Постанова № 12432256, 23.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Прохорчук О.В.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року справа №2а-1572/10/2770

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Попова В.В., суддів Горбенко К.П., Лях О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16 липня 2010 року у справі № 2а-1572/10/2770 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Севастопольського апеляційного суду, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України про зобовязання вчинити певні дії та стягнення несплаченої частини заробітної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Севастопольського апеляційного суду, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України про зобовязання вчинити певні дії та стягнення несплаченої частини заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те що, вона є суддею Севастопольського апеляційного адміністративного суду. З 01.06.2005 по 31.12.2009 отримувала значно меншу заробітну плату, ніж передбачена діючим законодавством; право на перерахування грошового забезпечення виникло внаслідок відповідного підвищення посадових окладів Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України; крім того з 01.01.2006 по 31.12.2009 отримувала заробітну плату з обмеженням, встановленим пунктом 4.1 постанови Кабінету Міністрів України “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”, тобто виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332 гривні; частина заробітної плати у розмірі 212140,70 грн. позивачці не виплачена, чим порушені її конституційні права на оплату праці суддів.

Свою правову позицію позивачка обґрунтовує посиланням на статті 126, 130 Конституції України, статті 1, 3, 44 Закону України «Про статус суддів», статтю 14 Закону України «Про судоустрій України», постанови Кабінету Міністрів України № 514 від 30.06.2005 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» та № 865 від 03.09.2005 «Про оплату праці суддів».

Постановою окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені повністю, а саме: зобовязано Державне казначейство України (01014, м Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою „Виконання рішень судів на користь суддів” у сумі 212140,70 грн. (двісті дванадцять тисяч сто сорок гривень сімдесят копійок) для виплати судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2..

Стягнуто з Державної судової адміністрації України (01021, місто Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2. несплачену частину заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2009 року (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів) у розмірі 212140,70 грн. (двісті дванадцять тисяч сто сорок гривень сімдесят копійок).

Відповідач Державна судова адміністрація України з даним судовим рішенням не погодилася та подала апеляційну скаргу в якій ставила питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування позову посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано, що законом про Державний бюджет України щорічно затверджуються бюджетні призначення головним розпорядником коштів. Виплата матеріального забезпечення суддів потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом. Відповідач зазначив, що позивачем порушено строк звернення з адміністративним позовом до адміністративного суду, та наполягав на застосуванні строку позовної давності та відмовленні у задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Севастопольської міської ради народних депутатів № 314 від 27.05.1993 ОСОБА_2 обрано на посаду судді Ленінського районного суду міста Севастополя строком на пять років.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів»від 15.10.1998 № 184-XIV ОСОБА_2 обрано безстроково на посаду судді Ленінського районного суду міста Севастополя.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів»від 12.07.2001 № 2669-III ОСОБА_2 обрано на посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 22.05.2008 № 299-VI ОСОБА_2 обрано на посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду та наказом голови суду “Про призначення на посаду” № 36-К від 09.06.2008 призначено з 09.06.2008 на посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду. Цим же наказом голови суду ОСОБА_2 відповідно до пункту 4 статті 44 Закону України “Про статус суддів” та постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 “Про порядок обчислення стажу державної служби” встановлено доплату до посадового окладу за 2 кваліфікаційний клас та надбавку за вислугу років у розмірі 25 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за встановлений кваліфікаційний клас.

Згідно з довідкою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010 № 22 ОСОБА_2 з 09.06.2008 по теперішній час працює на посаді судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Законом України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року визначено статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, що діяла станом на 01.01.2006) - заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

З урахуванням статусу позивача судді апеляційного суду, як професійного судді, якому гарантовано належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення (ч. 1 ст. 130 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про статус суддів» ), держава має забезпечити реалізацію цих гарантій, а тому вони не можуть бути звужені або скасовані іншими нормативними актами.

Складовою основою конституційної гарантії незалежності і недоторканості суддів є їх матеріальне і соціальне забезпечення, які не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами держави, оскільки держава, виконуючи свій обовязок, забезпечує відповідне фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.

Відповідно до абзацу другого п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» - посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01.06.2005 року визначено у 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, виходячи з норми ч.2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» - на законодавчому рівні підлягали закріпленню й посадові оклади решти суддів судів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці суддів» - затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Відповідно до п. 5 Постанова КМУ № 865 від 03.09.2005 року набрала законної сили з 1 січня 2006 року.

Розміри посадових окладів керівників та суддів апеляційних судів викладено у додатку 4 вказаної Постанови та залежать від груп міст.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 614 «Деякі питання віднесення областей та міст до груп за оплатою праці» м. Севастополь за оплатою праці віднесено до 2-ої групи

Таким чином, відповідно до додатку 4 до Постанови КМУ № 865 з 01.01.2006 року - посадовий оклад судді Севастопольського апеляційного господарського суду , або Севастопольського апеляційного адміністративного суду становить 8,5 розмірів мінімальних заробітних плат.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 затверджено зміни що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, а саме постанову доповнено п. 4.1 наступного змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться».

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункт 4.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року встановлено, що Кабінет Міністрів України, в порушення п. 14 ст. 92 Конституції України, вийшов за межі своєї компетенції виконавши функцію законодавця щодо встановлення розмірів посадових окладів суддів, поставивши в залежність виплату заробітної плати суддям від розмірів мінімальної заробітної плати, з одночасною забороною їх перерахування, чим допустився обмеження гарантій незалежності і недоторканості суддів.

Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечують особливий порядок фінансування та організаційне забезпечення діяльності судів, встановлених законом (пункт 7 ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002р. № 3018-ІІІ, частина 3 ст. 3 Закону № 2862-ХІІ). Реалізація належного фінансового забезпечення судів та виплати суддям гарантованої державою заробітної плати, повязана з діяльністю центральних органів виконавчої влади: Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Державною судовою адміністрацією України, Державним казначейством України та судом в якому працює суддя.

Положення ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобовязують органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі закону, тобто у своїй діяльності повинні приймати такі рішення, які не суперечать чинному законодавству, а їх управлінські функції не повинні виходити за межі закону. Конституція України встановлює для субєкта владних повноважень спосіб діяльності, передбачений Конституцією та законами України, а також визначає сферу його компетенції.

Постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 набрала законної сили 19 серпня 2009 року після її перегляду в апеляційному порядку, та є обовязковою для виконання.

Наслідком визнання незаконним нормативно-правового акту є втрата ним чинності з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року не вирішено питання щодо повороту виконання судового рішення, тобто Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005р. № 865» та пункт 4.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» втратили чинність з 19 серпня 2009 року.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що з моменту втрати чинності пункту 4.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яке мало місце 19 серпня 2009 року, відповідачі Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України та Севастопольский апеляційний адміністративний суд зобовязані були застосовувати Постанову КМУ № 865 в первісній редакції.

Відповідно до п. 5 ст. 116 Закону України «Про судоустрій в Україні» - Рада суддів України, розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів, розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань, здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльністю державної судової адміністрації, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб державної судової адміністрації про їх діяльність, та виконує інші функції.

Рішенням Ради суддів України від 27.06.2008 № 105 - зобовязано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.

Відповідно до ст. ст. 32-37 Бюджетного кодексу України - на Міністерство фінансів України покладено обовязок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.

Відповідно до ст. 111 Бюджетного кодексу України - Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство фінансів, затвердженого Указом Президента № 1081/99 від 26 серпня 1999 року - Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України. Міністерство фінансів забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

Таким чином, визнання незаконним пункту 4.1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865» та пункту 4.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні - є підставою для збільшення фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.

Відповідно до Указу Президента № 182 від 03.03.2003 року - Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.

Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно якого Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації (далі - територіальні управління) та ДСА; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.

Статтею 126 Закону України «Про судоустрій України» встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01.01.2003 року Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.

Аналізуючи наведені норми закону, судова колегія приходить до висновку, що саме Державна судова адміністрація України мала внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у звязку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункту 4.1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункту 4.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України.

Відповідно до наказу ДСА України від 09.06.2004 року № 82/04 «Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів» - обовязок подавати штатні розписи до ДСА із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено на Севастопольський апеляційний адміністративний суд, який і здійснює фактичну виплату заробітної плати позивачу. Однак, з матеріалів справи вбачається, що зміни до штатних розписів не вносилися.

Судова колегія вважає, що Севастопольський апеляційний адміністративний суд, як субєкт владних повноважень, на який законодавством покладено обовязок проінформувати Державну судову адміністрацію України головного розпорядника бюджетних коштів на утримання судової системи, щодо необхідності здійснення перерахунку заробітної плати позивача з нового розміру посадового окладу, не прийняв заходи щодо корегування посадового окладу позивача та кошторису суду з урахуванням визнання нечинним п. 4.1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865» та пункту 4.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, від 21.12.2005 року № 1232 , якою затверджено "Положення про Державне казначейство України" - Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Відповідно до пункту 3. Основними завданнями Державного казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. . Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Згідно зі статтею 9.1. Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007, № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про перерахунок заробітної плати з 01 червня 2005 року та зазначає, що дії відповідачів Державної судової адміністрації та Міністерства фінансів України повинно бути визнано протиправними починаючи з 19.08.2009 та зобовязання провести перерахунок заробітної плати позивача з 19.08.2009 року по 31 грудня 2009 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги та скасуванню постанови суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції допущено помилки при визначенні зобовязань Севастопольського апеляційного адміністративного суду та Міністерства фінансів України, без врахування фактичних повноважень зазначених установ щодо нарахування та виплати заробітної плати суддям та періоду перерахунку заробітної плати.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16 липня 2010 року у справі № 2а-1572/10/2770 задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16 липня 2010 року у справі № 2а-1572/10/2770 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, треті особи - Севастопольський апеляційний господарський суд, Севастопольський апеляційний адміністративний суд, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України про зобовязання вчинити певні дії та стягнення несплаченої частини заробітної плати - скасувати.

Визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 8,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 8,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат.

Зобовязати Севастопольський апеляційний адміністративний суд провести перерахунок ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 8,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обовязкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів :