Постанова № 12430237, 04.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

04 жовтня 2010 року 16:02 справа № 2а-12015/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Пасулька О.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

допідрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві

провизнання протиправними дій, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 липня 2010 року ВП № 20446786

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Магда В.М.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 4 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дій, скасування постанови підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 23 липня 2010 року ВП № 20446786.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підрозділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з чим позивачем ставиться вимога про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

В судових засіданнях представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем надано письмові заперечення проти позовної заяви.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно дослідивши докази, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 2947 від 15 квітня 2010 року, яким звернено стягнення на нерухоме майно нежиле приміщення № 93А, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Чекістів, 1, й належить на праві власності ОСОБА_1.

Зазначений виконавчий напис направлений Київською регіональною дерикцією АТ «Райффайзен Банк Аваль»до підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві.

Постановою підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві від 23 липня 2010 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач просить суд скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві з виконання виконавчого напису нотаріуса міського нотаріального округу № 2047 від 15 квітня 2010 року.

Позивач посилається на те, що відповідачем порушено вимоги Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, а саме: невірно визначено найменування сторін виконавчого провадження, боржником є АТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції, а стягувачем - ОСОБА_1, що в свою чергу не відповідає резолютивній частині виконавчого напису; постанова про відкриття виконавчого провадження не містить найменування посадової особи, що видала виконавчий напис; дату набрання чинності.

Суд не може погодитись з твердженнями позивача про безпідставне відкриття виконавчого провадження з огляду на наступне.

В постанові підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження допущено помилку в написанні дати набрання чинності виконавчого напису: в постанові зазначено, що виконавчий напис вступив в силу з моменту вчинення, тобто 15 квітня 2010 року, в той час в постанові зазначено 26 липня 2010 року.

Також в зазначеній постанові боржником зазначено: «АТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7-б (код ЄДРПОУ 23494105)»та стягувачем «ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1)», а повинно бути зазначено боржником: «ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1)», а стягувачем: «АТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7-б (код ЄДРПОУ 23494105)».

Начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві 21 серпня 2010 року на підставі статті 8 Закону України «Про виконавче провадження»та частини 3 пункту 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження № 489/2 по виконанню виконавчого напису № 2047. За результатами зазначеної перевірки винесено постанову, якою виправлені допущено помилки в постанові про відкриття виконавчого провадження від 23 липня 2010 року: в даті набрання чинності виконавчого напису нотаріуса - виправлено з «26 липня 2010 року»на «15 квітня 2010 року», в графі «боржник»замість «АТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7-б (код ЄДРПОУ 23494105)»виправлено на «ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1)», та в графі «стягувач»замість ««ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1)»виправлено на «АТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7-б (код ЄДРПОУ 23494105)».

Зазначену постанову Головного управління юстиції у місті Києві направлено сторонам виконавчого провадження.

Главою 3 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що у разі надходження виконавчого документа державний виконавець або приймає виконавчий документ до виконання, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, або відмовляє у прийняті виконавчого документа, про що також виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 24 даного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»зазначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;

7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки постанову винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», постанова винесена розсудливо, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для її виконання.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.М. Клименчук

Повний текст постанови складено та підписано 13 жовтня 2010 року.