Постанова № 12430399, 09.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2010 року 13:28 № 2а-6713/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Добрянської Я.І.

Суддів Маруліної Л.О.,

Шарпакової В.В.

при секретарі судового засідання Пономарьові Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

до відповідача Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Леге Лата»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рефюдж»

про стягнення коштів,

участю представників:

від позивача: Воронова О.Ю. (довіреність від 09.02.2010р. №231/9/10-206)

від відповідача : Пугач О.В. (довіреність від 04.06.2010р. №13-11-11047)

Шабанов С.В. (довіреність від 13.07.2010р. №13-11-14146)

від третіх осіб: не прибули

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 09.11.20010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Леге Лата», Товариство з обмеженою відповідальністю «Рефюдж», в якому просить стягнути з відповідача в дохід Держави кошти, одержані за кредитними договорами від 05.12.2008 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на те, що відповідачем отримані кошти за договорами, які укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави вказуючи на те, що кошти за кредитними договорами, що укладені відповідачем з ТОВ «Леге Лата»та ТОВ «Рефюдж» були переведені на один і той же рахунок банку №28092800002501, який призначений для переведення коштів за кордон.

Представник відповідача позов не визнав, послався на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2009р. №33/375, яким стягнуто з ТОВ «Леге Лата» на користь позивача кошти за укладеним договором про відкриття акредитивної лінії та на рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2009р. за позовом ВАТ «Надра»до ТОВ «Рефюдж»про стягнення коштів у розмірі 478406572,41 грн.

Треті особи про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, своїх представників до суду не направили.

Інформаційними листами від 26.08.2010р., №2а-6713/10/2670, копії яких наявні в матеріалах справи, суд повідомляв Прокуратуру м. Києва та Генеральну прокуратуру України про розгляд даної справи, предметом якої є стягнення в дохід держави коштів у розмірі 410640292 грн. 91 коп., однак заяв про участь у справі від зазначених органів виконавчої влади до суду не надходило.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїзну позапланову документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(код ЄДРПОУ 20025456) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні операцій ВАТ КБ «Надра»з ТОВ «Леге Лата»та ТОВ «Рефюдж»за період з 01.01.2007 по 30.06.2009 року, про що складено акт від 30.10.2009 року № 480/43-10/20025456.

В даному акті перевірки позивачем зазначено, що між ВАТ КБ «Надра»і ТОВ «Леге Лата» та ТОВ «Рефюдж»були укладені договори про відкриття акредитивних ліній і обслуговування документарних акредитивів, в результаті чого в кінці 2008 р. у ТОВ «Леге Лата»та ТОВ «Рефюдж»виникла заборгованість по оплаті акредитивів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час проведення перевірки 05.12.2008 між Банком та ТОВ «Леге Лата»укладено Кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №27/6/2008/840-К/79, яким встановлено порядок та умови надання банком кредитних коштів.

Банком встановлено ліміт заборгованості ТОВ «Леге Лата»за Кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 38 000 000,00 дол. США.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 26.12.2008 року до договору: «.. .Банк надає 31 грудня 2008 року Позичальнику кредитний транш у сумі 30 099 999,00 доларів США 00 центів терміном з 31.12.2008 р. по 04.12.2009 р. (включно)».

Кредитним договором визначено, що кошти надаються у безготівковій формі з рахунку № 20625002571001, відкритого ВАТ КБ «Надра», МФО 320003, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № 26005002571001 у ВАТ КБ «Надра», МФО 320003, або інший рахунок вказаний у письмовій заявці клієнта».

Згідно наданих документів встановлено, що кошти Банк перерахував на рахунок № 28092800002501 (внутрішній рахунок банку) без письмової заявки клієнта.

При цьому письмової заявки клієнта про зміну рахунку, на який потрібно перевести кошти до суду представником відповідача не надано, що не заперечується представниками сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Банком не дотримано умов Кредитного договору, зокрема договір укладено на 38 000 000 дол. США, а Банком перераховано 30099 999,00 доларів США, однак не на поточний рахунок Позичальника (як передбачено Кредитним договором), а на рахунок №28092800002501 в рахунок погашення заборгованості, що виникла за раніше оплаченими акредитивами. Однак, доказів зазначеної відповідачем заборгованості суду не надано.

Також з матеріалів справи вбачається, що 05.12.2008 р. між Банком та ТОВ «Реф'юдж»укладено Кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №27/6/2008/840-К/78, яким встановлено порядок та умови надання банком кредитних коштів.

Банком встановлено ліміт заборгованості ТОВ «Реф'юдж»за Кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 63 000 000,00 дол. США.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 26.12.2008 року до договору: «...Банк надає 31 2008р. Позичальнику кредитний транш у сумі 23 229 909,17 доларів США 00 центів терміном з 31.12.2008 р. по 04.12.2009 р. (включно)».

Кредитним договором визначено, що кошти надаються у безготівковій формі з рахунку № 20620002554001, відкритого ВАТ КБ «Надра», МФО 320003, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № 26000002554001 у ВАТ КБ «Надра», МФО 320003, або інший рахунок вказаний у письмовій заявці клієнта»

Згідно наданих документів встановлено, що кошти Банк перерахував на рахунок № 28092800002501 (внутрішній рахунок банку, на який були перераховані кошти «позичальника»ТОВ «Леге Лата») без письмової заявки клієнта.

При цьому письмової заявки клієнта про зміну рахунку, на який потрібно перевести кошти до суду представником відповідача не надано, що не заперечується представниками сторін.

Таким чином, Банком не дотримано умов Кредитного договору, зокрема договір укладено на 63 000 000 дол. США, а Банком перераховано 23229 909,17 доларів США не на поточний рахунок Позичальника (як передбачено Кредитним договором), а на рахунок №28092800002501 в рахунок погашення заборгованості, що виникла за раніше оплаченими акредитивами.

Крім того, суд звертає увагу, що у двох вищезазначених випадках кошти були перераховані Банком на один і той же рахунок, а саме №28092800002501, не дивлячись на те, що Позичальниками виступали різні юридичні особи.

В матеріалах справи міститься рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2009р. за позовом ВАТ КБ «Надра»до ТОВ «Леге Лата»про стягнення коштів у розмірі 288948058 грн. 52 коп., та рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2009 р. за позовом ВАТ КБ «Надра»до ТОВ «Рефюдж»про стягнення коштів у сумі 478406572, 41 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, судом не береться до уваги посилання представника відповідача на вищезазначені рішення Господарського суду м. Києва, оскільки у вказаних рішеннях судом не досліджувалось та не встановлено перерахування банком «Надра»та отримання ТОВ «Леге Лата»та ТОВ «Рефюдж»зазначених коштів за вказвними кредитними договорами. Також Господарським судом не досліджувався рух коштів від кредитора до позичальника.

Доказів вищезазначених обставин представник відповідача під час розгляду даної справи також не надав. А тому, суд приходить до висновку щодо порушення відповідачем публічного порядку укладання вищезазначених договорів.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені підприємства-позичальники не стали власниками коштів за кредитними договорами, оскільки дані кошти не поступили на їхні рахунки. А відтак, Банком не виконані умови кредитних договорів, не надано нормативно-правового обґрунтування підстав перерахування коштів на власний рахунок Банку за вказаними кредитними договорами.

Слід зазначити, що вказані вище рішення Господарського суду м. Києва не були переглянуті в апеляційному порядку, оскільки подані ТОВ «Леге Лата»та ТОВ «Рефюдж»апеляційні скарги були повернуті скаржникам у звязку з тим, що останніми не було додано до апеляційних скарг документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Доказів, щодо касаційного оскарження рішень Господарського суду м. Києва від 20.10.2009 р. та від 09.09.2009 р. до суду не надано.

Що стосується додаткових угод до кредитних договорів від 05.12.2008 р., а саме перерахування відповідно до них коштів за кредитними договорами в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за раніше оплаченими акредитивами, то відповідачем не підтверджено в судовому засіданні щодо наявності такої заборгованості та не надано доказів щодо погодження Банком з позичальниками розпорядження їхніми коштами, оскільки розпоряджатися майном та коштами вправі тільки їх власники, відповідно до вимог ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, ст.41 Конституції України. Хоча вказані підприємства позичальники не стали власниками коштів за зазначеними договорами.

Як видно з акту перевірки не можливо встановити подальшу реалізацію даних коштів, що і не заперечується відповідачем.

Відповідачем не надано суду доказів щодо фактичного, реального, законного використання та володіння коштів ТОВ «Леге Лата»та ТОВ «Реф'юдж», не відома кінцева реалізація даних коштів, тобто не доведено знаходження даних коштів на рахунках ТОВ «Леге Лата»та ТОВ «Реф'юдж» та фактичне їх використання, а відтак із встановленого суд приходить до висновку щодо порушення відповідачем публічного порядку укладання договорів.

Також, в матеріалах справи наявна постанова слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.10.2009р. про притягнення як обвинуваченого Голову правління-президента ВАТ Банку «Надра»Гіленка Ігоря Володимировича.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Саме такими доказами в розумінні ч. 1 ст. 69 КАС України є письмові пояснення керівників ТОВ «Леге Лата» та ТОВ «Реф'юдж», копії яких наявні у матеріалах справи, з яких вбачається, що договори кредитування укладались відповідачем без наміру настання юридичних наслідків.

Зокрема, директор ТОВ «Реф'юдж», в наданих поясненнях оперуповноваженому ГВПМ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП зазначив, що посадові особи ТОВ КБ «Надра»зловживали його довірою замасковуючи незаконні дії та розпоряджались кредитними коштами на користь банку. Вказані дії спричинити збитки в сумі, які складами відсотки та порушили його майнові інтереси та право щодо розпорядження коштами, оскільки отримання такої кредитної лінії та перерахування коштів в таких обсягах не входили до його планів.

Із пояснень засновника ТОВ «Леге Лата»наданих оперуповноваженому ГВПМ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП вбачається що кошти згідно умов договору кредиту ТОВ «Леге Лата»не надавались, а у січні 2009р. банк «Надра»в усній формі повідомив про наявність заборгованості по кредиту, кошти яких фактично товариством не були отримані. Також зазначив про те, що рахунок №28092800002501 товариству не належить, жодного відношення до нього не має.

В силу положень ст.. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

В рамках розслідування кримінальної справи №50-5548, порушеної Прокуратурою м. Києва за фактом заволодіння майном ТОВ «Леге Лата»та ТОВ «Реф'юдж»в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем службовими особами ВАТ КБ «Надра».

Обвинувачення зводиться до розроблення та реалізації Гіленко І. В. злочинного плану, спрямованого на заволодіння та розтрати чужих грошових коштів.

Як вбачається з вищезазначеної постанови від 07.10.2009р. досудовим слідством по кримінальній справі встановлено, що керівники підприємств ТОВ «Рефюдж»та «Леге Лата»жодних заявок на отримання траншів по отриманню кредитних коштів на поточний рахунок банку не готували та не подавали, кредитні грошові кошти на розрахунковий рахунок не отримували.

Кредитні договори №27/6/2008/840-К/79 від 05.12.08 та №27/6/2008/840-К/78 від 05.12.08 підписані ними на прохання керівництва банку, нібито у зв'язку з необхідністю їх надання для перевірки, що проводилась Національним банком України.

Представник відповідача не надав суду доказу щодо реального використання позичальниками вищезазначених коштів.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявності протиправного умислу зі сторони відповідача при укладенні Банком Кредитних договорів з ТОВ «Леге Лата»та ТОВ «Рефюдж».

Крім того, з тексту наданих пояснень керівників ТОВ «Реф'юдж»та ТОВ «Леге Лата»вбачається, що кредитні договори були підписані ними без мети отримання кредитних коштів.

Таким чином, можна зробити висновок що вищезазначені угоди мають удаваний характер, тобто укладені без наміру настання юридичних наслідків.

Дана обставина дозволяє суду дійти висновку, що взаємовідносини ВАТ КБ «Надра»з ТОВ «Рефюдж»та ТОВ «Леге Лата»носять характер недійсних правочинів, оскільки вказані договори не відповідають обовязковим умовам чинності правочинів, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Згідно із положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Разом з тим, ст. 228 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд звертає увагу на практику судів вищої інстанції, зокрема на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.01.2009 року за касаційною скаргою прокурора Орджонікідзевського району міста Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 30.08.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року у справі №АС-04/298-06 за позовом прокурора Орджонікідзевського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова до Приватного підприємства «Громада», Науково-виробничого обєднання корпорації «Укрспецмонтаж»про визнання господарського зобовязання недійсним та стягнення 280 800,00 грн., в якій зазначено, що «…. відповідно до ст. 288 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено в ч. 2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у банку відсутній ризик неповернення йому боргу за коштами, які фактично не були надані позичальниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, оскільки вищезазначені кошти не були перераховані на рахунки позичальників, то кошти у розмірі 410 640 292, 91 грн. повинні бути стягнуті з відповідача в дохід держави, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, у звязку із порушенням відповідачем публічного порядку укладання вищезазначених договорів.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути в дохід Держави з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»кошти, одержані за кредитними договорами про надання мультивалютної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №27/6/2008/840-К/79 від 05.12.08 та №27/6/2008/840-К/78 від 05.12.08 у розмірі 410 640 292, 91 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І.Добрянська

Суддя Л.О. Маруліна

Суддя В. В. Шарпакова

Дата складення постанови в повному обсязі 15.11.2010 р.