Вирок № 124322069, 10.01.2025, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2470/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.01.2025 м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань

за № 12023167150000106 від 13.11.2023 р.

відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Одеської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, одруженого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення,

передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення у тому, що 11.11.2023 р. приблизно о 12:00, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, він, перебуваючи на території земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово-виниклих неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс останній не менше п`яти ударів лопатою в область голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді забитої рани 5-го пальця лівої кисті, синця зовнішньої поверхні правого плеча, синця зовнішньої поверхні лівого стегна, синця задньої поверхні правого плеча, синця задньої поверхні правої половини огруддя та поперекової області, двох синців задньої поверхні лівої половини огруддя, забійної рани тім`яної області голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Умисні дії ОСОБА_8 , які виразились у нанесенні тілесних ушкоджень, згідно пред`явленого обвинувачення, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із отриманням потерпілою ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у пред`явленому обвинуваченні та пред`явлений потерпілою цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не визнав та дав показання про те, що коли він разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 орієнтовно в обідній час перебували на належній їй земельній ділянці, розміщеній за адресою: АДРЕСА_1 та виконували сільськогосподарські роботи, потерпіла ОСОБА_6 , з якою в них вже декілька років були напружені стосунки через розмежування їх земельних ділянок, без дозволу пройшла на вказану ділянку та стала пред`являти їм претензії з приводу того, яким способом на їх ділянку проїхав трактор, який зорав їм город. При цьому в її руках були якісь папери. Обвинувачений став казати потерпілій ОСОБА_6 щоб вона перестала кричати, оскільки трактор заїхав на ділянку не з боку земельної ділянки потерпілої, що межує з їх земельною ділянкою. Після цього потерпіла ОСОБА_6 схопила ОСОБА_9 за волосся та стала завдавати їй удари. ОСОБА_9 руками намагалась захищатись від її ударів, поверталась до неї спиною та кликала на допомогу. Спочатку обвинувачений намагався відтягнути потерпілу від своєї дружини, однак йому це не вдалося. Тоді він взяв лопату, якою перед цим підкопував кущі малини, та яка лежала поблизу, і завдав нею декілька ударів потерпілій, в тому числі по голові. При цьому він бив не з усієї сили та не металевою частиною. Після цього ОСОБА_6 відпустила його дружину, відійшла неподалік та стала кидати каміння в дружину. Як пам`ятає обвинувачений, його дружина вилила відро з водою на потерпілу вже після того, як він завдавав їй удари лопатою. Свій вчинок пояснює тим, що захищав свою дружину від дій потерпілої, яка сама прийшла на їх земельну ділянку та завдавала дружині тілесні ушкодження. У ОСОБА_9 після отриманих від потерпілої ударів залишились синці на нозі та на нижній ділянці спини.

Крім показань обвинуваченого, в ході судового розгляду судом досліджувались наступні докази:

Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_6 , вона знайома з обвинуваченим близько 10 років. 09.11.2023 р. вона з метою приватизації земельної ділянки відвідала районне бюро технічної інвентаризації, де їй повідомили, що потрібно із сусідами погодити межі. Після цього ОСОБА_6 11.11.2023 р. приблизно о 12:00 через свою земельну ділянку пройшла на город ОСОБА_9 , яка в цей час разом зі своїм чоловіком знаходилась на вказаній земельній ділянці. ОСОБА_6 стала просити її вирішити мирним шляхом питання розмежування належних їм земельних ділянок. Спочатку ОСОБА_9 стала лаятися та виганяти її, а потім пішла з городу у свій двір. У зв`язку із цим потерпіла стала намагатись поговорити з обвинуваченим ОСОБА_8 , та в цей час підійшла ОСОБА_9 , яка вихлюпнула на неї воду з відра. Після цього потерпіла побачила, як в її бік летить каміння, у зв`язку з чим вона схопила лопату та стала намагатись захиститися за допомогою неї. Потім потерпіла стала чубитись із ОСОБА_9 , яка стягнула з її голови шапку. Далі потерпіла відчула, як хтось наносить їй удари по голові і руці, та коли озирнулась, то побачила обвинуваченого з лопатою, який загалом завдав їй близько 5-ти ударів по голові та 4-ох ударів по спині. Потерпіла стала погано бачити та сказала, що їй треба додому. Обвинувачений погнався за нею та потерпіла краєм ока побачила, що в його руці був ніж. Після цього потерпіла викликала швидку та повідомила поліцію. В подальшому в ході слідчого експерименту в поліції вона показала, яким чином все відбувалось.

Згідно даних з показань свідка ОСОБА_9 , потерпіла ОСОБА_6 є її сусідкою по земельній ділянці. В день, коли відбулись відповідні події, потерпіла пройшла через свій город на земельну ділянку свідка з документом щодо межі. Свідок відповіла потерпілій, що вона має всі необхідні документи щодо своєї земельної ділянки, а чоловік потерпілої вирвав мітки, якими позначалась межа. На це потерпіла стала її ображати та лаятись. Свідок у відповідь взяла відро з водою та вилила її на потерпілу, щоб вона замовкла. Після цього потерпіла штовхнула свідка, взяла лопату і вдарила нею свідка по поясниці. В цей час ОСОБА_8 знаходився від них на відстані близько 10 метрів. Свідок стала кликати його на допомогу, оскільки потерпіла стала її бити. Коли її чоловік підійшов, то спочатку став відтягувати потерпілу та просив її зупинитися. Потім свідок побачила, що її чоловік замахнувся лопатою та двічі вдарив потерпілу, яка продовжувала наносити їй удари. Куди саме він наносив удари потерпілій, свідок не побачила. Після цього потерпіла побігла до себе додому тримаючись за голову, однак невдовзі повернулась та стала вимагати повернути її телефон. Після ударів потерпілої у свідка залишились гематоми. Такі ж самі показання свідок надавала слідчому. Судово-медичний експерт, коли вона хотіла зафіксувати отримані від потерпілої тілесні ушкодження, сказав свідкові, що від ударів у неї міг бути перебитий хребет. Свідок попросила у експерта документи, щоб вона надала їй для поліції, проте експерт повідомив, що слідчий сам має забрати їх у нього. Свідок зазначила, що слідчий казав чоловіку, щоб він брав всю провину на себе. На даний час свідок має бажання притягнути потерпілу до відповідальності за спричинення їй тілесних ушкоджень.

Згідно даних з показань свідка ОСОБА_10 він, проходячи по одній із вулиць, розміщених за вулицею Тараса Шевченка, почув крик та побачив як чоловік, який погано ходив, наніс один удар лопатою по голові жінці, схожій на потерпілу, яка присутня в судовому засіданні. Інших осіб свідок на місці події не бачив. В подальшому із ним проводився слідчий експеримент, в ході якого він продемонстрував, як був нанесений удар.

Згідно даних з протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, складеного 11.11.2023 р., ОСОБА_6 просила співробітників поліції прийняти заходи до сусідів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які в цей день біля 12:00 на їх городі спричинили їй тілесні ушкодження, а саме біля трьох ударів лопатою по голові, декілька ударів по тулубу та біля трьох ударів цеглинами по тулубу та ногам /а.к.п. 115-117/.

Згідно даних з протоколу проведення слідчого експерименту, складеного 15.12.2023 р. за наслідками проведеної дізнавачем відповідної слідчої дії, потерпіла ОСОБА_6 розповіла, що 11.11.2023 р. біля 12:00 вона, після того як сусіди не зреагували на її звертання, зайшла на їх город в АДРЕСА_1 , де запропонувала вирішити питання щодо меж земельних ділянок мирним шляхом. Але ОСОБА_11 почала виражатись в бік потерпілої нецензурною лайкою, після чого пішла у свій двір, а через деякий час повернулась з повним відром якоїсь рідини та вилила на неї. Далі в бік потерпілої стали летіти цеглини та вона взяла до рук лопату, якою стала захищатись, при цьому зчепилась з ОСОБА_11 . Під час боротьби ОСОБА_11 покликала свого чоловіка ОСОБА_13 , який взяв до рук лопату та наніс їй біля чотирьох ударів по голові та біля чотирьох ударів по спині та лівій нозі. В подальшому потерпіла продемонструвала, яким чином їй були завдані тілесні ушкодження /а.к.п. 118-122/.

Згідно даних з висновку експерта № 45, складеного 16.11.2023 р. за наслідками проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судово-медичних експерт ОСОБА_14 дійшов наступних висновків: «1. У ОСОБА_6 виявлені такі тілесні ушкодження синець зовнішньої поверхні лівої кисті, садно лівого зап`ястя, забита рана 5-го пальця лівої кисті, синець зовнішньої поверхні правого плеча, синець зовнішньої поверхні лівого стегна, синець задньої поверхні правої половини огруддя та поперекової області, синець лівої половини поперекової області, два синця задньої поверхні лівої половини огруддя, забійна рана тім`яної області голови, які спричинені в результаті дії тупих, твердих предметів, за давниною могли бути спричинені 11.11.2023 р. 2. Виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження приводять до розладу здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше як 21 день та по цьому критерію відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. 3. Виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження спричинені від дії тупих, твердих предметів, які мають як обмежені форми та розміри, а інші мають необмежену тупу контактну поверхню, можливо, могли бути нанесені внаслідок ударів частинами поверхні лопати. 4. У ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, які могли бути спричинені під час падіння з висоти власного зросту не виявлено /а.к.п. 123-124/. В ході судового розгляду викликаний для роз`яснення свого висновку судово-медичний експерт ОСОБА_14 повідомив, що його стаж експертної діяльності складає 31 рік. Він пам`ятає, що за наслідками проведення експертизи ним на голові потерпілої була виявлена рана, яка вже була зашита лікарем. Вона мала характер забійної рани, а не рубаної. Також була виявлена забійна рана пальця руки. На обличчі потерпілої тілесних ушкоджень виявлено не було.

Згідно даних з протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, складеного 14.12.2023 р. за наслідками проведення відповідної слідчої дії, в ході якої свідок ОСОБА_10 за загальними рисами обличчя та тілобудовою впізнав на фото під № 4 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особу, яка 11.11.2023 р. біля 12:00 на городі одного з будинків по вул. Гагарінській нанесла тілесні ушкодження невідомій жінці /а.к.п. 158-161/.

Згідно даних з протоколу проведення слідчого експерименту, складеного 14.12.2023 р. за наслідками проведення відповідної слідчої дії, свідок ОСОБА_10 розповів, що 11.11.2023 р. біля 12:00 він йшов по вул. Гагарінській в м. Кілія та побачив, що в городі будинку, що розташований біля провулку Гагарінський відбувається сутичка між трьома особами двома жінками та чоловіком. Під час вказаної сутички свідок підійшов ближче до паркану та побачив, як чоловік наніс одній з жінок один удар лопатою по голові та біля 3 ударів лопатою по спині та нозі. Після цього свідок ОСОБА_10 наглядно продемонстрував, яким чином чоловік наносив удари лопатою по тілу жінки /а.к.п. 162-165/.

Інші надані стороною обвинувачення (прокурором) в ході судового розгляду документи стосуються реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого та відомостей щодо перекваліфікації кримінального правопорушення /а.к.п. 114, 125, 126-130/.

Про дослідження інших доказів в ході судового розгляду, клопотань учасники судового провадження не заявляли, у зв`язку із чим суд, забезпечивши учасникам судового провадження можливість реалізації їхніх процесуальних прав, обмежився дослідженням вищенаведених доказів.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання тощо.

При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Як зазначено уст.94КПК Українислідчий,прокурор,слідчий суддя,суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінюють кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

А згідно положень ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Ст.62Конституції Українипередбачає,що ніхтоне зобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні злочину,а обвинуваченняне можеґрунтуватися надоказах,одержаних незаконнимшляхом,а такожна припущеннях.Усі сумнівищодо доведеностівини особитлумачаться наїї користь.

Вказане положеннязакріплене такожу ст.17КПК України,згідно якоїособа вважаєтьсяневинуватою увчиненні кримінальногоправопорушення іне можебути підданакримінальному покаранню,доки їївину небуде доведеноу порядку,передбаченому цимКодексом,і встановленообвинувальним вирокомсуду,що набравзаконної сили. Ніхтоне зобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні кримінальногоправопорушення імає бутивиправданим,якщо сторонаобвинувачення недоведе винуватістьособи позарозумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо належного розуміння сутності поняття «поза розумним сумнівом», яку суд враховує відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, відображена, зокрема, в п. 43 його рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», згідно якого суд зазначив, що таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а саме: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; б) достатньо вагомі ознаки чи презумпції; в) чіткі й узгоджені між собою ознаки чи презумпції. Таким чином, за відсутності неспростовних, вагомих, чітких, узгоджених між собою ознак не можна констатувати того, що вину доведено поза розумним сумнівом.

Верховним Судом сформовано усталену судову практику, відповідно до якої при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, покладається на слідчого та прокурора.

Стороною обвинувачення ОСОБА_8 висунуто обвинувачення з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 125 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілої ОСОБА_6 .

З об`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується: 1) дією або бездіяльністю, спрямованими на заподіяння легкого тілесного ушкодження; 2) наслідками у виді спричинення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я; 3) причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідками.

При цьому, суб`єктивна сторона відповідного кримінального правопорушення (проступку) характеризується тільки умисною виною, коли умисел винного спрямований на заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого з фактичним заподіянням легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Згідно зі ст. 1 КК України Кримінальний кодексУкраїни маєсвоїм завданнямправове забезпеченняохорони праві свободлюдини ігромадянина,власності,громадського порядкута громадськоїбезпеки,довкілля,конституційного устроюУкраїни відкримінально-протиправнихпосягань,забезпечення мируі безпекилюдства,а такожзапобігання кримінальнимправопорушенням. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Разом з тим, розділ VІІІ КК України передбачає вчинки, що за зовнішніми ознаками збігаються з тим або іншим кримінально протиправним діянням, які, проте, не є суспільно небезпечними і протиправними, а навпаки, визнаються правомірними. Однією із ознак таких вчинків є те, що вони не мають протиправного характеру, їм властива правомірність заподіяної шкоди. Кримінально-правові наслідки вчинення таких діянь полягають у тому, що їх вчинення, якщо вони відповідають приписам закону, не визнаються кримінально протиправними і виключають кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

А згідно ч. 2 ст. 36 КК України кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

В ході судового розгляду обвинувачений як і під час допиту, а також в останньому слові, послідовно стверджував, що він захищав свою дружину від протиправних дій потерпілої, які виразились у завданні ударів.

Свідок сторони обвинувачення, яка є дружиною обвинуваченого, так само в ході допиту в суді показала, що обвинувачена перша розпочала з нею конфлікт, в ході якого почала завдавати їй ударів, внаслідок чого свідок стала кликати на допомогу обвинуваченого, який спочатку став намагатись відтягнути потерпілу від своєї дружини свідка у кримінальному провадженні, а потім, коли йому це не вдалося через фізичну перевагу потерпілої, він з метою припинення її протиправних дій, завдав їй ударів лопатою, що знаходилась неподалік.

Потерпіла під час допиту в суді також показала, що саме перед нанесенням їй ударів обвинуваченим, між нею і свідком дружиною обвинуваченого, виникла сутичка, дослівно вони почали «чубитись».

Під час проведення слідчого експерименту потерпіла також продемонструвала, яким чином вона зчепилась з ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту також повідомив відомості щодо конфлікту між двома жінками та чоловіком, який в ході конфлікту завдав ударів лопатою одній із жінок.

Також суд враховує, що потерпіла без дозволу чи згоди власника земельної ділянки, тобто ОСОБА_9 , опинилась на її території, що прямо суперечить положенням ч. 1 ст. 233 КПК України, відповідно до яких ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установленихчастиною третьоюцієї статті, та за що передбачена кримінальна відповідальність статтею 162 КК України.

В подальшому на вимогу власника земельної ділянки свідка у кримінальному провадженні, потерпіла не залишила добровільно вказану земельну ділянку, розпочала конфлікт, в ході якого стала наносити удари свідку, що навіть за умови непідтвердження факту отримання свідком тілесних ушкоджень, свідчить про те, що дії потерпілої містять ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України (умисне завдання ударів), яке за ознаками об`єктивної сторони не вимагає для встановлення складу цього кримінального правопорушення факту спричинення тілесних ушкоджень потерпілій особі, проте є кримінально протиправним діянням.

Отже, в діях потерпілої містились ознаки суспільно небезпечного посягання, яке передбачене в ч. 1 ст. 36 КК України, як передумова для вчинення дій з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи (свідка у цьому провадженні) від такого посягання.

Суд також враховує, що потерпіла є фізично здоровою особою середнього віку, а обвинувачений є непрацездатною особою похилого віку, який пересувається, використовуючи при цьому дерев`яний ціпок, що з урахування показань свідка ОСОБА_10 про те, що ударів жінці завдав чоловік, який погано ходив, також дозволяє суду критично оцінити показання потерпілої в тій частині, що після завдання їй ударів, обвинувачений погнався за нею.

Про перевагу потерпілої у фізичній силі над обвинуваченим, а також свідком, свідчить той факт, що потерпіла припинила сутичку із свідком ОСОБА_9 лише після завдання їй ударів обвинуваченим, а до того його намагання відтягнути потерпілу від свідка виявились безуспішними, як і спроби свідка звільнитись від потерпілої.

Сама обстановка виниклої сварки свідчить про те, що потерпіла зайняла в ній ініціативну активну позицію, оскільки саме вона прийшла на земельну ділянку дружини обвинуваченого, яка після словесної сварки згідно показань самої потерпілої, пішла до себе у двір, тобто намагалась уникнути конфлікту і повернулась у зв`язку з тим, що потерпіла все ще залишалась на земельній ділянці свідка та вихлюпнула на неї воду.

При цьому потерпіла не могла не усвідомлювати, що перебуває на земельній ділянці свідка без належних правових підстав та поведінка ОСОБА_9 однозначно свідчить про те, що вона бажає, щоб потерпіла залишила межі належної їй земельної ділянки.

Отже, за встановлених судом обставин підтверджується факт спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень, проте які, всупереч версії сторони обвинувачення, були заподіяні обвинуваченим у стані необхідної оборони, оскільки удари обвинуваченим наносились потерпілій безпосередньо під час того, як вона завдавала удари ОСОБА_9 та до моменту припинення потерпілою протиправних дій відносно дружини обвинуваченого, після безуспішних спроб відтягнути від дружини потерпілу, яка мала фізичну перевагу над ними, та з метою захисту його дружини від протиправного посягання потерпілої лопатою, яка не була заздалегідь підготована для цього, а використовувалась обвинуваченим для обробки землі біля кущів малини, у зв`язку з чим перебувала неподалік від місця конфлікту.

При цьому певні розбіжності у показаннях обвинуваченого та свідка ОСОБА_9 щодо її положення, в якому вона перебувала під час завдання їй ударів потерпілою, моментом, коли свідок вихлюпнула воду з відра на потерпілу, та які можуть бути обумовлені значним збігом часу, що пройшов з моменту події, не впливають на встановлені з їх показань відомості, що саме потерпіла почала завдавати удари дружині обвинуваченого і припинила свої протиправні дії лише після того, як обвинувачений втрутився у ситуацію, реагуючи на крики дружини про допомогу.

Про те, що дії обвинуваченого з завдання ударів були спрямовані саме на припинення протиправного посягання потерпілої, а не на умисне спричинення їй тілесних ушкоджень, для чого він наносив удари дерев`яною частиною лопати, а не металевою загостреною її частиною, при цьому не прикладаючи усю силу, свідчать не тільки показання самого обвинуваченого в цій частині, а і дані з висновку експерта і його роз`яснень в судовому засіданні, згідно яких у потерпілої було виявлено саме забійну рану, а не рубану.

До того ж з показань потерпілої було встановлено, що після завдання їй ударів обвинуваченим, вона сказала, що їй потрібно додому, що свідчить про те, що після припинення нею вчинення протиправних дій відносно дружини обвинуваченого, він не продовжував завдавати їй ще ударів або вчиняти інші будь-які протиправні дії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки він діяв в обстановці необхідної оборони, передбаченої ст. 36 КК України.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладено в постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №570/1055/19, згідно якої захист при необхідній обороні виявляється тільки в активних діях, які за зовнішніми ознаками можуть співпадати з ознаками тих діянь, які передбачені КК (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень).

На переконання суду, є підстави констатувати, щообвинувачений перебував у стані необхідної оборони, оскільки його дії:

- вчинялися з метою захисту його дружини від протиправної поведінки потерпілої;

- були своєчасними та необхідними, оскільки потерпіла завдавала ударів дружині обвинуваченого та не припиняла свою агресивну поведінку навіть після спроби обвинуваченого відтягнути її від дружини;

- є достатніми за своїм характером, оскільки припинення агресивної поведінкипотерпілої шляхом заподіяння ударів підібраною на земельній ділянці лопатою, з огляду на фізичну перевагу потерпілої, свідчить про те, що оборона, яку застосував обвинувачений відповідала суспільній небезпеці посягання та обстановці захисту.

Тобто дії обвинуваченого (кількість ударів, їх локалізація, знаряддя, яким заподіяно удари) у цьому кримінальному провадженні свідчать про їх спрямованість на відвернення протиправних дій потерпілої, а спричиненіїй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, заподіяні під час перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 36 КК України перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених устаттях 118та124цього Кодексу.

Оскільки внаслідок дій обвинуваченого потерпілій були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, у діях обвинуваченого немає перевищення меж необхідної оборони.

Як зазначено в п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

З досліджених та оцінених за правилами ст. 94 КПК Украйни доказів суд встановив фактичні обставини, які дозволяють прийти до висновку, що обвинуваченого слід виправдати, оскільки не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

На підставі ч. 3 ст. 129 КПК України за відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, цивільний позов потерпілої слід залишити без розгляду.

Речові докази в ході судового розгляду не досліджувались.

Процесуальні витрати відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосувались.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК України та його виправдати, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3, 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», роз`яснити ОСОБА_8 право на відшкодування за рахунок коштів державного бюджету спричиненої незаконним повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення шкоди.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Вирок набираєзаконноїсилипісля закінченнястрокуподанняапеляційної скарги,встановленогоКПКУкраїни,якщотакускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Кілійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій і прокурору.

Суддя ОСОБА_1