Рішення № 12430888, 24.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.10 р.                     Справа № 4/16                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Уханьової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Зеніт-Імпекс” м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області

до відповідача – Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ

про - стягнення 735192,50грн. заборгованості, індексу інфляції, 3%річних, пені,

за участю представників сторін:

від позивача – Шляєв І.В. – довіреність №2 від 11.01.2010р.,

від відповідача – Собченко М.В. – довіреність №17/15 від 27.01.2010р. (після перерви не явився),

та зустрічного позову - Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”

м. Краматорськ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Зеніт-Імпекс” м. Кривий Ріг

про - стягнення про стягнення 6017,20грн. неустойки за прострочку поставки продукції,

встановив СУТЬ СПОРУ:

19.01.2010р. позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Зеніт-Імпекс” м. Кривий Ріг звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з відповідача - відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ 735192,50грн., з яких: 647038,92грн. – заборгованість, 19772,07грн. – втрати від інфляції, 8521,85грн. - 3%річних, 59859,66грн. - пеня.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на укладений з відповідачем договір поставки №15/461 від 09.04.2009р. зі специфікаціями №№1-4, видаткові накладні: №136 від 22.04.2009р. на суму 212017,99грн., №211 від 18.06.2009р. на суму 300860,09грн., №282 від 15.07.2009р. на суму 100017,90грн., №395 від 09.10.2009р. на суму 59039,58грн., №399 від 09.10.2009р. на суму 5032,32грн., на підставі яких отриманий товар відповідачем, рахунки №220 від 22.04.2009р. на суму 212017,99грн., №342 від 18.06.2009р. на суму 300860,09грн., які виставлені відповідачу для оплати, акти приймання-передачі товару №1 від 22.04.2009р., №2 від 18.06.2009р., №3 від 15.07.2009р., №4 від 09.10.2009р., №5 від 09.10.2009р., платіжне доручення №46226 від 15.06.2009р. на суму 29928,96грн. в обґрунтування часткової оплати товару відповідачем, претензію №8 від 10.09.2009р.

Відповідач у відзиву на позов від 02.02.2010р. №17/146 (л.с.52) повідомив суд, що він не погоджується з вимогами позову на тій підставі, що позивач в порушення умов п.6.2 договору при передачі продукції у відповідності з специфікаціями не передав йому сертифікати якості в оригіналах, а передані копії не відповідають вимогам, встановленим п.3.2 договору. У відповідності з частиною 4 статті 613 Цивільного кодексу України боржник за грошовим зобов’язанням не сплачує проценти за строк прострочення кредитора, тому вважає, що строк оплати отриманої ним продукції не наступив, а відповідно до цього вимоги його, які стосуються нарахування інфляційних, річних та пеня не законні. Крім цього, позивач не врахував, що ним 01.12.2009р. перераховано 56863,92грн., у зв’язку з чим заборгованість складає 590175.00грн., а не 647038,92грн. як вказує у позові позивач.

2

04.02.2010р. на стадії вирішення первісного позову відповідач звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до позивача про стягнення 6017,20грн. неустойки за прострочку поставки продукції, обґрунтовуючи вимоги тим же договором і тими ж накладними, на які посилається позивач і які є предметом первісного спору.

Господарський суд прийняв до розгляду зустрічний позов на підставі статей 60,61 ГПК України і ухвалив призначити розгляд справи на 01.03.2010р. на 11 годин.

26.02.2010р. відповідачем надано клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку з розглядом іншої справи – про визнання договору № 15/461 від 09.04.2009р. недійсним, який є предметом первісного та зустрічного спорів. Клопотання задоволено, господарський суд ухвалив 01.03.2010р. зупинити провадження по справі до вирішення спору господарським судом Донецької області № 22/38пд.

01.03.2010р. позивачем збільшена сума позову (л.с.77) у зв’язку з донарахуванням сум річних процентів за період з 23.05.2009р. по 25.02.2010р. в сумі 11712,72грн. та інфляційних витрат за період з 01.06.2009р. по січень 2010р. в сумі 31418,77грн., решта заявлених вимог залишилась без змін.

10.11.2010р. від первісного позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі у зв’язку з вирішенням спору про визнання недійсним договору № 15/461 від 09.04.2009р.

Господарський суд 11.10.2010р. ухвали поновити провадження у справі і призначити розгляд на 18.11.2010р. на 10годин 30 хвилин, про що попереджені представники сторін належним чином.

Позивачем первісного позову 18.11.2010р. збільшена заявлена сума річних процентів, яка нарахована за період з 2305.2009р. по 18.11.2010р. в сумі 25858,94грн. і витрати від інфляції за період з 01.06.2009р. по жовтень 2010р. в сумі 79299,62грн. Решта вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 647038,92грн. і пені в сумі 59859,66грн. залишилась без змін.

Таким чином, остаточні вимоги первісного позивача складаються з викладених вище вимог.

18.11.2010р. відповідачем передано через канцелярію відзив на первісний позов, зміст якого відповідає змісту викладеному у відзиву від 02.02.2010р. №17/146 (л.с.52), В обґрунтування заперечень проти позовних вимог, документів суду не надано.

Позивач первісного позову у відзиву на зустрічний позов підтвердив факт несвоєчасної поставки продукції, а тому визнає позов відповідача стосовно нарахування неустойки в сумі 6017,20грн. за прострочку поставки продукції за договором № 15/461 від 09.04.2009р.

18.11.2010р. в судовому засідання оголошена перерва на 24.11.2010р. на 11годин відповідно до ст.77 ГПК України. Після перерви представник відповідача в судове засідання не явився.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом

ВСТАНОВЛЕНО:

          Предметом даного спору є виконання сторонами договору поставки №15/461 від 09.04.2009р.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №22/38пд від 08.09.2010р., залишеним без змін постановою від 02.11.2010р. Донецького апеляційного господарського суду, встановлений факт укладання сторонами договору поставки 15/461 від 09.04.2009р. Цей факт не доводиться знову при вирішенні господарськими судами інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Судами встановленою, що між ВАТ „Енергомашспецсталь” (покупець) та ТОВ „Зеніт-Імпекс” (постачальник) укладений договір поставки 15/461 від 09.04.2009р., відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язався передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов’язався у відповідності до умов цього правочину прийняти цю продукцію (товар) та оплатити його.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що якість продукції повинна відповідати вимогам відповідних ДСТУ та/або ТУ і підтверджуватись сертифікатами якості (технічними паспортами) підприємства-виробника, зазначеного у специфікації до договору.

3

Розділом 10 договору визначено наступну відповідальність сторін:

- за прострочку поставки чи недопоставку продукції Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі 2% вартості непоставленої у строк продукції (п.10.1);

- якщо поставлена продукція не відповідає за якістю стандартам, технічним умовам, іншої документації, зразкам або умовам договору, а також, якщо поставлена продукція не комплектна, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% вартості продукції неналежної якості або некомплектної (п.10.2);

- за поставку у супереч вимогам стандартів, технічних умов або договору, продукції без тари або упаковки чи у неналежній тарі або упаковці Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% вартості такої тари (п.10.3).

В якості доказів виконання спірного договору надано до матеріалів цієї справи і справи № 22/38пд платіжні доручення: № 27843, № 27844 від 01.12.2009р., № 46226 від 15.06.2009р., в яких в графі „Призначення платежу” є посилання на договір № 15/461 від 09.04.2009р., а також належним чином завірені копії видаткових накладних в підтвердження поставки товару за спірним договором, що відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України свідчить про схвалення позивачем спірного договору.

За цим договором позивач взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу товар, найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики, ціна, строки та умови поставки якого зазначаються в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору (п. 1 договору), а покупець оплатити товар в строки обумовлені в специфікаціях (п. 9.3 договору).

У відповідності з п. 6.2 договору постачальник повинен надати покупцю разом з товаром наступні документи: рахунок, сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності), накладну з посиланням на отримувача товару, податкову накладну.

На виконання умов договору сторонами підписані специфікації до договору:

- №1 від 09.04.2009р. на загальну суму 508467,36грн. та обумовили строк оплати товару – протягом 30 днів після факту поставки товару;

- №2 від 13.07.2009р. на загальну суму 99953,34грн. та обумовили строк оплати товару – протягом 30 днів після факту поставки товару;

- №3 від 05.10.2009р. на загальну суму 59039,58грн. та обумовили строк оплати товару – протягом 30 днів після факту поставки товару;

- №4 від 08.10.2009р. на загальну суму 5032,32грн. та обумовили строк оплати товару – протягом 30 днів після факту поставки товару.

Загальна сума специфікацій до договору складає 672492,60грн.

Також сторони передбачили, що відхилення у вазі може змінюватись в межах +/- 15%

Таким чином, сторонами передбачений конкретний порядок та строк оплати товару.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Судом встановлений факт, що позивачем поставлений, а представниками відповідача, яким видані довіреності на отримання матеріальних цінностей за договором № 15/461 від 09.04.2009р.отриманий товар за наступними видатковими накладними: №136 від 22.04.2009р. на суму 212017,99грн., №211 від 18.06.2009р. на суму 300860,09грн., №282 від 15.07.2009р. на суму 100017,90грн., №395 від 09.10.2009р. на суму 59039,58грн., №399 від 09.10.2009р. на суму 5032,32грн. Всього отримано товару на загальну суму 676967,88грн.

Разом із товаром позивачем передані, а відповідачем отримані документи, обумовлені в п. 6.2 договору, що підтверджується актами приймання-передачі товару №1 від 22.04.2009р., №2 від 18.06.2009р., №3 від 15.07.2009р., №4 від 09.10.2009р., №5 від 09.10.2009р., які підписані обома сторонами. В цих актах, які підписані уповноваженим підписувати акт представником відповідача, вказано, що за конкретними накладними отриманий товар і отримані сертифікати якості.

Відповідно до п. 4 ст. 268 ГК постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі будь-якого порушення постачальником умов договору щодо якості товарів покупець має право відмовитися від прийняття товарів, що не відповідають зазначеним умовам, і від їх оплати.

4

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, в порушення умов договору, товар оплачений частково в сумі 29928,96грн. платіжним дорученням №46226 від 15.06.2009р., тому сума заборгованості на час звернення із позовом складає 647038,92грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно визнання боргу в сумі 590175,грн., так як не відповідач, як вимагає ст.33 Господарського процесуального кодексу доводить свої заперечення, а сам позивач довів суду, що за видатковою накладною № 507 від 02.12.2009р., що підтверджено відповідачем підписаним актом № 6 представник відповідача за довіреністю № 2848 від 30.11.2009р. отримав у позивача 345м. кабелю на суму 56863,92грн. який був ним сплачений попередньо поставці за виставленим рахунком № 757 від 23.11.2009р. в повному обсязі платіжними дорученнями № 27844 в сумі 28557,60грн., № 27843 в сумі 28306,32грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку від 01.12.2009р. Тому за цією поставкою у позивача відсутній спір і відповідач не має підстав вважати, що перерахування вартості отриманої продукції за іншою поставкою здійснювалось саме за поставку товару за спірними накладними: №136 від 22.04.2009р., №211 від 18.06.2009р., №282 від 15.07.2009р., №395 від 09.10.2009р., №399 від 09.10.2009р.

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його оплати не в повному обсязі, що є порушенням умов договору, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 647038,92грн. в повному обсязі.

Також позивач, крім заборгованості, просить стягнути з відповідача витрати від інфляції в сумі 79299,62грн., 25858,94грн. 3%річних, 59859,66грн. пені.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів – підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами–суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Оскільки сторонами договором передбачені:

а) строк виконання грошового зобов’язання (у специфікаціях до договору – 30 днів з дня поставки);

б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання (п.10.4 договору – пеня);

в) розмір пені (п. 10.4 договору);

г) доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 59859,66грн. пені частково в сумі 47503,88грн., оскільки вона повинна бути розрахована у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового

5

зобов’язання, боржник зобов’язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку, а позивач провів розрахунок без врахування шестимісячного терміну.

За період з 23.05.2009р. по 18.11.2010р. позивач нарахував відповідачу річні в сумі 25858,94грн. і нарахував витрати він інфляції за період з 01.06.2009р. по жовтень 2010р. в сумі 79299,62грн.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Сторонами пунктом 10.5 договору встановлений розмір річних за користування грошовими коштами, визначений в 5%.

Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька:

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- По-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Якщо після прийнятого господарським судом рішення про стягнення боргу і відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права пред’явити новий позов до винної особи.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

6

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті ( 435-15 ) застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в незалежності від наявності вини в його діях.

Судом доведено, що відповідач несвоєчасно виконав грошове зобов’язання, строк якого наступив за отриманий товар по видатковим накладним:

-№136 від 22.04.2009р. – 23.05.200р., №211 від 18.06.2009р. – 19.07,2009р., №282 від 15.07.2009р. – 15.08.2009р., №395 від 09.10.2009р.,№399 від 09.10.2009р. – 09.11.2009р., тобто після отримання кожної партії товару за кожною специфікацією. Грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав.

Відтак, встановлені ст. 625 ЦК ( 435-15 ) відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 25858,94грн. річних і 79299,62грн. витрат від інфляції.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, пропорційно стягнутої суми.

Вирішуючи спір зустрічного позову (л.с.59), який стосується стягнення з постачальника за договором № 15/461 від 09.04.2009р.- Товариства з обмеженою відповідальністю „Зеніт-Імпекс” м.Кривий Ріг штрафу в розмірі 6017,20грн. за прострочку поставки товару, господарський суд дійшов наступного.

Як для покупця товару, так і для продавця встановлені строки в договорі поставки та оплати.

Сторони у специфікаціях до договору (л.с. 19-22) обумовили строки поставки продукції – які постачальником порушені, що не заперечене його представником. Строк поставки обумовлений в специфікаціях, факт самої поставки підтверджується накладними, а тому вважається про строчка поставки доведеною.

Оскільки сторонами пунктом 10.1 договору сторонами передбачений вид і розмірі відповідальності за прострочку поставки, господарський суд вважає доведеним вимоги зустрічного позову і їх задовольняє в повному обсязі в розмірі 6017,20грн.

Доведеність вимог зустрічного позову, судові витрати позивача покладаються на відповідача зустрічного позову в розмірі пропорційно стягнутої суми.

На підставі ст.ст. 268,526,530,549,610,612,625,629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Зеніт-Імпекс” м. Кривий Ріг до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про стягнення 647038,92грн. заборгованості, індексу інфляції в сумі 79299,62грн., 3%річних в сумі 25858,94грн., пені в розмірі 59859,66грн. частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ-84306, ЄДРПОУ 00210602 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Зеніт-Імпекс” м. Кривий Ріг Дніпропетровської області-50086, вул. Л.Бородича, 7, ЄДРПОУ 32693804 заборгованість в сумі 647038,92грн., 79299,62грн. - витрати від інфляції, 25858,94грн. - 3%річних, пені в сумі 47503,88грн., 7997,01грн. державного мита та 232,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Задовольнити зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Зеніт-Імпекс” м. Кривий Ріг Дніпропетровської області штрафу в розмірі 6017,20грн. за несвоєчасну поставку в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Зеніт-Імпекс” м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ штраф за прострочку поставки продукції в розмірі 6017,20грн., державне мито в сумі 102,00грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Гринько С.Ю.                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 24.11.2010року, може бути оскаржено в термін, передбачений ст.85 ГПК України.