Постанова № 12430303, 02.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 лютого 2010 року 11:26 № 2а-13439/09/2670

За позовомДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»

простягнення в доход держави, коштів одержаних за нікчемною угодою,

Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Бузінова І.Ю.

Представники:

Від позивача:Радутний О.С. п/к довіреність №54 від 06.04.2009,

Від відповідачів:1)Поліщук С.В. п/к довіреність б/н від 25.05.2008,

2)не зявились.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 02.02.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Соломянському районі міста Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про зобов'язання ТОВ «Основа-простір»повернути ТОВ «Латіф»одержані за договором №17/2 від 17.11.2008 грошові кошти в розмірі 37999,05 грн. та стягнення з ТОВ «Латіф»в доход держави, повернуті ТОВ «Основа-простір»грошові кошти в розмірі 28880,23 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2009 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 23.12.2009.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2009 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.02.2010.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, в обґрунтування яких пояснив, що відповідачами було укладено договір укладено договір № 17/2 від 17.11.2008, предметом якого є поставка термоперетворювачів опору, кабельних вводів згідно сертифікації, загальна ціна робіт за яким складає 28880,23 грн. (в т.ч. 4813,37 грн. ПДВ). Сторонами договору 19.12.08р. було підприсано видаткову накладну, згідно з якою ТОВ «Основа-простір»відвантажило а ТОВ «Латіф» отримало товарів на загальну суму 28880,23 грн., внаслідок чого відповідач-1 здійснив повну оплату за договором.

Позивач стверджує, що договір № 17/2 від 17.11.2008 є нікчемним, у звязку з тим, що був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 08.04.2009 ОСОБА_4, який згідно установчих документів є єдиним засновником підприємства та займав посаду керівника ТОВ «Основа-простір»було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та доведено участь ОСОБА_4 у створенні фіктивного підприємства ТОВ «Основа-простір».

При цьому, позивач відзначає про наявність наміру на вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства лише у однієї із сторін угоди, саме у ТОВ «Основа-простір».

Викладене є підставою для застосування ч 1 ст. 208 ГК України, тобто за наявності наміру на вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у відповідача-2 усе одержане ним повинно бути повернено відповідачу-1, а одержане останнім або належне йому на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Представник відповідача-1 заперечень проти позову не надав, при цьому вирішення спору по суті залишив на розсуд суду.

Представник відповідача-2 в судове засідання не зявився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений. Письмових заперечень до позовної заяви не надав.

У звязку з незявленням представника відповідача-2 та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем-1 документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва (надалі позивач) на підставі постанови слідчого Відділу податкової міліції ДПІ у Дніпровському районі міста Києва проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф»(надалі відповідач-1) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа-простір» (надалі відповідач-2) за період з 01.09.2008 по 31.12.2008, за результатами якої було складено акт від 09.10.2009 року №12399/23-11/34405570.

Як вбачається з акту перевіркою було встановлено, що між відповідачем-1, як замовник, та відповідачем-2, як виконавець, було укладено договір № 17/2 від 17.11.2008 (надалі договір), предметом якого є поставка термоперетворювачів опору, кабельних вводів згідно сертифікації, загальна ціна робіт за яким складає 28880,23 грн. (в т.ч. 4813,37 грн. ПДВ).

Сторонами договору 19.12.08р. було підприсано видаткову накладну, згідно з якою ТОВ «Основа-простір»відвантажило а ТОВ «Латіф»отримало товарів на загальну суму 28880,23 грн. Сторони виконали свої зобов'язання у повному обсязі і взаємних зауважень не мали.

Відповідачем-1 здійснено повну оплату за договором, про що свідчить рахунок фактури №63 від 19.12.08р. на суму 28880,23 грн.

Відповідач-2 виписав відповідачу-1 податкову накладну від 19.12.2008 №19.12.01 на загальну суму 28880,23 грн. (в т.ч. 4813,37 грн. ПДВ)., яка була відображена останнім у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних під порядковим номером «194». На підставі зазначеної податкової накладної відповідач-1 включив до складу податкового кредиту за грудень 2008 року суму сплаченого за договором податку на додану вартість в розмірі 4813,37, що підтверджується додатком 5 (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року, поданої відповідачем-1 до податкового органу. Однак, як встановлено перевіркою та підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Основа-простір»було зареєстровано Дніпровською районною державною у м. Києві адміністрацією 04.08.2008, засновником якого є ОСОБА_4 та якого вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 08.04.2009 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Згідно зазначеного рішення (копія у справі) ОСОБА_4, не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ «Основа-простір», усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому невстановленою особою дій як майбутньому засновнику та власнику підприємства, бажаючи отримати в якості винагороди запропоновані йому грошові кошти ОСОБА_4 погодився на створення фіктивного субєкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Основа-простір»з метою покриття незаконної діяльності, що заподіяло державі велику матеріальну шкоду.

Зокрема невиїзною позаплановою перевіркою правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість відповідачем-2, проведеної ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було встановлено, що відповідачем-2 за жовтень 2008 року здійснювалась діяльність в порушення вимог пп. 7.4. 1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого до державного бюджету України підприємством не було сплачено податку на додану вартість на загальну суму 2087837,00 грн.(Акту перевірки №229/23-200-36069198 від 10.02.2009).

Стаття 215 Цивільного кодексу України встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно ч. 2 цієї статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим ст. 228 Цивільного кодексу України вказує на те, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту викладеної статті випливає висновок, що такі правочини являють собою серйозні порушення законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні інтереси.

Крім того, визначено такі правочини шляхом переліку об'єктів (цивільних прав), які можуть бути порушені його вчиненням, до яких, зокрема, належать: конституційні права і свободи людини і громадянина; майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

При цьому, коли щодо конституційних прав і свобод людини і громадянина йдеться про порушення взагалі, то стосовно майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади характер правочину конкретизовано: тут йдеться саме про антисоціальність знищення, пошкодження майна або незаконне заволодіння ним.

Отже, хоча за змістом, вказаної норми безпосередньо не вказується на вину, як кваліфікуючу ознаку такого правочину, можна зробити висновок, що має бути врахована і провина особи, яка вчиняє такий правочин. Це випливає з того, що правочин є дією вольовою, спрямованою на досягнення певного результату і той, хто його вчиняє, має усвідомлювати характер своїх дій.

Таким чином, суд, приймаючи рішення, зобов'язаний вказати, у чому конкретно виразилася спрямованість правочину на порушення публічного порядку, чим як було встановлено судом і є саме створення ОСОБА_4 фіктивного субєкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Основа-простір»з метою покриття незаконної діяльності, що, зокрема, було доведено вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 08.04.2009.

Варто звернути увагу на те, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, незалежно від наявності позовних вимог з боку його учасників чи інших осіб.

З огляду на викладені обставини, які зокрема, підтверджуються наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про законність підстав щодо застосування у спірних правовідносинах санкцій, встановлених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, оскільки саме вчинення правочину з наявністю умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є підставою для застосування зазначених санкцій, а не сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки у такому випадку правопорушенням є саме несплата податків.

А також судом враховується, що норми Господарського кодексу України регулюють саме господарські правовідносини, за наслідками здійснення яких у даній справі виникли спірні правовідносини, тобто є спеціальними.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, за змістом цієї статті застосування встановлених нею санкцій можливе в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Матеріалами справи підтверджується наявність наміру на вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства лише у однією із сторін угоди, а саме ТОВ «Основа-простір».

При цьому, слід відзначити, що наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

У відповідності до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»(м. Київ, пр-т Тичини, 20; код 36069198) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Латіф»(м. Київ, вул. Василенка, 7-А; код 34405570) одержані за договором №17/2 від 17.11.2008 грошові кошти в розмірі 28880,23 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф» (м. Київ, вул. Василенка, 7-А; код 34405570) в доход держави, повернуті Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»(м. Київ, пр-т Тичини, 20; код 36069198) грошові кошти в розмірі 28880,23 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя І.В.Смолій