Рішення № 12433239, 28.10.2010, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 2-2149/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2010 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гавриленка В.Г.

секретаря судового засідання Бандури Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни і має право на державну соціальну підтримку, зокрема відповідно до ст. 6 цього Закону на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач УПФУ в Калуському районі не нараховує і не проводить виплату підвищення до пенсії в даному розмірі, тому позивачка звернулася із позовом до суду про визнання відмови відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги неправомірною та зобовязання здійснити нарахування такої допомоги в даному розмірі за періоди: з 09.07.2007 р. по час звернення до суду з позовною заявою, а саме по 31.08.2010 р.

У судове засідання ОСОБА_1 не зявилася, однак просить справу слухати у її відсутності, про що зазначила у поданій заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявилася, однак подала клопотання про розгляд справи без її участі, позов не визнає.

Суд, проаналізувавши докази по справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

Як видно із копії посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_1 є дитиною війни (а.с.6), а отже має право на державну соціальну підтримку відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак таке підвищення йому нараховувалось і виплачувалося у меншому розмірі, що стверджується повідомленням відповідача від 10.09.2010 р. № 275/Л-17 (а.с.9), а також заперечення відповідача на позовну заяву від 14.10.2010 р.

Позивачка звернулася із заявою до відповідача провести перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату, однак відповідач відмовив позивачці у дорахуванні до пенсії даної допомоги у відповідному розмірі, що стверджується повідомленням відповідача від 10.09.2010 р. № 275/Л-17 (а.с.9).

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 просить вирішити спір за періоди: з 09.07.2007 р. по 31.08.2010 р., тоді як термін позовної давності встановлено 3 роки.

Оскільки ОСОБА_1 звернулася із позовом до суду 14.09.2010 р. і не навела поважних причин пропуску даного терміну, то суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в період понад 3 роки, а саме з 09.07.2007 р. по 14.09.2007 р. не підлягає до задоволення у звязку з пропуском терміну позовної давності.

Щодо вимог позивачки за період з 14.09.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008 р. по 01.09.2010 р., то в цій частині позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

У 2007 р. дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена ст. 11 ЗУ від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положення п.12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 р. підвищення до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується лише особам які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рн/2007 р. визнані неконституційними положення п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

У 2008 р. ЗУ від 28.12.2007 р. №107 «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (підпункт 2 п. 41 р. ІІ) ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, які встановлені для учасників війни, тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. №10-рн/2008 р. положення підпункту 2 п. 41 р. ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвали Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

При таких обставинах суд, вважає, що з моменту ухвали Конституційним Судом України рішень про неконституційність п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 р.» та підпункт 2 п. 41 р. ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 р.» указана норма втратила чинність і не підлягає застосуванню, а тому відповідач з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року , з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року мав нараховувати і виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» - 30% мінімальної пенсії за віком.

Відмова відповідача у нарахуванні позивачу вищезгаданого підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у 2009-2010 р.р. ґрунтується на тому, що Постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни підвищення до пенсії проводиться в розмірах: з 22.05 48.10 грн., з 01.07 48.20 грн., з 01.10 49.80 грн.

Однак дана Постанова суперечить ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», тому суд вважає, що у 20092010 р.р. відповідач мав би нараховувати і виплачувати позивачу відповідну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі вищенаведеного, ст. ст. 22, 124 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 рп/2008, Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік» Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік» Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік», Закону України « Про державний бюджет України на 2010 рік» керуючись ст. ст. 209,210,212-215,223 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Калуському районі щодо відмови у підвищенні розміру пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, протиправними.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Калуському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительці АДРЕСА_1 з 14 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року , з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 вересня 2010 року з врахуванням щомісячного підвищення пенсії на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла до внесення до вказаного Закону України змін, з урахуванням виплачених сум у даних періодах.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк апеляційної скарги з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя