Постанова № 12430361, 15.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2010 року 10:58 № 2а-13555/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача Ковалик В.В. (довіреність від 12.11.2010 року),

від відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрно-промисловий альянс"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

прозобов'язання прийняти звітність та внести її до єдиної компютерної системи обліку та надати підтвердження прийняття звітності, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, в якому, з урахуванням заяви від 15.11.2010 року, просив зобовязати відповідача прийняти декларації з ПДВ за квітень, червень 2010 року, а також декларацію з податку на прибуток підприємстві за 1 квартал 2010, внести їх до компютерної системи обліку та надати підтвердження прийняття позивачу.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач відмовив у прийнятті зазначеної податкової звітності, така відмова є протиправною, оскільки такі дії прямо суперечать положенням пп. 4.1.2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами». Крім того, позивач зазначає, що дані зазначених декларацій не враховані відповідачем та не введені до єдиної компютерної системи обліку, внаслідок чого дані про нараховані платником податків податки містять недостовірну інформацію, та просить зобовязати відповідача ввести ці дані до єдиної інформаційної системи податкового органу.

На підставі вищезазначеного, Позивач в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, призначене на 02.11.2010 року не зявився, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 15.11.2010 року. Після судового засідання 02.11.2010 року повістку про відкладення розгляду справи на 15.11.2010 року отримав представник відповідача Кліщ А.О. (довіреність від 29.03.2010 р. № 5205/9/10-109).

В судове засідання 15.11.2010 року відповідач не зявився, пояснень щодо причин неявки, а також будь-яких пояснень по справі, заперечень проти позову, не надав.

Відповідно до ч. 4. ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч. 6 цієї статті якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Керуючи вищенаведеним справа розглянута за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий альянс»зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.03.2009 року за адресою 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26 та йому присвоєно ідентифікаційний код № 36424835.

Згідно з довідкою ф. № 4-ОПП від 06.04.2009 р. № 51806 позивач 31.03.2010 року взятий на облік платником податків за № 51806. Крім того, відповідно до свідоцтва № 100225124 НБ № 360532 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість та йому присвоєно індивідуальний податковий номер 364248326557.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181) зобовязаний у встановлені строки подавати податкову звітність до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.

Як встановлено судом, з метою виконання покладеного на нього обовязку позивач направив 20 травня 2010 року відповідачу засобами телекомунікаційного звязку податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, разом з розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (Додаток № 1) та розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток № 5).

Як вбачається з трьох квитанцій № 2 від 20.05.2010 р., декларація та додатки доставлені до податкового органу відповідно о 17:27:58, 17:27:54 та 17:27:59.

Відповідно до цих квитанцій декларація разом з додатками не прийнята з відміткою «для організації заборонено прийом звітності по електронній пошті», «можливо відсутній договір з ДПАУ».

Таким чином, зазначена декларація не прийнята відповідачем та, як зазначає позивач і не спростовано відповідачем, дані зазначеної декларації не враховані в автоматизованій інформаційній обліковій системі податкового органу, що зумовлює недостовірність зведеної інформації щодо нарахованих платником податків зобовязань перед бюджетом.

Крім того, як встановлено під час розгляду справи, позивач 19.07.2010 року звернувся до відповідача з метою подання податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року разом з Додатком № 1 та Додатком № 5 на паперовому носії, однак у прийнятті звітності йому було відмовлено.

Листом від 20.07.2010 року № 20/27 позивач направив на адресу відповідача лист з викладенням обставин неприйняття звітності, додавши до нього декларацію з ПДВ за червень 2010 року, розрахунок коригування сум ПДВ до цієї податкової декларації з ПДВ та розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Зазначена декларація з додатками направлена на адресу відповідача поштовим звязком 20.07.2010 року, а саме: цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Як вбачається з повідомлення про вручення зазначене поштове відправлення отримано відповідачем 23.07.2010 року.

Проте, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, дані зазначеної декларації не враховані в автоматизованій інформаційній обліковій системі податкового органу, що зумовлює недостовірність зведеної інформації щодо нарахованих платником податків зобовязань перед бюджетом.

Що стосується подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2010 року, судом встановлено, що позивач надіслав відповідачу засобами телекомунікаційного звязку зазначену декларацію разом з додатком (№ К1/1) 11 травня 2010 року, що є першим робочим днем, після вихідних та святкових днів, а отже, з урахуванням приписів п/п. 4.1.4., 4.1.5., п/п. 4.1.2 Закону № 2181 зазначена декларація є своєчасно поданою.

Відповідно до квитанції № 2 декларацію доставлено до податкового органу 11.05.2010 року о 16:25:52.

Згідно з даними цієї квитанції декларація прийнята на районному рівні.

Проте, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, дані зазначеної декларації не враховані в автоматизованій інформаційній обліковій системі податкового органу, що зумовлює недостовірність зведеної інформації щодо нарахованих платником податків зобовязань перед бюджетом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права (ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

В свою чергу, згідно зі статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обовязкових платежів), зокрема, зобовязані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону N 2181-III податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У взаємозвязку з вищенаведеним, пунктом 4.1.2. Закону № 2181 передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Тобто, платнику податків не може висуватися будь-яких передумов для прийняття податкової звітності. Податковий орган зобовязаний прийняти її та, у разі наявності передбачених законом підстав, визначених абзацом 5 пункту 4.1.2. Закону № 2181, після її прийняття може не визнати подані документи податковою звітністю надіславши платнику відповідне повідомлення.

При цьому, згідно з п. 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за № 702/10982 (надалі Порядок-1), таке звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення, на чому наголошує і ДПА України у своєму листі від 02.12.2008 р. № 24752/7/15-0217.

Як встановлено судом, з метою подання звітності в електронному вигляді між позивачем та відповідачем укладено договір № 1205 від 27.07.2009 року.

Предметом цього договору є визнання податкових документів, поданих позивачем в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного звязку або на електронних носіях, як оригіналу.

Пунктом 3 договору передбачено, що орган ДПС зобовязаний забезпечити приймання звітності із забезпеченням відправлення квитанції на електронну адресу платника податків.

Договором не передбачено права податкового органу відмовляти у прийнятті електронної звітності платника податків, крім як внаслідок технічних збоїв у роботі системи електронного документообігу.

Як встановлено під час розгляду справи, на час виникнення спірних правовідносин договір був чинний та обовязковий для сторін.

При цьому, подання платником податків податкових декларацій до податкового органу в електронному вигляді здійснюється у тому числі відповідно до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011 (далі Інструкція).

Після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту) (п. 7.3 розділу ІІІ Інструкції).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного звязку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (п. 7.4 розділу ІІІ Інструкції).

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного звязку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (п. 7.5 розділу ІІІ Інструкції).

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (п. 7.6. Інструкції);

Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції (п. 7.7 розділу ІІІ Інструкції).

Враховуючи вищенаведене, дослідивши наявні у справі докази та виходячи із встановлених судом обставин, беручи до уваги те, що під час розгляду справи відповідач не довів законності та обґрунтованості відмови у прийнятті у позивача декларації з ПДВ за квітень 2010 року поданої засобами телекомунікаційного звязку, зокрема, наявності технічних перешкод для цього або помилок у електронній звітності (п. 7.6. Інструкції) та виходячи з того, що договір про подання електронної звітності був чинний на час виникнення спірних відносин, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у прийнятті зазначеної податкової декларації, яка була подана у встановлений п/п. 4.1.4. (п/п. «а») Закону № 2181 строк.

Наявності інших підстав невизнання податкової звітності, передбачених Законом № 2181, відповідачем під час розгляду справи доведено не було.

Відтак, дії відповідача щодо неприйняття цієї звітності є протиправними і позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, при вирішенні питання щодо зобовязання відповідача відобразити дані податкової звітності в єдиній компютерній системі обліку та надання підтвердження прийняття податкової звітності, суд керується положенням пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якої відповідач забезпечує облік платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованої у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4.,1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у системі обліку податкового органу правильно відображали фактичний стан його зобовязань та платежів до бюджету.

Оскільки в даному випадку дії відповідача по неприйняттю звітності, виходячи із змісту згаданої Інструкції, призводять до неврахування даних податкових декларацій в системі обліку, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині зобовязання відповідача прийняти податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідач протиправно відмовив позивачу у прийнятті 19.07.2010 року зазначеної декларації, оскільки його дії суперечать вимогам п/п. 4.1.2. Закону № 2181.

Проте, позивач виконав покладений на нього абзацом другим п/п. 4.1.2. Закону № 2181 обовязок та з дотриманням вимог цієї норми надіслав 20.07.2010 року відповідачу зазначену декларацію цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення з відповідною заявою, яка отримана відповідачем 23.07.2010 року, а отже, в силу приписів абзацу другого п/п. 4.1.2. та п/п. 4.1.4. Закону № 2181, зазначена декларація визнається судом належним чином та своєчасно поданою в момент її вручення пошті, а саме 20.07.2010 року.

Відтак, у суду не має правових підстав зобовязувати відповідача повторно прийняти зазначену декларацію.

Однак, враховуючи те, що відповідач не спростував доводів позивача щодо неврахування звітності позивача інформаційній обліковій системі, не надав позивачу та суду підтвердження врахування даних цієї декларації в автоматизованій інформаційній обліковій системі, беручи до уваги те, що при цьому відповідач не надав суду пояснень щодо наявності визначених законом підстав для її невизнання та доказів направлення позивачу звернення про невизнання, передбаченого абзацом 5 п/п. 4.1.2. Закону № 2181, суд, з метою усунення перешкод у реалізації права позивача на обєктивну та повну інформацію в автоматизованій інформаційній обліковій системі з урахуванням даних зазначеної декларації, та з урахуванням положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Інструкції № 276, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобовязання відповідача ввести дані цієї декларації в автоматизованій інформаційній обліковій системі.

Що стосується подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2010 року, суд встановив, що зазначена декларація, яка була відповідно до положень п/п. 4.1.2. Закону № 2181 своєчасно подана засобами телекомунікаційного звязку, була прийнята податковим органом, про що свідчать квитанції про її прийняття, у звязку з чим у суду не має правових підстав зобовязувати відповідача прийняти її повторно.

Однак, враховуючи те, що відповідач не спростував доводів позивача щодо неврахування звітності позивача інформаційній обліковій системі, не надав позивачу та суду підтвердження врахування даних цієї декларації в автоматизованій інформаційній обліковій системі, беручи до уваги те, що при цьому відповідач не надав суду пояснень щодо наявності визначених законом підстав для її невизнання та доказів направлення позивачу звернення про невизнання, передбаченого абзацом 5 п/п. 4.1.2. Закону № 2181, суд, з метою усунення перешкод у реалізації права позивача на обєктивну та повну інформацію в автоматизованій інформаційній обліковій системі з урахуванням даних зазначеної декларації, та з урахуванням положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Інструкції № 276, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобовязання відповідача ввести дані цієї декларації в автоматизованій інформаційній обліковій системі.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у вище визначеній частині та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню у вище визначеному обсязі. В частині зобовязання відповідача прийняти податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2010 року суд приходить до висновку, що в цій частині позову слід відмовити, оскільки зазначені декларації вважаються своєчасно поданими і повторне їх подання не передбачено законодавством.

На розподілі судових витрат у відповідності з нормами ст. 94 КАС України позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) прийняти податкову звітність Товариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрно-промисловий альянс" (ідентифікаційний код 36424835, адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 26), а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість від 20 травня 2010 року за квітень 2010 року разом Додатками № 1 та № 5 до даної декларації та надати ТОВ "Український аграрно-промисловий альянс" письмове підтвердження прийняття цієї декларації.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) внести до автоматизованої інформаційної облікової системи дані податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрно-промисловий альянс", а саме:

- податкової декларації з податку на додану вартість від 20 травня 2010 року за квітень 2010 року разом з Додатками № 1 та № 5 до даної декларації.

-декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2010 року від 11 травня 2010 року разом з додатком № К1/1 від 11 травня 2010 року,

-податкової декларації з податку на додану вартість від 19 липня 2010 року разом з Додатками № 1 № 5.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 16 листопада 2010 р.