Ухвала суду № 124308511, 08.01.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

08 січня 2025 року Справа №200/8945/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення її адміністративного позову до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

16.12.2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку (трек АТ «Укрпошта» НОМЕР_2 ) звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом (позов зареєстрований в суді 23.12.2024 року), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (підполковника ОСОБА_2 ) від 01.11.2024 року № 429 «Про результат службового розслідування».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали для усунення недоліків.

03.01.2024 року позивач засобами поштового зв`язку (трек АТ «Укрпошта» НОМЕР_3 ) подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Разом з вказаною заявою подала заяву про забезпечення позову (зареєстрована в суді 07.01.2025 року), в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову, а саме зупинити дію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2024 року №429 «Про результати службового розслідування» в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заяву обґрунтовувала тим, що командиром Військової частини НОМЕР_1 винесено наказ від 01.11.2024 року №429 «Про результати службового розслідування», який вона вважає протиправним.

На підставі зазначеного наказу з її грошового забезпечення щомісячно проводиться утримання коштів у розмірі 10 процентів до повного погашення суми нанесених державі збитків (матеріальної шкоди) у розмірі 1331624,32 грн.

Вважала, що у разі якщо не буде застосовано захід забезпечення позову, а стягнення коштів з неї будуть продовжуватися, то у разі задоволення судом адміністративного позову, визнання протиправним та скасування зазначеного оскаржуваного наказу, їй доведеться вживати додаткових заходів для повернення стягнутих коштів, ініціювати новий спір, тощо, що потребує значного часу та ресурсів.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 4 ст. 150 вказаного Кодексу визначено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 151 вказаного Кодексу позов може бути забезпечено:

- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 вказаного Кодексу).

Судом встановлено, що 01.11.2024 року командиром Військової частини НОМЕР_1 винесено наказ від 01.11.2024 року №429 «Про результати службового розслідування».

Пунктом 3 вказаного Наказу вирішено, що матеріальна шкода у розмірі 1331624,32 грн. завдана державі внаслідок недбалого виконання лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 службових обов`язків, передбачених ст.ст. 11, 16, 82 - 84, 87-1 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та п.п. 3.1.7, 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, та підлягає відшкодуванню за її рахунок в повному обсязі.

Підпунктом 4.2 пункту 4 вказаного Наказу начальнику фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 наказано внести в книгу нарахувань та стягнень суму нанесених державі збитків, а саме 1 326 986,85 грн. - майно медичної служби та 4637,47 грн. - майно служби зв`язку, обліковано встановленим порядком за колишнім начальником медичної служби начальником медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 , лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 , та проводити утримання у розмірі 10 процентів з її грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення.

Вказаний наказ є предметом оскарження в поданому позивачем позові.

Як пояснила позивач, на підставі зазначеного наказу з її грошового забезпечення щомісячно проводиться утримання коштів.

Відповідно до п.п. 4 та 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 3 зазначеного Закону підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 цього Закону якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Частиною 1 ст. 10 зазначеного Закону визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , натепер проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_5 .

Так, наказом командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_6 ) (по особовому складу) від 02.08.2024 року №319 лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичної служби-начальника медичного пункту НОМЕР_7 окремого стрілецького батальйону НОМЕР_8 окремої мотопіхотної бригади призначено офіцером резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу НОМЕР_9 батальйону резерву НОМЕР_10 міжвидового центру підготовки військових частин та підрозділів.

Наказом т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2024 року №232 лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичної служби-начальника медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з призначенням на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу Військової частини НОМЕР_5 , наказом командира Військової частини НОМЕР_6 від 02.08.2024 року №319 (по особовому складу), надано 5 діб з 17 по 21 серпня 2024 року для здачі справ та посади.

Наказом т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.08.2024 року №239 лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичної служби-начальника медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 , призначену наказом командира Військової частини НОМЕР_6 від 02.08.2024 року №319 (по особовому складу) на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу Військової частини НОМЕР_5 , вирішено вважати такою, що з 24.08.2024 року справи та посаду здала та вибула до нового місця служби до Військової частини НОМЕР_5 ; з 24.08.2024 року її виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення.

Наказом командира (з адміністративно-господарської діяльності) Військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2024 року №389 (з урахуванням наказу від 24.09.2024 року №397 про продовження строку) за фактом нестачі майна медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування, за результатами якого складено акт службового розслідування від 27.10.2024 року.

01.11.2024 року командиром Військової частини НОМЕР_1 винесено наказ від 01.11.2024 року №429 «Про результати службового розслідування», з яким позивач не погоджувалася.

Підпунктом 4.3 пункту 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2024 року №429 «Про результати службового розслідування» начальнику фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 наказано у зв`язку з переведенням лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 підготувати відповідний комплект документів щодо передачі дебіторської заборгованості у сумі 1331624,32 грн., направити до Військової частини НОМЕР_5 для прийняття остаточного рішення та подальшого утримання.

03.12.2024 року позивач до Військової частини НОМЕР_5 подала рапорт про ознайомлення з матеріалами службового розслідування (рапорт зареєстрований вказаною військовою частиною 04.12.2024 року під вхідним №11344).

07.12.2024 року на зазначеному рапорті позивач поставила відмітку про те, що ознайомилася з матеріалами службового розслідування.

З поданих до суду копій документів та з письмових пояснень позивача вбачається, що службове розслідування проводилося Військовою частиною НОМЕР_1 тоді, коли позивач вже була переведена до іншого місця служби - до Військової частини НОМЕР_5 . І як пояснила позивач, ознайомитися з матеріалами даного службового розслідування вона змогла лише після того, як вони були доставлені до Військової частини НОМЕР_5 .

Відшкодування шкоди в разі переведення особи до іншого місця служби чи перебування в розпорядженні відповідного командира (начальника) врегульовано статтею 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.

Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п`ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.

Отже, згідно з наведеними положеннями законодавства, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби, то таке рішення має бути прийнято командиром (начальником) за новим місцем служби.

Згідно з поданими до суду копіями документів, відповідне службове розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 було призначено та проведено після переведення позивача до іншого місця служби - Військової частини НОМЕР_5 . Після закінчення службового розслідування його матеріали, в тому числі наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2024 року №429 «Про результати службового розслідування», були передані до Військової частини НОМЕР_5 для прийняття остаточного рішення та подальшого утримання.

Військова частина НОМЕР_5 є окремою юридичною особою.

Таким чином наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2024 року №429 «Про результати службового розслідування», щодо якого подано заяву про забезпечення позову, не є остаточним наказом, на підставі якого іншою юридичною особою - Військовою частиною НОМЕР_5 з грошового забезпечення позивача щомісячно проводиться відповідне утримання коштів.

З огляду на наведене подана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її адміністративного позову до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 08 січня 2025 року.

Суддя Т.В. Логойда