Ухвала суду № 12432409, 04.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 17/80 (2-а-6268/08) Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Борисюк Л.П.,

Суддів: Бараненка І.І.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі:Леонтовичі М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Голден Телеком»звернулось з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про визнання нечинним податкових повідомлень рішень від 11.07.2005 року № 0000401501/0, від 14.09.2005 року № 0000401501/1, від 17.11.2005 року № 0000401501/2, від 01.02.2006 року № 0000401501/3 СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1279900,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 639950,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових заперечень проти неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що працівниками відповідача була проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001 року по 30.06.2004 року, за наслідками якої був складений акт перевірки від 07.07.2005 року за № 356/15-1/19028202. Висновками вказаного акту перевірки зафіксовано, що позивач за перевіряємий період неправомірно не включив до бази оподаткування ПДВ збір на обовязкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого звязку, чим занизив податкові зобовязання за вересень 2001 року червень 2004 року на суму 1739712,00 грн., а також донарахування ПДВ за перевіряємий період у межах строків давності, визначених положенням ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме за період з червня 2002 року по червень 2004 року в сумі 1279900,00 грн., що призвело до порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент проведення перевірки).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2005 року за № 0000401501/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем по податку на додану вартість в сумі 1965 244,00 грн., в тому числі: 1297235,00 грн. за основним платежем та 668009,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. За результатами процедури адміністративного оскарження, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення за № 0000401501/1 від 14.09.2005 року, № 0000401501/2 від 17.11.2005 року та № 0000401501/3 від 01.02.2006 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом даного спору в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1919850,00 грн., в тому числі 1279900,00 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 639 950,00 грн.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на слідуюче.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції закону, чинній на час проведення перевірки), база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Види податків, зборів (обовязкових платежів), які справляються в Україні, встановлені статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», серед яких загальнодержавні податки, збори (обовязкові платежі) визначені статтею 14 цього Закону.

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є, зокрема, підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого звязку, а також оператори цього звязку, які надають свої послуги безоплатно. При цьому збір на обовязкове державне пенсійне страхування не сплачується, якщо послугами стільникового звязку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі), що мають стаціонарно вбудоване обладнання радіозвязку, радіонавігації та радіоастрономії, яке не може бути відокремлено від таких засобів без втрати його технологічних або експлуатаційних якостей чи характеристик.

Пунктом 9 ст. 2 вищезазначеного Закону передбачено, що обєктом оподаткування збором на обовязкове державне пенсійне страхування для платників збору є вартість будь-яких послуг стільникового рухомого звязку, сплачена споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг).

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку, збір на обовязкове державне пенсійне страхування з послуг стільникового рухомого звязку як непрямий податок діяв до 28.07.2005 року, (тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законів України»від 07.07.2005 року за № 2771-IV), підлягав включенню до бази оподаткування податком на додану вартість.

З набранням чинності Законом від 07.07.2005 року за № 2771-IV пунктом 11 статті 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»передбачено, що збір на обовязкове державне пенсійне страхування з послуг стільникового рухомого звязку виключений з бази оподаткування податком на додану вартість з одночасним збільшенням ставки збору на ці послуги до 7,5 відсотків від обєкта оподаткування.

Також, пунктом 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законів України»від 07.07.2005 року за № 2771-IV пункт 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» викладено в новій редакції, відповідно до якої база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику безпосередньо покупцем або через будь-яку тертю особу покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності вказаним Законом, тому колегія суддів вважає за можливе погодитись з тим висновком суду першої інстанції, що позивач порушив вимоги пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній до 31.03.2005 року.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши норми чинного податкового законодавства, доводи апеляційної скарги та письмових заперечень проти неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що приймаючи оспорюване податкові повідомлення-рішення від 11.07.2005 року за № 0000401501/0, від 14.09.2005 року за № 0000401501/1, від 17.11.2005 року за № 0000401501/2 та від 01.02.2006 року за № 0000401501/3 СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП діяла на підставі, у межах та у спосіб, передбачений податковим законодавством України, оскільки в наявних матеріалах справи не вбачається доказів того, що позивач правильно включив до бази оподаткування ПДВ збір на обовязкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого звязку за вересень 2001 року червень 2004 року, чим порушив вимоги п.п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», тому підстав для визнання неправомірним зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ позивачу за спірний період часу у апеляційного суду немає.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно зясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя: ___Л.П. Борисюк

Судді:___І.І. Бараненко

___В.Ю. Ключкович

Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2010 року