Постанова № 12430416, 23.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2010 року 10:53 № 2а-15101/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В. за участю представників сторін:

від позивача Жолудь І.О. (довіреність від 13.01.2010 р. № 01)

від відповідача Замковенко О.М. (довіреність від 11.08.2009 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БІО АГРО"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення № 19685/1506 від 13.10.2010 р., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "БІО АГРО" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва з вимогою про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення № 19685/1506 від 13.10.2010 р.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржуваним рішенням безпідставно застосовано штрафні санкції у розмірі 340,00 грн. за неподання податкової звітності з податку на додану вартість за липень-серпень 2010 року, оскільки позивачем було своєчасно подано податкові декларації відповідно 20 серпня та 20 вересня 2010 року, про що на них проставлені штампи вхідної кореспонденції відповідача.

З огляду на вищевказане позивач зазначає на відсутність підстав для застосування до нього санкцій, передбачених п. 17.1.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві, в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, пояснюючи це тим, що на адресу позивача були направлені повідомлення від 20.08.2010 року та від 20.09.2010 року про невизнання поданих позивачем декларацій, оскільки в службовому полі декларацій не в повному обсязі визначено номери рядків до яких подаються додатки, а отже, декларації вважаються неподаними, що є підставою для нарахування штрафних санкцій.

В свою чергу позивач заперечує щодо вказаних обставин та зазначає, що зазначені листи-повідомлення ним не отримувались, а подані ним декларації містять всі обовязковій реквізити, підстави для їх невизнання та застосування штрафних санкцій відсутні.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІО АГРО" зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 09.11.2006 року за адресою 01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, офіс 1 та йому присвоєно ідентифікаційний код № 34696173. Позивачу перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ 346961726596 про що останньому видано свідоцтво платника ПДВ № 100106325.

Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181) позивач зобовязаний у встановлений строк подавати податкову звітність до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва.

Як встановлено судом, з метою виконання покладеного на нього обовязку позивач подав до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва 20 серпня 2010 року та 20 вересня 2010 року податкові декларації з ПДВ за липень та серпень 2010 року відповідно, разом з розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (Додаток № 1), Довідкою щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного періоду (Додаток № 2), Розрахунком суми бюджетного відшкодування (Додаток № 3 до декларації за липень 2010 р.), Розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток № 5), Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (Додаток № 4), Реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

Вказані податкові декларації були подані на паперовому носії та, як вбачається з відміток податкового органу, були отримані відповідачем 20 серпня 2010 року та 20 вересня 2010 року відповідно.

30 вересня 2010 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено перевірку своєчасності подання ТОВ "БІО АГРО" податкових декларацій, розрахунків по податку на додану вартість, за результатами якої було складено Акт № 633 від 30.09.2010 р.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п/п. 4.1.4 Закону № 2181, яке полягало у неподанні декларацій по податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року.

В Акті перевірки у графі щодо дати фактичного подання декларації визначено прочерки, що вказує на висновок відповідача про фактичне неподання зазначених декларацій.

13 жовтня 2010 року на підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 19685/1506, яким відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн.

Крім цього, під час розгляду справи відповідачем надано копії листів:

-від 20.08.2010 року № 6165/10/28-321 в якому вказується, що позивач поштою направив декларацію з ПДВ за липень 2010 року, однак повідомляється, що декларація з ПДВ за липень 2010 року не визнається податковим органом у звязку з тим, що в порушення встановленого порядку в службовому полі декларації не в повному обсязі зазначені номери рядків до яких подаються додатки. У звязку з цим запропоновано подати нову декларацію, оформлену належним чином.

-від 21.09.2010 року № 7333/10/28-321 в якому також вказується позивачем поштою направлено декларацію з ПДВ за серпень 2010 року, однак повідомляється, що декларація з ПДВ за серпень 2010 року не визнається податковим органом у звязку з тим, що в порушення встановленого порядку в службовому полі декларації не в повному обсязі зазначені номери рядків до яких подаються додатки. У звязку з цим запропоновано подати нову декларацію, оформлену належним чином.

Під час розгляду справи відповідач, всупереч ч. 2 ст. 71 та ч. 6 ст. 71 КАС України та не зважаючи на вимогу суду щодо надання всіх матеріалів, що стосуються спірних правовідносин (п. 6 Ухвали суду від 26.10.2010 року) не надав доказів направлення цих листів позивачу рекомендованою поштою та не зміг підтвердити сам факт направлення вказаних листів позивачу.

Крім того, під час розгляду справи по суті, на пропозицію суду вказати які конкретно службові поля заповнені не в повному обсязі, відповідач не зміг вказати конкретне порушення, яке вчинено позивачем при заповненні декларації.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права (ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

В свою чергу, згідно зі статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обовязкових платежів), зокрема, зобовязані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону N 2181 податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У взаємозвязку з вищенаведеним, пунктом 4.1.2. Закону № 2181 передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Відповідно до п/п. 4.1.4 Закону № 2181 для подання декларації встановлюються такі строки: якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року підлягала поданню до 20 серпня 2010 року, а декларація за серпень 2010 року до 20 вересня 2010 року включно.

Відповідно до п. 4.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за № 702/10982 (надалі Порядок заповнення), декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку.

Відповідно до п. 4.1.2. Порядку заповнення у разі подання декларації на паперових носіях платником подається до податкової інспекції (адміністрації) за його місцезнаходженням оригінал декларації (з оригіналами відповідних додатків).

Як встановлено під час розгляду справи, зазначені декларації були подані своєчасно та з дотриманням вищевказаних вимог законодавства (п/п. 4.1.4. Закону № 2181) відповідно нарочним 20.08.2010 року та 20.09.2010 року, про що свідчать штампи ДПІ (відповідача) на цих деклараціях, що в свою чергу спростовує доводи відповідача, наведені у вищезгаданих листах-повідомленнях (про невизнання звітності) про те, що декларації були направлені поштою та свідчить про невідповідність викладеної в цих листах інформації фактичним обставинам.

Щодо обставин невизнання вказаних декларацій податковим органом, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 5 п/п. 4.1.2. Закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто, за змістом цієї норми, податкова декларація набуває статус такої, що невизнана за умови письмового повідомлення платника податків про таке невизнання, що є обовязком податкового органу, що в свою чергу зумовлює кореспондуюче з цим обовязком податкового органу право платника податку: або подати нову декларацію та сплатити штраф, або оскаржити дії/рішення податкового органу.

При цьому, згідно з п. 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за № 702/10982 (надалі Порядок-1), таке звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення.

Проте, відповідач не надав суду доказів направлення вказаних листів з повідомленням про вручення, самих повідомлень про вручення, а також інших доказів вручення вказаних листів позивачу. Позивач, в свою чергу заперечує їх отримання, у звязку з чим суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог п/п. 4.1.2. Закону № 2181 щодо порядку направлення повідомлення про невизнання звітності, а отже податкові декларації з ПДВ за липень та серпень 2010 року, які були своєчасно подані позивачем, не набули статусу невизнаних та підлягають врахуванню податковим органом з дати її фактичного подання. Доводи відповідача про неподання позивачем вказаної звітності спростовуються встановленими судом обставинами та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд також зазначає, що п/п. 4.1.2 Закону № 2181 визначено вичерпний перелік підстав, які дають податковому органу право не визнати податкову декларацію, а саме: відсутність обов'язкових реквізитів, не підписання звітності відповідними посадовими особами, відсутність відтиску печатки на звітності платника податків. Зазначені підстави не підлягає розширеному тлумаченню з огляду на приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Обовязковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу.

Загальновизнаними елементами обовязкових реквізитів документа у правозастосовній практиці є: назва документа (форми), дата складання, назва особи (платника), яка склала документ, адреса цієї особи, підпис (найменування посади) особи, що подає документ, відтиск печатки (у визначених законом випадках), та інші дані, без яких неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками документ та особу, яка його склала.

При цьому, перевірка наявності арифметичних помилок щодо цих показників або наявності методологічних помилок не входить до процедури перевірки наявності обовязкових реквізитів та здійснюється за окремою процедурою проведення камеральних перевірок (п/п. «в»п/п. 4.2.2. Закону № 2181), яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Під час розгляду справи встановлено, що вищезгадані податкові декларації з ПДВ разом з додатками до них підписані керівником та головним бухгалтером позивача, скріплені печаткою та містять всі інші обовязкові реквізити.

Зазначені декларації забезпечують вільне прочитання тексту, в них відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, не має тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною. Проти наведеного не заперечував і відповідач.

В сукупності наведене дає суду підстави для висновку, що позивач виконав всі вимоги, передбачені законодавством щодо складання, відображення обовязкових реквізитів та подання зазначених декларацій, що дає можливість ідентифікувати їх як податкові декларації, подані позивачем, а також дають підстави для визнання їх дійсними документами, що мають юридичну силу.

Відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Враховуючи те, що вищезгадані декларації відповідають вимогам законодавства, подані своєчасно, відсутність підстав вважати їх невизнаними та, виходячи з наведеного, відсутність у діях позивача порушення, передбаченого п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених даною нормою.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, незаконність оскаржуваного рішення та наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання оскаржуваного рішення нечинним з моменту прийняття. На розподілі судових витрат у відповідності з нормами ст. 94 КАС України позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 19685/1506 від 13.10.2010 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 24 листопада 2010 р.