Рішення № 12430809, 23.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.11.10 р.                     Справа № 6/214                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТДС Плюс” м.Запоріжжя

до відповідача: Комунального підприємства „Міськсвітло” м.Красноармійськ, Донецької області

про стягнення 10 937грн. 90коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Пікалова І.В. - представник по довіреності №14/07-10 від 14.07.10р.

відповідача – Крючков М.М. – представник по довіреності від 23.11.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТДС Плюс” м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства „Міськсвітло” м.Красноармійськ, Донецької області основного боргу за поставлений товар у сумі 10 292грн. 30коп., 3% річних у сумі 203грн. 03коп., інфляційних у сумі 442грн. 57коп. на підставі накладних №02-10/8 від 02.10.07р. та №02-10/12 від 02.10.07р. (Усього 10937грн. 90коп.)

Слухання справи відкладалось, у зв”язку з неявкою відповідача у засідання суду, а також для представлення ним витребуваних документів по справі.

Позивач у поясненнях вих.№19/10-1 від 19.10.2010р. пояснив, що у рахунках на оплату продукції запис „Згідно договору” позивачем внесено помилково, так як постачання продукції здійснювалось на підставі усного договору. Суд приймає до уваги дані пояснення.

Відповідач у листі вих.№112 від22.11.2010р. не заперечує проти наявності боргу, але пояснив, що крім коштів місцевого бюджету інших надходжень підприємство немає. З 01.01.2009р. та до теперішнього часу фінансування здійснюється через Управління держказначейства, тому сплатити борг за одержаний товар не надається можливим. Крім того, зауважив, що він має заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства за 2 місяця у сумі 33500грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТДС Плюс” м.Запоріжжя та Комунальним підприємством „Міськсвітло” м.Красноармійськ, Донецької області була досягнута усна домовленість, відповідно якої позивач зобов”язався поставити у адресу Комунального підприємства „Міськсвітло” м.Красноармійськ, Донецької області товар в асортименті, кількості та по ціні згідно рахунків-фактури №02-10/12 від 02.10.2007р., №02-10/8 від 02.10.2007р., а відповідач зобов”язався прийняти та оплатити його вартість.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог

Позивач посилається на виконання своїх зобов’язань у повному обсязі, де він по накладним №02-10/8 від 10.10.2007р., №02-10/12 від 10.10.2007р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на суму 22 584грн. 60коп., який згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОГ№605507 від 10.10.2007р., прийнято уповноваженою особою відповідача. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: накладні, довіреність до них і переконав суд у факті поставки товару у адресу Комунального підприємства „Міськсвітло” м.Красноармійськ, Донецької області.

Але відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті поставленого товару виконав частково на суму 12292грн. 30коп., в результаті чого у Комунального підприємства „Міськсвітло” м.Красноармійськ, Донецької області перед позивачем виник борг за поставлений товар у сумі 10 292грн. 30коп., який до теперішнього часу ним не погашений.

Відповідач в актах звірки взаємних розрахунків від 16.12.2009р., від 15.09.2010р. підтвердив наявність в бухгалтерському обліку підприємства боргу у вказаній сумі.

Враховуючи вищевикладене суд вважає вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.509 ЦК України у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу, зобов’язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.

Оскільки сторони договір не укладали, то відповідно до ст.530 ЦК України, коли строк виконання зобов’язання не встановлений, боржник повинен виконати таке зобов’язання у семиденний термін з дня пред’явлення вимог кредитором. Така вимога вих.№25/12-1 від 25.12.2009р. була надіслана на адресу відповідача 28.12.2009р., в якій позивач запропонував відповідачу в добровільному порядку у семиденний строк із моменту отримання цієї вимоги сплатити борг. Але відповідач на претензію не відповів та заборгованість до теперішнього часу не погасив.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних у сумі 203грн. 03коп. та інфляційні у сумі 442грн. 57коп. за період з 14.01.2010р. по 10.09.2010р. включно, які також підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 509, 530, 692 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТДС Плюс” м.Запоріжжя до Комунального підприємства „Міськсвітло” м.Красноармійськ, Донецької області про стягнення 10937грн. 90коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства „Міськсвітло” (85302 м.Красноармійськ, Донецької області, вул.40 років Жовтня, б.111, п/р26000103927 в „Райфайзен Банк Аваль” у м.Києві, МФО 380805, ЄДРПОУ 32502631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТДС Плюс” (69008 м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 74Б, п/р26008315420071 у Запорізькому відділенні ДОФ ПАТ „Укрсоцбанк” м.Запоріжжя, МФО 334011, ЄДРПОУ 34441199) основний борг за поставлений товар у сумі 10 292грн. 30коп., 3% річних у сумі 203грн. 03коп., інфляційні у сумі 442грн. 57коп., витрати по сплаті держмита у сумі 109грн. 38коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2010р.

Суддя Подколзіна Л.Д.