Рішення № 12430917, 19.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.11.10 р.                     Справа № 23/184                               

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мліївський ЗТО” м. Черкаси

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід ПРО” м. Донецьк

про стягнення 56914, 51 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з*явився

Від відповідача: не з*явився

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні, яке відбулось 16.07.2010р, згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.11.2010р.

Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мліївський ЗТО” м. Черкаси, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Солід „ПРО” м. Донецьк, 50368 грн. боргу, 5148,57 грн. пені та 753,45 грн. річних. Позивач згідно ст. 22 ГПК України збільшив позовні вимоги та просить стягти з відповідача 50368 грн. боргу, 5710 грн. 79 коп. пені та 835 грн. 72 коп. річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу від 01.04.2008р. № 03/04/08 щодо оплати вартості товару, отриманого відповідачем за видатковими накладними № РН-0000287 від 28.10.2008р. та № РН-0000319 від 12.11.2008р.;

-          п.9.3 договору від 01.04.2008р.

-          ст.ст. 625, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

-          ст.ст. 173, 174, 188, ч.ч.1, 2, 3, ст. 193, 216, 224, 225, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідач вимоги позивача не оскаржив, відзив на позов не представив.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали договір № 03/04/08 від 01.04.2008р. (далі - договір № 03/04/08), згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець - прийняти і оплатити товар (п.1.1 договору).

Асортимент, кількість та ціна товару визначається в накладних, доповненнях, додатках, специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору. (п.1.2).

Умовами цього договору було також встановлено, що:

-          розрахунок за продукцію здійснюється за фактом поставки і підписання видаткової накладної протягом 17 банківських днів з моменту одержання товару (п.6.2. договору);

-          в разі порушення покупцем строків оплати за товар.. покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2-ї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п.9.3 договору);

-          строк дії договору встановлюється з моменту його фактичного підписання і спливає 31.12.2008р.(п. 11.1. договору) з можливістю подальшої пролонгації сторонами.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 67868.2 грн. згідно видаткових накладних № РН-0000287 від 28.10.2008р. та № РН-0000319 від 12.11.2008р.,що завірені підписом особи, яку відповідач уповноважив отримати товар від позивача (див. довіреності від 27.10.2008р. та від 12.11.2008р.). Відповідач не висунув заперечень щодо факту отримання ним товару за цими накладними.

Позивач стверджує, що відповідач частково оплатив вартість отриманого ним товару, тому борг відповідача перед позивачем на момент подання позову до суду становить 50368 грн. Відповідач не надав суду доказів оплати позивачу цієї суми. Беручи до уваги зазначене, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості у повному обсязі.

Позивач згідно п. 9.3 договору № 03/04/08 нарахував пеню у розмірі 5710, 79 грн. У своєму розрахунку позивач не вказав період, за який нараховується пеня. У цьому розрахунку позивач зазначив лише строк дії облікової ставки НБУ. Оскільки іншого строку позивачем не вказано, суд вважає саме його строком нарахування пені. Отже позивач нарахував пеню з 01.10.09р. по 01.04.10р. Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Зобов’язання за накладною № РН-0000287 від 28.10.08р. мало бути виконано 21 11.2008р., отже пеню слід було нараховувати з 21.11.2008р. по 21.05.2009р. Зобов’язання за накладною № 0000319 від 12.11.2008р. мало бути виконано 08.12.2008р., а пеню слід було нараховувати з 08.12.2008 по 08.06.2009р. Таким чином, у своєму розрахунку позивач вийшов за межі шестимісячного строку нарахування пені, встановленого законом, а договором не передбачено зняття обмежень нарахування пені. Тому суд відмовляє позивачу у стягненні пені з відповідача.

Згідно ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 835 грн. 72 коп. річних. Перевіривши розрахунок річних, суд вважає його арифметично правильним і задовольняє вимог позивача в цій частині позову.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 230-232, 264, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Солід ПРО” (м. Донецьк, вул. Куйбишева, 140г р/р 26000148636700 у АКІБ „Украсіббанк” м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 35484893) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мліївський ЗТО” (м. Черкаси, прос. Хіміків,4 р/р 260013001516 у філії Облуправління ВАТ „Ощадбанк” м. Черкаси, МФО 354507, ЄДРПОУ 34556343) – 50368 грн. боргу, 835 грн. 72 коп. грн. річних, 512 грн. 04 коп. витрат на сплату держмита та 212 грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя Забарющий М.І.