Постанова № 12430374, 06.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2010 року 12:46 № 2а-2337/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача Чаус О.Я. (довіреність від 04.02.2010р. № 3/2),

відповідача Гаркуши К.Р. (довіреність від 28.04.2010р. № 2264/9/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант»

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 09 липня 2009 року № 0000562320/0, від 17 вересня 2009 року № 0000562320/1, від 25 листопада 2009 року № 0000562320/2 та від 30 січня 2010 року № 0000562320/3, -

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2010 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Грант»з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 09 липня 2009 року № 0000562320/0, від 17 вересня 2009 року № 0000562320/1, від 25 листопада 2009 року № 0000562320/2 та від 30 січня 2010 року № 0000562320/3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ним не був порушений порядок формування податкового кредиту, оскільки право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість виникло у нього лише з момент отримання податкової накладної.

Відповідач по справі проти позовних вимог заперечував, подав письмові заперечення. В обґрунтування заперечень посилався на те, що відповідачем були порушено порядок формування податкового кредиту.

У судових засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

ТОВ «Грант»було зареєстровано як юридичну особу Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 28 січня 2002 року згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (Серія АОО № 324516).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 08 жовтня 2003 року (форма 4-ОПП) № 17717/10/19-05813 ТОВ «Грант»було взято на облік як платника податків 14 лютого 2002 року.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 35613598 від 11 жовтня 2003 року (Серія НБ № 209851) ТОВ «Грант»зареєстровано як платника податку на додану вартість.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва провела планову виїзну перевірку ТОВ «Грант»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої було складено акт № 1992/23-622-31864797 від 23 червня 2009 року.

В ході перевірки було встановлено у травні 2007 року ТОВ «Грант»включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 8424, 86 грн. на підставі податкової накладної від 25 березня 2005 року № 22, виписаної ТОВ «Донлеспром». Відповідна податкова накладна була включена до Реєстру отриманих податкових накладних, а відповідна сума податку на додану вартість була відображена в податковій декларації з податку на додану вартість.

В травні 2007 року ТОВ «Грант»включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 38 382, 65 грн. на підставі податкової накладної від 23 червня 2005 року № 89, виписаної ПП «Укрєвросвіт». Відповідна податкова накладна була включена до Реєстру отриманих податкових накладних, а відповідна сума податку на додану вартість була відображена в податковій декларації з податку на додану вартість.

ТОВ «Грант»у червні 2007 року включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 288428, 54 грн. на підставі податкових накладних від 06 грудня 2006 року № 132, від 22 грудня 2006 року № 152, від 22 грудня 2006 року № 153, від 22 грудня 2006 року № 154, від 05 лютого 2007 року № 19, виписаних ПП «Укрєвросвіт». Відповідна податкова накладна була включена до Реєстру отриманих податкових накладних, а відповідна сума податку на додану вартість була відображена в податковій декларації з податку на додану вартість.

У листопаді 2007 року ТОВ «Грант»включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 89686, 27 грн. на підставі податкової накладної від 21 березня 2007 року № 55, виписаної ПП «Укрєвросвіт». Відповідна податкова накладна була включена до Реєстру отриманих податкових накладних, а відповідна сума податку на додану вартість була відображена в податковій декларації з податку на додану вартість.

На підставі вищевикладеного в акті перевірки було зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.6 п. 7.2, підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 424923, 00 грн., у тому числі за травень 2007 року на 46808, 00 грн., за червень 2007 року 288429, 00 грн., за листопад 2007 року 89686, 00 грн.

09 липня 2009 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000562320/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 637384, 50 грн., у тому числі 424923, 00 грн. основний платіж та 212461, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону.

Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржено в адміністративному порядку, за результатами якого скарги позивача були залишені без задоволення, а ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняла податкові повідомлення рішення від 17 вересня 2009 року № 0000562320/1, від 25 листопада 2009 року № 0000562320/2 та від 30 січня 2010 року № 0000562320/3 на аналогічні суми.

Спеціальним законом з податку на додану вартість є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Визначення «податкового кредиту»дає підстави вважати, що це, в першу чергу, сума податку на додану вартість, на яку платник податку може зменшити суму податкового зобовязання певного періоду у звязку з її сплатою внаслідок придбання товарів в цьому періоді.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону встановлено правило формування податкового кредиту, згідно якого датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зазначене правило «першої події»визнає за платником податку право на податковий кредит після настання першої події.

Податкова накладна в силу норм абзацу першого підпункту 7.2.6 п. 7.2 та підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до приписів абзацу першого підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону визначено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, момент виникнення податкового зобовязання у платника податку (продавця) відповідає моменту виникнення у платника податку (покупця) права на податковий кредит і передбачає обовязкову виписку податкової накладної платником податку (продавцем). Отримання товару та його оплата (з податком на додану вартість) передбачає обовязкову виписку податкової накладної платником податку (продавцем) і є підставою для платника податку (покупця) для формування податкового кредиту.

В силу підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для зясування достовірності та повноти нарахування ним зобовязань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги звязку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Таким чином, в Законі передбачено випадок, коли платник податку (продавець) всупереч вищенаведеним вимогам не надає виписану податкову накладну платнику податку (покупцю). В даному випадку, платник податку (покупець) не позбавляється права на формування податкового кредиту у випадку дотримання певної процедури, яка передбачає подання до податкового органу декларації за звітний період разом із заявою та скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, із розрахунковими документами, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Придбання та оплата товару позивачем мали місце в податковому періоді, в якому були виписані податкові накладні від 25 березня 2005 року № 22, від 23 червня 2005 року № 89, від 06 грудня 2006 року № 132, від 22 грудня 2006 року № 152, від 22 грудня 2006 року № 153, від 22 грудня 2006 року № 154, від 05 лютого 2007 року № 19, від 21 березня 2007 року № 55 продавцями, що було встановлено в ході перевірки та не заперечувалось сторонами.

У судовому засіданні представник позивача Чаус О.Я. пояснила, що платниками податків (продавцями) не були надані позивачу виписані податкові накладні в податковому періоді (березень 2005 року, червень 2005 року, грудень 2006 року, лютий 2007 року, березень 2007 року), в якому відбулась господарська операція поставки товару. Позивач неодноразово звертався до своїх контрагентів (продавців) з вимогою надати податкові накладні, однак на його вимогу вони надані не були і були ним отримані від них лише у травні 2007 року, у червні 2007 року та у листопаді 2007 року, після чого ці податкові накладні були ним відображені у розділі № І реєстру отриманих та виданих податкових накладних в періодах їх отримання і ним було сформовано податковий кредит із відображення цих сум у податкових деклараціях також в періодах їх отримання.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, що він звертався з такими вимогами до своїх постачальників, які відмовляли в наданні виписаних податкових накладних. Крім того, позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що вищезазначені податкові накладні були ним отримані саме у травні 2007 року, у червні 2007 року та у листопаді 2007 року.

Крім того, представником позивача не було наведено обґрунтованих причин того, чому він не скористався процедурою, передбаченою Законом, яка б надавала йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту без податкових накладних.

З огляду на викладене, формування податкового кредиту в травні 2007 року, в червні 2007 року та в листопаді 2007 року на підставі податкових накладних, виписаних в інших податкових періодах, є таким, що суперечить Закону, та позбавляє позивача права на податковий кредит в цих періодах, а тому спірне податкове повідомлення рішення про донарахування позивачу суми податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є правомірним.

Водночас, позивач відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно п. 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982, не позбавлений можливості подати уточнюючий розрахунок з відображенням суми податкового кредиту за той період, в якому ним були отримані податкові накладні та він має право на формування податкового кредиту.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутності документально підтверджених судових витрат відповідачів, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати присудженню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 28 жовтня 2010 року.