Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 січня 2025 року Київ№ 320/12863/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач).
Просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у непроведенні підвищення пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021 по 22.03.2023 з підстав, які викладені у листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 8832-9339/М-02/8-2600/23 від 22.03.2023;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести підвищення пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021 по 22.03.2023 у розмірах та порядку, встановлених статтею 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 963, відповідно до висновків суду, та виплатити заборгованість.
Відповідно до ухвали від 02.11.2023 (суддя Шевченко А.В.) судом відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.У силу вимог частини дев`ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Скрипці І.М.
Ухвалою суду від 18.03.2024 справу прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
У якості третьої особи позивачем визначено Пенсійний фонд України, із приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивачем, всупереч вимогам частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не наведено вагомих підстав, за яких рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки Пенсійного фонду України.
З огляду на наведені обставини, підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи зазначеного суб`єкта суд не вбачає.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем порушено гарантовані сподівання позивача на підвищення пенсійних виплат за період з 01.03.2021, порушивши імперативні приписи діючого законодавства України статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом не підвищення пенсії позивачу у розмірах: відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 відповідач не провів індексацію пенсії з 01.03.2021; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 відповідач не провів індексацію пенсії з 01.03.2022; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 963 відповідач не встановив позивачу як особі, яка має вік від 70 до 75 років, з 01.10.2022 щомісячну компенсаційну виплату у розмірі 300 грн.; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, з 01.03.2023 не встановив щомісячну компенсаційну виплату; відповідно до абзацу 4 постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 963, відповідач не встановив позивачу як особі, яка має вік від 75 років, з 11.03.2023 відповідну виплату.
Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили відмовити у задоволенні позову. Стверджували відсутність правових підстав для перерахунку пенсії у запропонований позивачем спосіб, з огляду на таке. Позивач перебуває на обліку у відповідача як внутрішньо-переміщена особа, та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсія позивачу призначена відповідно до рішення ОАСК від 27.07.2022 у справі № 640/35702/21, з 17.01.2021 по втраті годувальника у розмірі 4622,05 грн. При виконанні згаданого рішення суду, відповідачем установлено, що станом на 17.01.2021 позивач отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 2753,80 грн., з 09.06.2021 переведена на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно із заявою від 09.06.2021 № 6405. Зазначили, що розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника становив: з 09.06.2021 4385,35 грн.; з 01.07.2021 4404,05 грн.; з 01.12.2021 4421,65 грн.; з 01.03.2022 4981,11 грн.; з 01.07.2022 5001,57 грн.; з 01.10.2022 5301,57 грн.; з 01.12.2022 5316,09 грн. Оскільки рішенням суду зобов`язано відповідача призначити позивачу пенсію в разі втрати годувальника з 17.01.2021 в установленому розмірі 4622,05 грн., то при виконанні рішення суду розмір пенсії з 01.03.2022 зменшився. Оскільки рішенням суду відповідача зобов`язано призначити пенсію у твердому розмірі, а згідно з резолютивною частиною рішення не наведено висновків і доводів про необхідність проведення подальшого перерахунку призначеної пенсії, підстави для перерахунку пенсії відсутні.
Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію в разі втрати годувальника, призначену за рішенням суду відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2022, що набрало законної сили 18.01.2023 у справі № 640/35702/21, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не призначення у відповідному розмірі пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 17.01.2021.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 з 17.01.2021 пенсію по втраті годувальника у розмірі 4622,05 грн. та виплатити заборгованість.
Вирішено питання про судові витрати.
14.03.2023 позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернулася до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії.
Листом від 22.03.2023 № 8832-9339/М-02/8-2600/23 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що на виконання рішення суду їй з 17.01.2021 призначено пенсію по втраті годувальника у розмірі 4622,05 грн. Проведення перерахунків пенсії в подальшому зобов`язальною частиною рішення суду не передбачено.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені, зокрема Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закон № 1058-IV установлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
За визначенням у статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом статті 2 указаного Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, указаною нормою передбачено підстави, за яких проводиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації.
Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 визначено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 (пункт 1 Постанови № 127).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 визначено, що з 01.03.2022: перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14 (пункт 1 Постанови №118).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 визначено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 963 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб у 2022 році та в подальшому» визначено, що з 01.10.2022: особам у віці від 70 до 75 років, у яких розмір щомісячної пенсійної виплати з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, є меншим від розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020 рік, з якої сплачено страхові внески та яка (який) враховується для обчислення пенсії, виплачується у межах зазначеного розміру щомісячна компенсаційна виплата у розмірі до 300 гривень.
Щомісячна компенсаційна виплата особам, які досягли віку 70 років після 01.10.2022, встановлюється і виплачується з дати досягнення ними зазначеного віку.
Починаючи з 2023 року розмір щомісячної компенсаційної виплати щороку з 1 березня підвищується на коефіцієнт збільшення, який визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рішенням Кабінету Міністрів України з одночасним визначенням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії. Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням щомісячної компенсаційної виплати проводиться з урахуванням збільшеного у попередні роки розміру щомісячної компенсаційної виплати; особам, яким виповнилося 70 років і більше, страховий стаж яких становить не менше ніж 35 років у чоловіків і не менше ніж 30 років у жінок, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, розмір пенсійної виплати з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсаційної виплати, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 3000 гривень, таким особам надається доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Якщо в осіб, зазначених в абзаці п`ятому цього пункту, страховий стаж становить менше ніж 35 років у чоловіків і менше ніж 30 років у жінок, доплата до пенсії встановлюється в розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з розміру, передбаченого в абзаці п`ятому цього пункту (3000 гривень). При цьому розмір пенсійної виплати за наявності страхового стажу не менше ніж 25 років у чоловіків і не менше ніж 20 років у жінок із числа осіб, яким виповнилося 80 років і більше, не може бути меншим, ніж 2600 гривень, а в осіб у віці від 70 до 80 років не може бути меншим, ніж 2500 гривень.
Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що пенсія позивача не підлягає подальшим перерахункам на тій підставі, що це «не передбачено резолютивною частиною рішення суду», оскільки стаття 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містить жодних виключень та посилань на рішення судів, а тому поширюється на всіх пенсіонерів.
Верховний Суд у своїй постанові від 02.10.2018 у справі № 552/3407/17 виснував, що під «підвищенням пенсії» розуміється тільки таке збільшення суми нарахування, яке здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тобто випадки, коли пенсія була неправомірно недонарахована і в подальшому на підставі рішення суду нарахована в належному обсязі, не належать до «підвищення пенсії» у розумінні пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв`язку із зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось».
Згодом указану правову позицію було підтримано Верховним Судом в інших постановах, зокрема від 23.11.2018 у справі № 490/5076/16-а, від 31.07.2019 у справі № 681/1173/16-а, від 08.08.2019 у справі № 490/3553/16-а, від 15.08.2019 у справі №576/1393/17, від 20.12.2019 у справі №201/8002/16-а (2-а/201/927/2016), від 19.02.2020 у справі №686/9748/16-а, та від 24.02.2021 у справі № 398/402/17.
Як убачається з матеріалів справи, оскаржувана бездіяльність вчинена відповідачем саме під час перерахунку пенсії позивачу, призначену за рішенням суду, а отже суперечать наведеним висновкам Верховного Суду.
При цьому, у позовній заяві позивач просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача у непроведенні підвищення пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021 по 22.03.2023 з підстав, які викладені у листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.03.2023 № 8832-9339/М-02/8-2600/23, із приводу чого суд зазначає таке.
За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Із метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 22.03.2023 № 8832-9339/М-02/8-2600/23 щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
При цьому, суд зазначає, що за наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку, а саме прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає таке.
Дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За положеннями частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що рішення (дії) відповідача у цій справі не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Із метою ефективного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021 по 22.03.2023 у розмірі та порядку, встановлених статтею 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 963, постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168.
Щодо позовної вимоги у частині зобов`язання відповідача виплатити заборгованість, суд зазначає, що позовні вимоги у цій частині є складовою частиною вимог про перерахунок та виплату пенсії, та дублюють ці вимоги, про що зазначено судом вище, а відтак позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.
За наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Разом із тим, позивач, зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю, письмової заяви не подав, та не зазначає про причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що рішення суду, ухвалене у цій справі, не буде виконано відповідачем.
Відтак, підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення суд не вбачає.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., тож із урахуванням часткового задоволення позовних вимог, зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 14, 49, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 22.03.2023 № 8832-9339/М-02/8-2600/23, щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києвіздійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021 по 22.03.2023 у розмірі та порядку, встановлених статтею 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 15.09.2021 № 963, постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 )судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073, 60 грн.(одна тисяча сімдесят три гривні60) копійок за рахунок бюджетних асигнуваньГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.
Судове рішення № 124309021, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 08.01.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/12863/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: