Рішення № 12430948, 08.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.10 р. Справа № 39/180

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармако”, м.Вишневе, Київська область

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка, Донецька область

про: стягнення 13683,90грн.

за участю:

представника Позивача Кононенко А.І. (за довіреністю)

представника Відповідача не зявився;

Розпорядженням заступника Голови господарського суду Донецької області від 06.09.2010р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фармако”, м.Вишневе, Київська область

(далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка, Донецька область (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 9138,32грн., інфляційних нарахувань у сумі 3828,90грн., 3% річних у розмірі 716,68грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів, видаткових накладних, претензії №304 від 22.08.2008р. на суму 9789,94грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 16, 20, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1-12 Господарського процесуального кодексу України.

09.08.2010р. Позивачем на виконання ухвали суду через канцелярію суду були надані наступні документи: виписки з банківського рахунку стосовно здійсненої Відповідачем часткової оплати за поставлену продукцію, пояснення по справі у яких вказує що приймання товару здійснено за наступними накладними: №163180/0 від 13.10.2007р. на суму 452,42грн., №163180/1 від 13.10.2007р. на суму 150,44грн., №161886/0 від 11.10.2007р. на суму 356,93грн., №160689/0 від 10.10.2007р. на суму 840,09грн., №157185/1 від 04.10.2007р. на суму 62,35грн., 160689/1 від 10.10.2007р. на суму 24,79грн., №153013/0 від 01.10.2007р. на суму 303,51грн., в звязку із частковою оплатою сума боргу по даній накладній складає 106,22грн., №153814/0 на суму 942,62грн., №157185/0 від 04.10.2007р. на суму 471,36 грн., здійснювалось уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1, а саме завідуючою аптечного кіоску, який знаходиться в м.Донецьку по вул.Ходаковського, 4. Також Позивачем були надані копії накладних, претензії та акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками лише з боку Позивача, відповідно якого заборгованість станом на 04.08.2010р. складає 9189,94грн.

01.10.2010р. Позивачем на виконання ухвали суду було надано податкові накладні.

08.11.2010р. Позивачем через канцелярію суду надані пояснення по справі у яких вказує, що законодавством не передбачено необхідності надання фізичною особою-підприємцем довіреностей, на встановлення порядку та підстав для їх видачі, тому ФОП ОСОБА_1 такі довіреності не надавались. Окрім того, на видаткових накладних в графі „Товар отримав” стоїть печать ФОП ОСОБА_1 та її підпис. Також зазначає, що в позовній заяві ТОВ „Фармако” до ФОП ОСОБА_1 від 17.06.2010р. в перелік накладних за якими у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем було помилково включені наступні накладні: №156223/1 від 04.10.2007р. на суму 47,20грн., №11956/1 від 11.10.2007р. на суму 4,42грн.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а саме: АДРЕСА_1

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фармако” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було досягнуто згоди щодо виконання поставки продукції.

Позивачем на адресу Відповідача був поставлений товар згідно видаткових накладних:

-№156223 від 04.10.2007р. на суму 1408,23грн.

- №156092 від 04.10.2007р. на суму 2012,72грн.

- №161425 від 10.10.2007р. на суму 1070,91грн.

- №163180/1 від 13.10.2007р. на суму 150,44грн.

- №163180 від 13.10.2007р. на суму 452,42грн.

- №161956 від 11.10.2007р. на суму 1079,59грн.

- №161425/1 від 10.10.2007р. на суму 159,65грн.

- №161886 від 11.10.2007р. на суму 356,93грн.

- №160689 від 10.10.2007р. на суму 840,09грн.

- №160689/1 від 10.10.2007р. на суму 24,79грн.

- №157185/1 від 04.10.2007р. на суму 62,35грн.

- №157185 від 04.10.2007р. на суму 471,36грн.

- №153814 від 01.10.2007р. на суму 942,62грн.

- №153013 від 01.10.2007р. на суму 303,51грн.

На загальну суму 9335,61грн.

З позовної заяви вбачається, за твердженням Позивача товар поставлено на суму 9387,23грн., проте судом встановлено, що в матеріалах справи містяться накладні лише на суму 9335,61грн.

Вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін, без зауважень (а.с.38-56).

Факт поставки також підтверджується податковими накладними, які містять в матеріалах справи.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 200,00грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.66), внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 9135,61грн.

22.08.2008р. Позивачем за для досудового врегулювання спору на адресу Відповідача було направлено претензію, з вимогою погасити заборгованість у розмірі 9789,94грн. (а.с.59). . Вказану претензію Відповідач отримав, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 01.09.2008р. (а.с.57).

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач у судове засідання не зявився хоча і був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобовязань і , тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобовязання продавця, а саме: продати Відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору Позивачем було поставлено товар, проте Відповідач незважаючи на настання строку оплати не здійснив оплату за поставлений товар. Факт поставки товару підтверджується накладними, які підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень, крім того у кожній накладній визначений строк до якого моменту треба оплатити товар.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобовязання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня предявлення вимоги.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія №304 від 22.08.2008р., яка направлена Відповідачу з вимогою сплати суми заборгованості (докази направлення підтверджені Повідомленням про вручення поштового відправлення -01.09.2008р. (а.с.57) є вимогою про оплату отриманого товару.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростував припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги про стягнення 9135,61грн. підлягають частковому задоволенню.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

-що визначена Позивачем інфляційна не перевищує розмір індексації, який може бути нарахований за вказаний період, та підлягає стягненню у розмірі 3828,90грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу лише у розмірі 715,78 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із позовними вимогами Товариством з обмеженою відповідальністю „Фармако” заявлено клопотання на підставі ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі рахунки Відповідача.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити передбачених ст.67 цього кодексу заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в пункті 3 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно в тому числі грошові суми яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України лежить на Позивачеві.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте наведених доказів суду не представлено. На підставі викладеного, суд вважає не доцільним вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки Відповідача, оскільки зазначені вимоги жодним чином не обґрунтовані з доказової точки зору. До того ж, заборона господарюючому субєкту проводити видаткові операції по банківських рахунках може призвести до зупинення його фінансово-господарської діяльності, що носитиме характер протиправного втручання суду в господарську діяльність, забороненого статтями 6, 19 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову має бути відхилено судом через його доказову та правову безпідставність.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармако”, м.Вишневе, Київська область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка, Донецька область про стягнення 13683,90грн., з яких заборгованість у розмірі 9138,32грн., інфляційних нарахувань у сумі 3828,90грн., 3% річних у розмірі 716,68грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у філії ЗАТ „ПУМБ” м.Київ, МФО 334594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармако” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Балукова, 21, ЄДРПОУ 20037376, р/р 26003012718629 у ВАТ „Укрексімбанк” МФО 322313) заборгованість у розмірі 9135,61грн., інфляційні витрати у розмірі 3 828,90грн., 3% річних у розмірі 715,78грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у філії ЗАТ „ПУМБ” м.Київ, МФО 334594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармако” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Балукова, 21, ЄДРПОУ 20037376, р/р 26003012718629 у ВАТ „Укрексімбанк” МФО 322313) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 136,80грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,94грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 08.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2010р.