ОСОБА_2 перебував на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУПФУ в Харківській області) та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з чим його дружина ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги вразі втрати годувальника, яка передбачена постановою КМУ № 393, до якої надала свідоцтво про шлюб та свідоцтво про смерть чоловіка ОСОБА_2 .

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 02.06.2023 року про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги в разі втрати годувальника, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Рішення від 02.06.2023) відмовило заявниці в задоволенні заяви оскільки в наданих документах є розбіжності місця народження годувальника, а саме: в свідоцтві про шлюб Алтайський край, Петропавлівський район, а у свідоцтві про смерть Санкт Петербург, Російська Федерація.

Не погодившись із вказаним рішенням ГУПФУ в Харківській області ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом щодо його скасування та зобов`язання ГУПФУ в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі втрати годувальника, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі №520/34741/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено та вирішено:

-скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.06.2023 про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги в разі втрати годувальника, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі втрати годувальника, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі № 520/34741/23 - змінено, абзац третій резолютивної частини викладено в наступній редакції:

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2023 про призначення одноразової грошової допомоги в разі втрати годувальника, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» з урахуванням висновків суду.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі № 520/34741/23 - залишено без змін.

Колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду в обґрунтування прийнятого рішення зазначила, що з урахуванням наявності розбіжностей в наданих позивачем документах, а також не перевірки цих обставин пенсійним органом вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі втрати годувальника, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» є передчасними.

Листом від 07.08.2024 №2000-0203-8/141035 ГУПФУ в Харківській області повідомило про виконання рішення суду та надало належним чином завірену копію Рішення ГУПФУ в Харківській області від 26.07.2024 про розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Рішення від 26.07.2024), яким повторно відмовило ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги в разі втрати годувальника з тих самих підстав.

Зазначене рішення ГУПФУ в Харківській області позивач вважає протиправним, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Відповідно до пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17.07.1992 №393 (далі-Постанова №393), членам сім`ї померлих пенсіонерів із числа військовослужбовців, осіб, зазначених у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, незалежно від призначення пенсії в разі втрати годувальника виплачується одноразова грошова допомога: дружині/ чоловіку - в розмірі тримісячної пенсії годувальника і на кожного непрацездатного члена сім`ї - у розмірі місячної пенсії годувальника.

При визначенні розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, до членів сім`ї, які мають право на допомогу, належать: дружина/ чоловік незалежно від віку і працездатності, діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років, або були на день смерті годувальника вихованцями, учнями, студентами, курсантами та слухачами, стажистами закладів освіти і не досягли 23-річного віку; батьки, які перебували на утриманні померлого і досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, установленого частиною першою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (незалежно від тривалості страхового стажу), або вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 зазначеного Закону, на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або вони є особами з інвалідністю.

Абзацом 3 пункту 14 Постанови №393 визначено, що одноразова грошова допомога, передбачена пунктом 12 цієї постанови, виплачується за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, зазначених у пунктах б-д, ж і з статті1-2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та членів їх сімей.

Згідно з пунктом 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 №3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 15.02.2007 №135/13402 (далі-Порядок №3-1, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", подаються такі документи: заява для виплати одноразової грошової допомоги; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); копія свідоцтва про смерть;копія свідоцтва про шлюб; копія свідоцтва про народження померлого годувальника (для виплати допомоги батькам померлого); довідка МСЕК про встановлення інвалідності (для виплати допомоги на непрацездатних членів сім`ї, яким установлено інвалідність); копія свідоцтва про народження дитини; копія паспорта; довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування непрацездатних батьків на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні.

Пунктом 16 Порядку №3-1 визначено, що при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ГУПФ України в Харківській області від 26.07.2024 року позивачці повторно відмовлено у задоволенні заяви з тих самих підстав.

Проте, суд звертає увагу на те, що ані Постанова №393, ані Порядок №3-1 не визначають конкретних підстав для відмови у призначенні члену сім`ї померлого пенсіонеру із числа військовослужбовців одноразової грошової допомоги.

Судом встановлено, що позивач разом із заявою та іншими документами про призначення грошової допомоги долучила: свідоцтво про шлюб та свідоцтво про смерть чоловіка ОСОБА_2 .

Отже, документи позивача містять розбіжність у відомостях свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть, а саме: в свідоцтві про шлюб зазначено місце народження годувальника Алтайський край, Петропавлівський район, а у свідоцтві про смерть Санкт Петербург, Російська Федерація.

Суд звертає увагу на те, що запис про місце народження у свідоцтві про смерть здійснено на підставі документів виданих уповноваженими органами Федеративної республіки Німеччини від 01.04.2022 № YZ9H3XTTR та № ZZ9HCC, які містять персональні дані ОСОБА_2 , а саме: прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, фотографію та особистий підпис, які відповідають даним, зазначеним в паспорті громадянина України.

Окрім того, підпунктом 7 пункту 2 Розділу IV Порядку № 3-1 встановлено, що при прийманні документів працівник органу, що призначає пенсію, надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем, баз даних згідно з пунктом 15 розділу II цього Порядку. Отже, відповідач мав можливість отримати необхідні відомості з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем та баз даних.

Проте, вказані обставини були залишені відповідачем поза увагою, що призвело до безпідставної відмови у призначені позивачу відповідної допомоги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.07.2024 про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги в разі втрати годувальника, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, яким повторно відмовлено позивачці в призначенні одноразової грошової допомоги в разі втрати годувальника, не можна визнати обґрунтованим, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено у призначені позивачу одноразової грошової допомоги, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі втрати годувальника, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами статті 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Суд вказує, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні діїзадовольнити.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.07.2024 про розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі втрати годувальника, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев`ятьсот шістдесят вісім) грн.96 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.