Ухвала суду № 12432262, 16.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4244/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гриньковська Н.Ю.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"16" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Мамчура Я.С,

суддів:Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

розглянувши в порядку ст. ст. 41, 197 КАС України апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року у справі за позовом підприємства споживчої кооперації «Пасаж-1»Черкаської обласної спілки споживчих товарів до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 20.07.2010р. №0010191502/0, яким підприємству споживчої кооперації «Пасаж-1»Черкаської обласної спілки споживчих товариств нараховано суму податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 201318,00грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності ПСК «Пасаж-1»з ПДВ за квітень 2010р., про що складено акт №4227/15-2/36543729 від 08.07.2010р.

Висновками зазначеної перевірки встановлено завищення ПСК «Пасаж-1»податкового кредиту за квітень 2010р.на суму 201318,00грн. в результаті порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.07.2010р. №0010191502/0 про нарахування суми податкового зобовязання зі сплати ПДВ на суму 201318,00грн.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.

Обовязковою умовою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР є підтвердження податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону №168, зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, податковим органом присвоюється індивідуальний податковий номер та видається свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за її заявою.

Згідно з пунктом 2 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»від 30.05.1997р. №165 (Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено судом першої інстанції, що як на час виписки податкової накладної № 78 від 01.04.2010р. на адресу позивача, так і на час камеральної перевірки, ТОВ «Мегатрансінвест» було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, здійснення самої господарської операції не перевірялось, отже колегія суддів погоджується, що висновки про не підтвердження відомостей наведених в такій податковій накладній є передчасними.

Крім того, з пояснень представника відповідача вбачається, що предметом камеральної перевірки були лише податкова звітність ПСК «Пасаж-1»з податку на додану вартість за квітень 2010р., а саме: декларація з податку на додану вартість подана 20.05.2010р. вх.№9001926145; додаток №5 до декларації «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; додаток №1 до декларації з податку на додану вартість за квітень 2010р.; дані системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Отже, на підставі аналізі додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до декларації з ПДВ позивача, без фактичного дослідження господарської діяльності позивача у вказаний період контролюючий орган дійшов висновку про порушення ПСК «Пасаж-1»п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 04.12.1990р. передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставина неповної сплати чи неповного декларування платниками податків своїх податкових зобовязань може бути підставою для їх донарахування податковим органом за наслідками проведення документальних перевірок (невиїзних планових або позапланових), а не для перерахунку податкового кредиту контрагентів таких платників податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов позивача є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у м. Черкаси - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 16.11.2010.