Постанова № 12430301, 02.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 листопада 2010 року 10:52 № 2а-12646/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.

за участю представників сторін:

позивача Ніколаєнко О.С. (довіреність від 18.02.2010 року № 907/9/10-011)

відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Арком»

про стягнення податкового боргу у розмірі 3432064,00 гривень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арком»про стягнення заборгованості перед бюджетом в розмірі 3432064,00 гривень.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що податковим повідомленням-рішенням форми «Р»від 08.12.2008 року № 0000832308/0 відповідачу визначено податкові зобовязання у загальному розмірі 3432064,00 гривень, у визнанні протиправним та скасуванні якого відповідачу відмовлено відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року по справі № 13/586 (2а-14984/08).

Позивач вважає, що в цьому випадку стягнення податкового боргу у судовому порядку не потребує направлення на адресу відповідача податкових вимог, прийняття позивачем рішення про звернення стягнення на активи боржника, направлення відповідачу пропозиції щодо виділення активів та опису активів відповідача, оскільки борг підтверджений у зазначеному рішенні суду, виходячи з чого позивач просить задовольнити позов, оскільки право звернення до суду з таким позовом передбачено п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідач в судові засідання призначені на 24.09.2010 р., 12.10.2010 р., 21.10.2010 р., 02.11.2010 р. не зявився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.

У звязку з вищенаведеним справа розглянута без участі відповідача на підставі наявних у справі доказів на підставі ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арком»(код ЄДРПОУ 31483257; адреса: 03022, м. Київ, вул. Кайсарова, 7/9), взято на облік в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 24.05.2001 р. за № 31348/10/1.

На підставі Акту перевірки від 24.11.2008 р. № 530/1-23-08-31483257, яким встановлено порушення п. 4.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем ухвалено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 08.12.2008 року № 0000832308/0, яким відповідачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 1716032,00 гривень, штрафні фінансові санкції 1716032,00 гривень, а всього -3432064,00 гривень.

Рішення прийнято на підставі п/п. «б»п/п. 4.2.2., п/п. 17.1.3., п/п. 17.1.6. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено відповідачем в судовому порядку, за результатами оскарження якого Київським апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу від 26 серпня 2010 року по справі № 13/586 (2а-14984/08), відповідно до якої у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування цього рішення відмовлено повністю. Тобто, судом підтверджено законність рішення податкового органу, а відтак воно є чинним на час розгляду даної справи.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181), який, зокрема, установлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2. Закону № 2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджету або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 6.1. Закону № 2181 визначено, що у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення.

Відповідно до п. 1.9. Закону № 2181 податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобовязання було визначено відповідачу податковим повідомленням-рішенням форми «Р»від 08.12.2008 року № 0000832308/0.

Відповідно до п/п. 5.2.1. п. 5.2. («Апеляційне узгодження податкового зобовязання») Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, яким визначена процедура адміністративного оскарження (у системі контролюючих органів). При цьому, під апеляційним узгодженням розуміється узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження (п. 1.20. Закону № 2181).

У разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (п/п. 5.2.4. Закону № 2181).

Відповідно до п/п. «в»пункту 2.12. Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 3 липня 2001 року № 266, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за № 595/5786 (далі Порядок № 266), податкове зобов'язання платника податків, нараховане податковим органом (якщо такий платник податків у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження), вважається узгодженим у день закінчення процедури адміністративного оскарження або у день прийняття судом рішення по суті, а в разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку у день прийняття відповідної постанови апеляційним судом.

Таким чином, визначене позивачем у вищезгаданому рішенні податкове зобовязання відповідача залишалося неузгодженим до моменту постановлення Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 26 серпня 2010 року по справі № 13/586 (2а-14984/08), яким рішення позивача залишено в силі.

Враховуючи те, що зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції вирішено спір по суті та це рішення набрало законної сили з моменту його проголошення, визначене відповідачу податкове зобовязання вважається узгодженим в день проголошення ухвали суду апеляційної інстанції, який є днем завершення апеляційного узгодження податкових зобовязань.

Відповідно до п/п. 5.3.2. Закону № 2181 у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п/п. 5.3.2. Закону № 2181).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив протягом встановленого строку суму узгодженого податкового зобовязання.

Підпунктом 5.4.1. Закону № 2181 передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до п. 1.3. закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), зокрема, узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Оскільки узгоджена сума податкового зобовязання, визначена вищезгаданим повідомленням-рішенням, не була сплачена відповідачем у встановлений строк, вона набула статусу податкового боргу.

Законом № 2181 встановлено процедуру стягнення податковим органом суми податкового боргу.

Так, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (п/п. 6.2.1. Закону № 2181).

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд зазначає, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права та виконувати покладені на них обовязки (ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Отже, направлення податкових вимог платнику податків є обовязком податкового органу, встановленим Законом, а не правом на чому наполягав представник позивача у судовому засіданні.

Пунктом 6.2.2. Закону № 2181 також встановлено, що податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 6.2.3. Закону № 2181 перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Зокрема, відповідно до додатку № 1 до вищезгаданого Порядку № 266 (форма першої податкової вимоги), серед таких наслідків визначено застереження щодо звернення податкового органу до суду з позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти та майно боржника.

Таким чином, першу податкову вимогу відповідно до п. 1.10 ст. 10, п. 6.2 ст. 6 Закону N 2181 слід розглядати як письмову вимогу податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу, в яких орган державної податкової служби повідомляє платників про наявні факти узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави.

Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Отже, надіслання першої податкової вимоги є обов'язковою передумовою надіслання другої податкової вимоги.

Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Про необхідність дотримання цієї процедури та послідовності направлення податкових вимог вказується і в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 № 1619/10/13-09.

Підпунктом 10.1.1 Закону № 2181 встановлено спеціальне правило, відповідно до якого стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги і здійснюється в порядку передбаченому ст. 10 Закону № 2181 з урахуванням положень статті 7 цього Закону щодо джерел погашення податкового боргу.

Отже, правовий аналіз сукупності зазначених правових норм, зокрема абзацу другого п/п. 10.1.1 Закону № 2181 у взаємозвязку з положенням п/п. 3.1.1. цього Закону, дає підстави для висновку, що передумовою примусового стягнення коштів платника податків, є направлення платнику податків другої податкової вимоги, направлення якої є обовязковою складовою частиною процедури примусового стягнення активів, а також гарантією дотримання прав платника податків зокрема шляхом інформування відповідача про існування податкового боргу, надання йому можливості самостійного визначення складу і черговості продажу своїх активів, в порядку визначеному статтею 7 Закону № 2181.

Обовязком податкового органу, крім направлення податкових вимог, є також визначення джерел погашення податкового боргу за рішенням податкового органу (п. 7.2., п/п. 10.1.1. Закону № 2181) у випадку, якщо платник не надасть відповідного переліку активів, опис цих активів, а також наступне залучення позивачем додаткових джерел відповідно до п. 7.4. цього Закону (у разі недостатності інших активів) з їх наступним продажем у встановленому Законом № 2181 порядку.

Всупереч наведеному, податковий орган податкові вимоги відповідачу не направляв, вищенаведених заходів з погашення податкового боргу не вживав, що свідчить про порушення позивачем законодавчо встановленої процедури примусового стягнення активів платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку, відповідач не довів законності та обґрунтованості позовних вимог, а отже, оскільки позивачем недотриманий порядок примусового стягнення коштів боржника в рахунок його погашення податкового боргу, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складений та підписаний 03 листопада 2010 року.