Рішення № 124340115, 07.01.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16292/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди навчання та періоду роботи, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив суд, з урахуванням уточнення позовних вимог:

(1). Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.11.2023 № 213050018298, ОСОБА_1 .

(2). Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1978 по 28.06.1979 в Херсонському культурно-освітньому училищі; період роботи з 22.02.1989 по 28.10.1990, період роботи з 29.04.1982 по 20.07.1982 та з 29.10.1990 по 13.11.1991, період роботи з 07.04.2000 по 16.08.2000.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Позивач звертає увагу, що за відсутності в документах відомостей про періоди навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином, відповідач під час розгляду заяви позивача про призначенні пенсії, повинен зарахувати до страхового стажу позивача спірний період навчання з 01.09.1978 по 28.06.1979, оскільки такий стаж та період підтверджується змістом наданої архівної довідки № 01-12/46 від 17.10.2023 виданій позивачеві Комунальним закладом «Херсонський фаховий коледж культури та мистецтв» Херсонської обласної ради.

Крім того, позивач звернув увагу, що він не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку інструкції заповнення трудової книжки, а наявність такого недоліку у трудовій книжці, як виправлення дати звільнення та дату наказу, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи згідно із записами у трудовій книжці. При цьому, відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

(б) Позиція Відповідача

Відповідач не скористався своїм правом для подання відзиву на позовну заяву, належним чином та своєчасно повідомлений про розгляд вказаної справи.

(в) Позиція третьої особи

16.07.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшла заява по суті справи під назвою відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Представник зазначив, що оскаржуване рішення є законним та скасуванню не підлягає. Щодо спірного періоду роботи позивача з 22.02.1989 по 28.10.1990, то представник звернув увагу, що у поданій трудовій книжці серії НОМЕР_1 в графі «Число, місяць, рік» відсутня дата звільнення з посади, а дата наказу про звільнення дописана, що порушує норми Інструкції № 168 та унеможливлює зарахування періоду до страхового стажу позивачеві. Крім того, щодо періодів з 29.04.1982 по 20.07.1982 та з 29.10.1990 по 13.11.1991, то представник зазначив, що відсутня інформація про відпрацьовані вихододні, що не відповідає вимогам діючого законодавства та унеможливлює зарахування вказаного періоду до страхового стажу. Також представник наголосив щодо періоду з 07.04.2000 по 16.08.2000, що у поданій трудовій книжці серії НОМЕР_2 дата наказу про прийняття дописана чорнилами іншого кольору, чим порушено норми Інструкції № 162, а також за вказаний період відсутні дані про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Крім того, представник третьої особи зазначив, що до заяви про призначення пенсії за віком позивачем додано довідку № 01-12/46, відповідно до якої позивач 01.09.1978 вступив до Херсонського культурно-освітнього училища на спеціальність «Клубний працівник керівник самодіяльного театрального колективу» на денну форму навчання, згідно даних наказу № 114 від 18.08.1978, проте у вказаній довідці не зазначена дата закінчення навчального закладу, що унеможливлює зарахування спірного періоду до страхового стажу.

ІІІ Процедура та рух справи

24.06.2024 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

04.11.2023 позивач звернувся до третьої особи, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До вказаної заяви позивач додав:

- копію паспорту громадянина України;

- копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповнену 03.07.1987;

- копію трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповнену 09.01.1988;

- довідку № 01-12/46 від 17.10.2023.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, та прийнято оскаржуване рішення № 213050018298 від 10.11.2023, яким за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано:

- період навчання з 01.09.1978 по 28.06.1979 відповідно до довідки від 17.10.2023 № 01-12/46, оскільки в довідці не зазначена дата закінчення навчального закладу;

- період роботи з 22.02.1989 по 28.10.1990, оскільки відсутня дата звільнення та дата наказу про звільнення дописана;

- періоди роботи в колгоспі з 29.04.1982 по 20.07.1982 та з 29.10.1990 по 13.11.1991, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані вихододні;

- період роботи з 07.04.2000 по 16.08.2000, оскільки дата наказу про прийняття дописана та відсутні дані про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- період роботи в ФГ «Брама», оскільки згідно зі статтею 28 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» та статті 34 Закону України «Про фермерське господарство» час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування, підтверджуючі документи про сплату внесків (збору) на соціальне страхування відсутні (цей період роботи підлягає перевірці органами Пенсійного фонду України).

Не погоджуючись із не зарахуванням вказаних періодів та із прийняттям оскаржуваного рішення, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

IV. Джерела права та висновки суду

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

При цьому, згідно з ч.2 ст.26 ЗУ №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Як вже встановлено судом, позивач після досягнення 63 років, 04.11.2023 звернувся органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-IV.

При цьому, оскаржуваним рішенням відповідача від 10.11.2023 № 213050018298 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що його страховий стаж становить 18 років 1 місяць 14 днів.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" спірні правовідносини регулював Закон України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.п.1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

Так, спірним рішенням позивачу не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1978 по 28.06.1979 відповідно до довідки від 17.10.2023 № 01-12/46, оскільки в довідці не зазначена дата закінчення навчального закладу.

При цьому, відповідно до п. 8 Порядку № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно з приписами Інструкції №58, для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Аналогічні за змістом положення зазначені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держпраці УРСР від 20.07.1972, які були чинними на дату заповнення трудової книжки позивача.

Так, на підтвердження періоду навчання позивач надав до пенсійного органу архівну довідку № 01-12/46 від 17.10.2023, яка видана Комунальним закладом «Херсонський фаховий коледж культури та мистецтв» Херсонської обласної ради. Вказаною довідкою підтверджується, що позивач дійсно навчався в Херсонському культурно-освітньому училищі за спеціальністю «Клубний працівник - керівник самодіяльного театрального колективу» на денній формі навчання з 1 вересня 1978 року (нак. №114 від 18.08.1978).

Також в архівній довідці № 01-12/46 від 17.10.2023, зазначено про закінчення позивачем 1978-1979 pp. навчального закладу про що свідчать наказ про проведення семінару та присвоєння звання судді по легкій атлетиці серед студентів (наказ № 81 від 26.06.1979), наказ про виконання вимог інструктора громадського діяча, що здали залікові нормативи, отримання звання інструктора та судді серед студентів (наказ № 86 від 28.06.1979). При цьому, у вказаній довідці, окрім іншого, зазначено, що накази про подальше навчання, призив до лав Радянської армії, поновлення на навчанні після служби в лавах Радянської армії, відрахування за власним бажанням або у зв`язку з закінченням терміну навчання в архіві відсутні.

Таким чином, суд, за наявними в матеріалах справи доказами, зазначає, що дійсно відповідно до наявних матеріалів справи неможливо встановити дату закінчення позивачем навчального закладу.

При цьому, позивач просить зарахувати до страхового стажу період його навчання з 01.09.1978 по 28.06.1979, проте суд звертає увагу, що зазначена позивачем дата 28.06.1979 не підтверджується матеріалами справи як дата закінчення ним навчального закладу. При цьому, посилання в архівній довідці № 01-12/46 від 17.10.2023 на наказ про виконання вимог інструктора громадського діяча, що здали залікові нормативи, отримання звання інструктора та судді серед студентів № 86 від 28.06.1979 не прирівнюється до ознаки закінчення позивачем навчального закладу саме в цю дату. Крім того, ще з 10.05.1979 позивач був призваний на строкову службу до Збройних сил СРСР, відомості про, що підтверджуються записами в військовому квитку заявника НОМЕР_3 .

Відтак, період навчання позивачем не підтверджено та врахуванню до стажу періоду навчання з 01.09.1978 по 28.06.1979 не підлягає, проте суд зазначає позивачу, що він не позбавлений права на подання до пенсійного органу документів на підтвердження спірного періоду навчання та зарахування останнього до його стажу.

Щодо відмови у оскаржуваному рішенні щодо зарахування позивачу періодів його роботи:

- з 22.02.1989 по 28.10.1990, оскільки відсутня дата звільнення, а дата наказу про звільнення дописана;

- з 07.04.2000 по 16.08.2000, оскільки дата наказу про прийняття дописана та відсутні дані про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то суд зазначає наступне.

Так, суд встановив, що відповідно до даних трудової книжки позивача у період з 22.02.1989 по 28.10.1990 він працював завідуючим Каракульським міським відділенням народної освіти, а з 07.04.2000 по 16.08.2000 прийнятий в члени СМК «Промінь» Горностаївського району, Херсонської області.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).

Станом на час ведення трудової книжки позивача, діяла також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція №162), пункти 2.2, 2.3 та 4.1 якої містять положення, подібні положенням пункту 2.2, 2.4 та 4.1 Інструкції № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.3 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п.4.1 Інструкції №58).

Пунктом 18 Порядку №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", згідно з якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п.4).

Із аналізу вказаних правових норм суд робить висновок, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Суд зауважує, що записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Відтак, підстави для неврахування цих записів при визначенні періоду страхового стажу позивача відсутні.

Відтак, періоди роботи позивача з 22.02.1989 по 28.10.1990, з 07.04.2000 по 16.08.2000 належить до зарахування до його загального страхового стажу.

Крім того, оскаржуваним рішенням відповідача не зараховані до страхового стажу позивача періоди його роботи в колгоспі з 29.04.1982 по 20.07.1982 та з 29.10.1990 по 13.11.1991, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані вихододні.

З приводу вказаного, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами частин 1, 2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було надано довідку про відпрацьовані вихододні, суд відхиляє, оскільки така довідка має бути надана лише у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.

Водночас, трудова книжка колгоспника від 09.01.1988 серії НОМЕР_2 , видана на ім`я позивача, містить усі необхідні реквізити та інформацію про кількість відпрацьованих позивачем годин та виконання встановленого трудового мінімуму, а тому спірні періоди його роботи належать до зарахування до страхового стажу.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.11.2023 № 213050018298, ОСОБА_1 .

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.02.1989 по 28.10.1990, період роботи з 29.04.1982 по 20.07.1982 та з 29.10.1990 по 13.11.1991, період роботи з 07.04.2000 по 16.08.2000.

4.У задоволенні решти вимог - відмовити.

5.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять),20 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач? ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, адреса: 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83а; код ЄДРПОУ 21390940.

Третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, адреса: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6; код ЄДРПОУ 21295057.

Суддя Оксана БОЙКО