Рішення № 12430781, 23.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.11.10 р.                     Справа № 29/332пд                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових

сплавів”, ЄДРПОУ 31549003, м.Запоріжжя

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Перший Український

Міжнародний Банк”, ЄДРПОУ 14282829, м.Донецьк

про визнання договору недійсним

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства „Перший Український

Міжнародний Банк”, ЄДРПОУ 14282829, м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”,

ЄДРПОУ 31549003, м.Запоріжжя

про стягнення 8471672,01 доларів США

                                                                                                    Суддя Левшина Г.В.          

Представники:

від позивача: Теліпко І.Л.-по дов., Романенко В.В.-по дов.

від відповідача: Малішевська В.О.-гол. спец.-кер., Грушковська О.П.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувались перерви з 10.11. по 19.11.2010р.,

з 12.08 год. 19.11.2010р. по 13.30 год. 19.11.2010р.,

з 19.11. по 23.11.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”, м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Публічне акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк”, м.Донецьк, про визнання недійсним кредитного договору №7.6-50 від 29.08.2008р., який був укладений між сторонами.

Згідно з ухвалою від 12.10.2009р. господарського суду Запорізької області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”, м.Запоріжжя передано для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 21.10.2009р. господарським судом Донецької області прийнято позовну заяву та порушено провадження по справі №29/332пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”, м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк”, м.Донецьк про визнання недійсним кредитного договору №7.6-50 від 29.08.2008р.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення його інтересів пунктами 12.1, 12.3 оспорюваного правочину, нікчемність пунктів 7.2.2, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.5 спірного договору.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 26.10.2010р., в якому позовні вимоги не визнав. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на дотримання сторонами під час укладання оспорюваного правочину всіх вимог, встановлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо наявного обсягу цивільної дієздатності. Одночасно, відповідач також посилається на безпідставність тверджень позивача щодо наявності у банку права в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки.

09.08.2010р. відповідач звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”, м.Запоріжжя, про стягнення заборгованості з основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором №7.6-50 від 29.08.2008р. у загальному розмірі 8471672,01 доларів США.

Ухвалою від 09.08.2010р. зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк”, м.Донецьк прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №29/332пд.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на факт невиконання позивачем своїх зобов’язань щодо повного та своєчасного повернення отриманих кредитних ресурсів згідно кредитного договору №7.6-50 від 29.08.2008р.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

22.10.2010р. до господарського суду Донецької області надійшла заява від 20.10.2010р. Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк”, м.Донецьк, згідно з якою змінено предмет зустрічного позову та заявлено вимоги про стягнення з позивача заборгованості з основної суми кредиту та відстоків за користування кредитом в загальній сумі 9692298,76 доларів США, заборгованості за непогашену в строк адміністративну комісію в розмірі 335122,40 грн., що станом на 20.10.2010р. за курсом НБУ становить 42358,36 доларів США, пені за порушення строків повернення основної суми кредиту, сплати відсотків та адміністративної комісії в розмірі 14537197,82 грн., що станом на 20.10.2010р. за курсом НБУ становить 1837453,59 доларів США.

Виходячи з того, що розгляд справи по суті розпочався в місцевому господарському суді 26.10.2010р., суд приймає до розгляду надану відповідачем заяву від 20.10.2010р.

За змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України зміна предмету позову фактично означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. При цьому, матеріально-правова вимога може бути змінена позивачем в силу різних обставин (юридична необізнаність сторін, яка не дала змоги на момент звернення в суд правильно визначити елементи позову; виявлення нових обставин справи в ході судового розгляду, тощо). Зміна предмету позову можлива у формі трансформації первісного зазначеного предмету, причини, ціни. Тобто, змінюючи предмет позову, позивач по новому визначає об'єм і форму захисту свого суб'єктивного права, зменшуючи чи розширюючи кордони досліджуваних обставин справи, змінюючи характер витребуваного у суду рішення.

Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. Так, основа позову видозмінюється шляхом посилок на нові обставини і додаткового пред'явлення нових доказів в підтвердження наведених фактів.

За таких обставин, виходячи з того, що зустрічні позовні вимоги з урахуванням змін стосувались невиконання позивачем своїх зобов’язань за кредитним договором №7.6-50 від 29.08.2008р., з метою забезпечення гарантованого ст.55 Конституції України права на судовий захист, судом розглянуті зустрічні позовні вимоги, викладені відповідачем у заяві від 20.10.2010р.

Позивач надав заперечення на зустрічну позовну заяву від 10.11.2010р., в яких зустрічні позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень проти зустрічного позову позивач посилається на відсутність у відповідача права здійснювати операції в іноземній валюті. Одночасно, за твердженням позивача, в нього відсутній обов’язок з повернення суми кредиту відповідачу у доларах США.

В запереченнях, що надійшли до суду 19.11.2010р., позивач стверджує про припущення відповідачем помилок при нарахуванні суми процентів, а також неправомірне нарахування суми пені в строк понад 6 місяців.

Згідно заперечень від 23.11.2010р. позивачем повідомлено суд про недоведеність відповідачем факту надання кредиту за договором №7.6-50 від 29.08.2008р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

29.08.2008р. між ЗАТ „Перший Український Міжнародний банк” (правонаступником прав та обов’язків якого згідно з наданими до справи матеріалами є відповідач) та позивачем був укладений кредитний договір №7.6-50.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, згідно з п.1.1 договору від 29.08.2008р. №7.6-50 банк зобов’язується надати позивачу мультивалютний кредит у розмірі, еквівалентному 8500000,00 доларів США, а позивач зобов’язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

За приписом п.4.1 договору від 29.08.2008р. №7.6-50 надання кредиту відбувається за цільовим призначенням, обумовленим цим договором, шляхом сплати із позичкового рахунку розрахункових документів позичальника або шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку.

Датою надання кредиту вважається дата списання коштів з позичкового рахунку позичальника (п.4.3 договору).

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з умовами вказаного вище договору від 29.08.2008р. №7.6-50, відповідачем було надано позивачу кредит на загальну суму 8471672,00 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, що підтверджується наданими до матеріалів справи меморіальними ордерами №6 від 04.09.2008р., №19 від 09.09.2008р., №2 від 11.09.2008р., №4 від 15.09.2008р., №1 від 16.09.2008р., №8 від 17.09.2008р., №9 від 18.09.2008р., №13 від 22.09.2008р., №13 від 24.09.2008р., №16 від 25.09.2008р., №7 від 26.09.2008р., №10 від 29.09.2008р., №4 від 30.09.2008р., №12 від 01.10.2008р., №5 від 02.10.2008р., №3 від 03.10.2008р., №22 від 06.10.2008р., №1 від 08.10.2008р.

Відповідно до п.1.19-1 ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” меморіальним ордером є розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

З урахуванням викладеного, надані позивачем до матеріалів справи меморіальні ордери, за висновками суду, є належними доказами виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо надання кредиту за договором від 29.08.2008р. №7.6-50.

При цьому, позивачем факт отримання від відповідача кредиту на суму 8471672,00 доларів США не заперечується, а лише вказується на ненадання відповідачем до матеріалів справи доказів отримання позивачем кредитних ресурсів.

Проте, за висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено належними засобами доказування факту неотримання від відповідача кредитних коштів за договором від 29.08.2008р. №7.6-50.

За приписом п.7.1 договору від 29.08.2008р. №7.6-50 за користування кредитом позичальник зобов’язаний сплатити банку відповідну плату в порядку і на умовах, обумовлених нижче, а саме:

Проценти за користування кредитом нараховуються банком таким чином: у випадку, якщо кредит (частину) надано позичальнику у доларах США, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 13,0% (тринадцять процентів) річних (із розрахунку 360 (триста шістьдесят) днів на рік).

У випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань, встановлених п.п.10.3.6.1, 6.1.2 цього договору, починаючи з першого дня такого невиконання чи неналежного виконання зобов'язань проценти за користування кредитом збільшуються на 2% річних і будуть нараховуватись банком за такою підвищеною ставкою до тієї дати, коли зазначені зобов'язання будуть виконані належним чином (п.7.2.3 договору).

У випадку невиконання чи неналежного виконання/недотримання зобов'язання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань, встановлених п.10.3.6.2 цього договору, починаючи з наступного кварталу, проценти за користування кредитом збільшуються на 1% річних і будуть нараховуватись банком за такою підвищеною ставкою до останнього кварталу, протягом якого таке зобов'язання буде виконане належним чином (п.7.2.4 договору).

У випадку невиконання чи неналежного виконання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань, встановлених п.10.3.6.5 цього договору, починаючи з першого дня такого невиконання чи неналежного виконання/недотримання зобов'язань, проценти за користування кредитом збільшуються на 0,5% річних і будуть нараховуватись банком за такою підвищеною ставкою до тієї дати, коли зазначені зобов'язання будуть виконані належним чином.

За приписом п.7.2.8 договору від 29.08.2008р. №7.6-50 період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком – дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 числа (з його урахуванням).

Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом. Нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця.

Як встановлено судом, всупереч вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, за висновками суду, позивач свої зобов’язання зі сплати процентів не виконав.

Зокрема, згідно з наданим до матеріалів справи розрахунком за період з 11.03.2009р. по 12.04.2009р. залишок непогашених позивачем процентів становив 44946,99 доларів США.

Відповідно до п.5.1 договору від 29.08.2008р. №7.6-50 несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно цього договору, у передбачений ним строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов’язків за цим договором та/або обов’язків за угодами про забезпечення та/або за іншими угодами, укладеними між сторонами тлумачаться як несприятлива подія.

У випадку виникнення будь-якої несприятливої події згідно п.5.4 договору, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов’язаний, незважаючи на положення п.6.1 цього договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позивальником на користь банку згідно цього договору, в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому цим договором, для погашення боргового зобов’язання позичальника.

04.09.2009р. відповідачем на адресу позивача направлено вимогу від 04.09.2009р. №1611/119/03, згідно з якою повідомлено позивача про невиконання з 11.03.2009р. своїх зобов’язань зі сплати процентів за кредитним договором та необхідність протягом 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги достроково повернути отримані від банку кредитні коштів в повному обсязі з нарахованими відсотками за користування кредитом.

Направлення вказаної вимоги на адресу позивача підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.09.2009р., копія якого надана до матеріалів справи.

Відповідно до п.9.1 договору від 29.08.2008р. №7.6-50 всі платежі на користь банку за цим договором повинні виконуватись позичальником в наступній черговості:

-          прострочені проценти за користування кредитом і комісії;

-          строкові проценти за користування кредитом і комісії;

-          пеня за несплату в строк процентів та комісій;

-          прострочена сума кредиту;

-          пеня за непогашення в строк кредиту;єї

-          строкова сума кредиту.

Усі платежі позичальника на користь банку за цим договором повинні здійснюватись без зустрічних вимог та претензій, утримань та відрахувань (п.9.3 договору).

Згідно п.9.6 договору повернення банку кредитних коштів здійснюється позичальником в тій валюті, в якій позичальник отримав кредитні кошти за цим договором. Пеня та інші штрафні санкції за неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором розраховуються банком у валюті кредиту та сплачуються позичальником у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу.

За таких обставин, враховуючи умови підписаного між сторонами договору, виходячи з того, що кредитні кошти за договором від 29.08.2008р. №7.6-50 були отримані позивачем у доларах США, за висновками суду, у позивача існує обов’язок з повернення відповідачу суми кредиту у розмірі 8471672,01 доларів США та сплати нарахованих за період з 11.09.2009р. по 20.10.2010р. процентів в сумі 1220626,75 доларів США.

Проте, як встановлено судом, всупереч умов укладеного між сторонами договору свої зобов’язання з дострокового повернення відповідачу кредиту в сумі 8471672,01 доларів США та сплати нарахованих за період з 17.09.2009р. по 20.10.2010р. процентів в сумі 1220626,75 доларів США позивач не виконав.

Викладене підтверджується наданими до матеріалів справи розрахунками відповідача, які з боку позивача на спростовані.

Посилання позивача на невірність проведеного відповідачем нарахування сум основного боргу та процентів судом до уваги не приймаються.

Зокрема, як вказувалось вище, враховуючи отримання позивачем кредитних коштів за договором від 29.08.2008р. №7.6-50 у доларах США, у останнього існує й обов’язок повернути ці кошти, як це узгоджено сторонами в п.9.6 договору.

Одночасно, твердження позивача щодо часткового погашення заборгованості за цим позовом суд вважає безпідставними. Як встановлено судом, суми, які були погашені позивачем на протязі 2009р. та 2010р. не включені до розрахунку суми заборгованості у цій справі, за період з 17.09.2009р. по 20.10.2010р.

Так, заборгованість за період з 29.08.2008р. (дата видачі кредиту) по 10.03.2009р. була погашена позивачем у повному обсязі, а заборгованість за період з 11.03.2009р. по 16.09.2009р. була стягнута банком з позивача у судовому порядку.

Сплачені позивачем протягом 2009р.-2010р.р. суми, за поясненнями відповідача, були зараховані ним на погашення прострочених процентів нарахованих за період з 11.03.2009р. по 12.04.2009р.

Доказів погашення процентів, нарахованих відповідачем за період з 17.09.2009р. по 20.10.2010р. всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не надано.

При цьому, посилання позивача на неможливість сплати ним процентів судом до уваги не приймаються як безпідставні.

В п.7.3.1 договору від 29.08.2008р. №7.6-50 сторонами було передбачено, що позичальник зобов’язаний сплатити банку адміністративну комісію: не пізніше 5 банківських днів з дати першого списання грошових коштів з позичкового рахунку відповідно до умов цього договору – 42500,00 доларів США, не пізніше 5 банківських днів, наступних за 1 числом 13 місяця кредитування – 0,5% від розміру заборгованості позичальника по основній сумі кредиту станом на 1 число 13 місяця кредитування.

Адміністративна комісія сплачується позичальником у національній валюті України за курсом, встановленим НБУ на день здійснення платежу (п.7.3.2 договору).

Як встановлено судом, на підставі п.п.7.3.1, 7.3.2 договору від 29.08.2008р. №7.6-50 позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення заборгованість по адміністративній комісії в сумі 335122,40 грн., що станом на 20.10.2010р. за курсом НБУ становить 42358,36 доларів США.

Відповідно до п.12.1 договору від 29.08.2008р. №7.6-50 у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов’язань позичальник зобов’язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов’язання за весь час прострочення. Тобто, за висновками суду, умовами укладеного між сторонами договору передбачено можливість нарахування суми пені за період понад 6 місяців.

Згідно п.12.1 договору від 29.08.2008р. №7.6-50 відповідачем заявлені вимоги про стягнення з позивача пені в розмірі 14537197,82 грн., що станом на 20.10.2010р. за курсом НБУ становить 1837453,59 доларів США, за період з 21.10.2009р. по 20.10.2010р.

За висновками суду, розрахунок суми пені та адміністративної комісії є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

Посилання позивача на відсутність у відповідача права здійснювати операції в іноземній валюті суд до уваги не приймає, враховуючи, що згідно з наданою до матеріалів справи банківською ліцензією НБУ №8 від 02.10.2006р. та дозволом НБУ від 02.10.2006р. банк мав право здійснювати операції з валютними цінностями на момент укладання кредитного договору №7.6-50 від 29.08.2008р.

Внаслідок державної реєстрації змін назви банку у відповідності до постанови правління НБУ від 17.07.2001р. №275 „Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій”, відповідачем було переоформлено та отримано банківську ліцензію НБУ від 04.08.2009р. №8, відповідний письмовий дозвіл №8-2 від 22.09.2009р.

Таким чином, за висновками суду, з моменту підписання кредитного договору №7.6-50 від 29.08.2008р. та на теперішній час банк мав та має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору від 29.08.2008р. №7.6-50.

Розглянувши вказані позовні вимоги, суд вважає останні неправомірними та такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Як встановлено судом, обгрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору від 29.08.2008р. №7.6-50, позивач посилається на порушення його інтересів укладанням цього договору, внаслідок чого останній також суперечить вимогам ст.207 Господарського кодексу України.

Зокрема, як вказує позивач, протоколом загальних зборів учасників ТОВ „Запорізький завод кольорових сплавів” від 19.05.2008р. №9 було заборонено товариству укладати господарські договори, у яких передбачена відповідальність (неустойка) за прострочення виконання грошових зобов’язань за договорами або відповідальність (неустойка) за невиконання інших зобов’язань у розмірі, що перевищує 5% від суми невиконаного зобов’язання.

Незважаючи на це рішення загальних зборів учасників позивача у кредитному договорі від 29.08.2008р. №7.6-50 пунктом 12.1 передбачена відповідальність за порушення строків виконання боргових зобов’язань позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня. Крім цього, п.12.2 кредитного договору також передбачена відповідальність позивача за використання кредиту не за цільовим призначенням у вигляді штрафу у розмірі 25% від розміру використаних не за цільовим призначенням кредитних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Також юридична особа може набувати прав та обов'язків через інститут представництва. Правовідносини представництва виникають відповідно на підставі закону, договору або акту органу юридичної особи (ст.237 Цивільного кодексу України).

Тобто, законодавством визначено, що юридична особа бере участь у цивільному обороті через органи юридичної особи або через представників. При цьому визначальною є підстава, за якою діє суб'єкт - статут чи довіреність.

За приписом ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як встановлено судом, наказом від 20.05.2008р. №91 ТОВ „Запорізький завод кольорових сплавів” було покладено обов’язки директора заводу з 21.05.2008р. на Мухіна А.М.

Відповідно до розділу 9 статуту ТОВ „Запорізький завод кольорових сплавів” (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору), виконавчим органом позивача є директор, який має право без доручення вчиняти дії від імені боржника, розпоряджатися його коштами та майном, укладати всі угоди, які не суперечать діючому законодавству тощо. Згідно п.9.6 статуту директор має право у випадку його тимчасової відсутності (хвороба, відпустка, відрядження, тощо) своїм наказом призначити виконуючого обов'язки директора, який має всі повноваження, права, обов'язки та несе відповідальність, в тому ж обсязі, що й директор товариства.

Згідно протоколу від 23.07.2008р. №18 загальних зборів учасників ТОВ „Запорізький завод кольорових сплавів” було прийнято рішення про укладення кредитного договору з кредитором, визначено суттєві умови кредитного договору, уповноважено, в тому числі виконуючого обов'язки директора Мухіна А.М., підписати кредитний договір з кредитором, та надано право самостійного визначення та прийняття рішення відносно всіх інших умов кредитного договору.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, Мухін А.М. був уповноважений на підписання кредитного договору від 29.08.2008р. №7.6-50, діяв від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”.

Як наслідок, твердження позивача щодо порушення його інтересів під час укладання кредитного договору від 29.08.2008р. №7.6-50 є такими, що спростовуються наданими до справи матеріалами.

Виходячи зі змісту позовної заяви, ще однією підставою для визнання кредитного договору від 29.08.2008р. №7.6-50 недійсним позивач вказує неправомірність пунктів 7.2.2, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.5 спірного договору, якими передбачено право відповідача в односторонньому порядку змінювати процентну ставку.

Як вказувалось вище, відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Одночасно, відповідно до ст.55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відношення банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами між клієнтом та банком.

Згідно ст.ст.47, 49 вказаного закону банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду, при цьому, банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Виходячи зі змісту п.7.2.2 кредитного договору відсутнє право банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки. За умовами вказаного пункту банк лише набуває право ініціювати таку зміну, проте, позичальник також має право як погодитись з такою зміною, так і не приймати запропонованих змін.

Що стосується умов, викладених у п.7.2.3-7.2.5 кредитного договору, то вони також, за висновками суду, не містять права кредитора в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки, а встановлюють чіткий розмір процентної ставки, який повинен сплачувати боржник при настанні визначених у цих пунктах умов.

Таким чином, твердженням позивача щодо нікчемності пунктів 7.2.2, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.5 кредитного договору від 29.08.2008р. №7.6-50 є безпідставними та невідповідають дійсності.

Судом також прийнято до уваги ті обставини, що заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним всього кредитного договору від 29.08.2008р. №7.6-50, позивач фактично оспорює лише деякі його пункти.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем підстав для визнання спірного договору від 29.08.2008р. №7.6-50 недійсним до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору від 29.08.2008р. №7.6-50 підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, враховуючи, що зустрічний позов повністю доведений відповідачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення позивача проти зустрічних позовних вимог спростовуються наданими до справи документами, зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача заборгованості з основної суми кредиту у розмірі 8471672,01 доларів США, відстоків за користування кредитом в сумі 1220626,75 доларів США, заборгованості за непогашену в строк адміністративну комісію в розмірі 335122,40 грн., пені в розмірі 14537197,82 грн., підлягають задоволенню в повній сумі.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та зустрічним позовом підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання від 09.12.2009р. Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк”, м.Донецьк про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти позивача на суму 8728646,06 доларів США, а також на транспортні засоби, що зареєстровані за позивачем судом залишено без задоволення як безпідставне. Зокрема, виходячи зі змісту кредитного договору від 29.08.2008р. №7.6-50 виконання зобов’язань позивача перед відповідачем забезпечувалось відповідними договорами іпотеки. Крім цього, діючим Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості одночасного вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти так і на майно відповідача.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”, м.Запоріжжя без номера та дати, що надійшло на адресу суду 25.10.3010р., про залучення до участі у справі відповідача 2, Товариство з обмеженою відповідальністю „Константа”, судом також залишено без задоволення.

Відповідно до ст.24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Виходячи з того, що зустрічні позовні вимоги заявлені до належного відповідача (позивача за первісним позовом), враховуючи відсутність будь-яких зустрічних позовних вимог до ТОВ „Константа”, за висновками суду, відсутні підстави для залучення останнього до участі у справі в якості відповідача 2.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”, м.Запоріжжя від 10.11.2010р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Константа”, судом залишено без задоволення, враховуючи, що предметом розгляду як первісних так і зустрічних позовних вимог є кредитний договір від 29.08.2008р. №7.6-50, сторонами якого виступають виключно позивач та відповідач. Одночасно, жодних вимог, які б стосувались іпотечного договору від 29.08.2008р. та договору поруки від 29.08.2008р. №7.6-50/п, сторонами заявлено не було.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”, м.Запоріжжя від 10.11.2010р. про вжиття заходів до забезпечення первісного позову шляхом встановлення заборони відповідачу здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом згідно кредитного договору від 29.08.2008р. №7.6-50, здійснювати звернення стягнення на нерухоме майно, яке передано в іпотеку, судом залишено без задоволення як неправомірне та безпідставне.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”, м.Запоріжжя від 12.11.2010р. про зупинення провадження у справі до остаточного вирішення та набрання чинності рішенням господарського суду Донецької області по справі №28/233 про тлумачення положень договору судом залишено без задоволення. Зокрема, за висновками суду, розгляд судом справи №28/233 ніяким чином не перешкоджає розглядові справи №29/332пд.

Усне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”, м.Запоріжжя, заявлене в судовому засіданні 23.11.2010р., про спонукання сторони провести звірку взаємних розрахунків судом залишено без задоволення, враховуючи, що проведення звірки взаємних розрахунків ніяким чином не залежить від покладання такого обов’язку на сторін судом та є можливим за згодою сторін у будь-який час.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”, м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк”, м.Донецьк про визнання недійсним кредитного договору №7.6-50 від 29.08.2008р.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”, м.Запоріжжя задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод кольорових сплавів”, м.Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк”, м.Донецьк основну суму кредиту у розмірі 8471672,01 доларів США, відсотки за користування кредитом в сумі 1220626,75 доларів США, заборгованість за непогашену в строк адміністративну комісію в розмірі 335122 грн. 40 коп., пеню в розмірі 14537197 грн. 82 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3193,89 доларів США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 23.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 24.11.2010р.

Суддя Левшина Г.В.