Рішення № 12430732, 15.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

15.11.2010Справа №2-29/4915-2010 За позовом – Відкритого акціонерного товариства національної акціонерної компанії «Украгролізинг» (01023, м. Київ, Печерський район, вул. Мечникова, буд. 16-А, код ЄДРПО України 30401456).

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримлізингагроінвест» (95000, м. Сімферополь, Київський район, вул. Лізи Чайкіної, буд. 1, кв. 211, код ЄДРПО України 33581342).

Про стягнення 514465,62 грн.

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники:

від позивача – Рискін Д.Ю., представник, довіреність № 14/20-73-10 від 03.02.2010 р.

від відповідача – не з’явився

Сутність спору: Відкрите акціонерне товариство національна акціонерна компанія «Украгролізинг» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримлізингагроінвест» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №1-05-559фл від 13.06.2005р. в сумі 514465,62 грн., з яких: 300930,15 грн. – сума основного боргу, 25647,76 грн. – пеня, 160864,75 грн. – індекс інфляції та 27022,96 грн. – 3 % річних.

Крім того, позивач просить покласти судові витрати, зі сплати державного мита та інформаційно – технічного забезпечення судового процесу, на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору фінансового лізингу №1-05-559фл від 13.06.2005р. в частині повноти та своєчасності сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу – комбайн зернозбиральний «Славутич» КЗС-9-1, в зв'язку з чим за ТОВ «Кримлізингагроінвест» склалася заборгованість в розмірі 300930,15 грн., яку останній самостійно не погашає, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Так, у зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу, позивач вважає, що у нього виникло право на нарахування штрафних санкцій, а саме пені, індексу інфляції та 3% річних, сума яких і заявлена ВАТ національною акціонерною компанією «Украгролізинг» до стягнення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні останніх. Розгляд справи відкладався.

Відповідач вдруге у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваний судом письмовий документально обґрунтований відзив на позов не надав.

Враховуючи те, що відповідачем порушено приписи ст. 22 ГПК України щодо добросовісного користування своїми правами та обов’язками, суд вважає за можливе розгляд справи без участі відповідача за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд -

встановив:

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

13.06.2005 р. між ВАТ НАК «Украгролізінг» та ТОВ «Кримлізингагроінвест» було укладено договір фінансового лізингу № 1-05-559 фл, згідно п.1.1 якого Лізингодавець (позивач) передає Лізингоодержувачу (відповідачу) у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визнаний у додатку до договору «Кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», за умови сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюється графіком сплати лізингових платежів.

Строк лізингу відраховується з моменту укладання укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (територіальний акт), що укладається у 5 (п’ять) автентичних примірниках і є підставою для передачі предмету лізингу (п. 2.2 договору).

14.06.2005 р. між сторонами був укладений додатковий договір № 1 до договору фінансового лізингу від 13 червня 2005 р. № 1-05-559фл про включення виконання лізингоодержувачем зобов’язання, згідно пункту 4.3 договору фінансового лізингу від 13 червня 2005 р. № 1-05-559фл щодо сплати попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15%, включаючи ПДВ та попереднього лізингового платежу в частині винагороди в розмірі 7%, невідшкодованої вартості предмета лізингу, включаючи ПДВ до загального графіка сплати лізингових платежів. (а.с 20).

Відповідно п. 8.1. договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє протягом лізингу, але не довше 10 років.

Як вбачається з матеріалів справи факт отримання майна відповідачем, зернозбирального комбайну КЗС-9-1 «Славутич», підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 15 від 12.07.2005 р. на суму 520487,00 грн. ( а.с. 18).

Відповідно до п. 4.2. договору розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюється додатком до договору «Графік лізингових платежів».

Лізингоодержувач зобов’язується згідно, погодженого з позивачем графіком своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору. ( п. 3.5.2 договору).

Лізингоодержувач за період користування технікою з 10.01.2006 р. по 12.07.2007 р. був зобов’язаний сплатити 270132,80 грн.

Доказів оплати відповідачем лізингових платежів у сумі 270132,80 грн. суду не подавалось.

Що стосується суми у розмірі 30797,39 грн. із датою оплати 09.10.2007 р., заявленої позивачем до стягнення, суд у цій частині відмовляє, оскільки наступний платіж згідно графіку сплати лізингових платежів, визначений у додатку № 2 до договору № 1-05-599фл від 13.06.2005 р., починається лише з 10 січня 2008 р.

Таким чином суд приходить до висновку, що на дату розгляду справи за відповідачем міститься заборгованість по лізинговим платежам у сумі 270132,80 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача лізингових платежів є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково у сумі 270132,80 грн..

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 160864,75 грн. та 3% річних у сумі 27022,96 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми індексу інфляції за період з жовтня 2007р. по серпень 2010 р., виходячи з суми основного боргу у розмірі 270132,80 грн., становить 145601,56 грн. та 3% річних у розмірі 24311,95 грн.

Виконання цивільних обов’язків згідно ст. 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов’язання за договором щодо своєчасної оплати лізингових платежів, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення індексу інфляції підлягають стягненню частково у сумі 145601,56 грн. та 3% річних у сумі 24311,95 грн. виходячи з суми основного боргу у розмірі 270132,80 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

          Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

          Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», статтями 1,3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1 договору за порушення строків сплати лізингових платежів Лізенгоодержувач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізенгодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов’язань по договору фінансового лізингу № 1-05-559фл від 13.06.2005 р. (з 11.01.2006 р. по 08.01.1008 р.) позивачем, відповідно п.7.1. договору, нарахована пеня, яка складає 22761,70 грн.

          Матеріалами справи підтверджується несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу № 1-05-559фл від 13.06.2005 р., а відтак окрім суми основного боргу він повинний сплатити й вказану суму пені у розмірі 22761,70 грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався правами наданими йому як стороні у справі положеннями Господарського процесуального кодексу України, відзиву або заперечень на позов з документальним їх обґрунтуванням суду не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив. Відповідачем також не надано суду і доказів належного виконання ним як Лізингоодержувачем прийнятих на себе зобов’язань за договором фінансового лізингу № 1-05-559фл від 13.06.2005р. щодо своєчасної оплати лізингових платежів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства національної акціонерної компанії «Украгролізинг» в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 270132,80 грн.; пені у сумі 22761,70 грн.; 3% річних у розмірі 24311,95 грн. та індексу інфляції у розмірі 145601,56 грн. обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення суми боргу у сумі 30797,40 грн., пені у сумі 2886,10 грн.; індексу інфляції у сумі 15263,20 грн. та 3% річних у сумі 2711,10 грн. відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримлізингагроінвест» (95000, м. Сімферополь, Київський район, вул. Лізи Чайкіної, буд. 1, кв. 211, код ЄДРПО України 33581342, р/р 260017949 в АППБ «Аваль» м. Сімферополь, МФО 380805) на користь Відкритого акціонерного товариства національної акціонерної компанії «Украгролізинг» (01023, м. Київ, Печерський район, вул. Мечникова, буд. 16-А, код ЄДРПО України 30401456, р/р 26006010890602 у ЗАТ «Альфа-Банк» м. Київ, МФО 300346) заборгованість у сумі 270132,80 грн. заборгованості; пеню у сумі 22761,70 грн.; 3% річних у сумі 24311,95 грн.; індекс інфляції у сумі 145601,56 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 4630,20 грн. та 212,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.