Рішення № 124296625, 08.01.2025, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/2857/24

Провадження № 2/626/61/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08.01.2025 року м. Берестин

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дудченка В.О.,

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берестині, в порядку загального позовного провадження, у відсутність сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехбут» до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Виклад позиції позивача.

ТОВ «Газтехбут» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, в якому просить:

- визнати недійсним Акт - заяву ОСОБА_1 від 05.07.2018 року про зарахування зустрічних однорідних вимог (в сумі 1466363,14 грн за договором поруки від 24.03.2017 року та за договором про відступлення права вимоги від 04.07.2018 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач ТОВ Газтехбут» зазначив, що в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа №644/2739/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехбуд» про стягнення з ОСОБА_1 , 1 466 363, 14 грн, як розрахунку за договором про відступлення права вимоги від 04.07.2018 року, 249 242, 00 грн як 3% річних за період з 03.2018 року по 01.04.2024 року, 1 034 666, 54 грн як інфляційного збільшення боргу, а всього 2 750 271, 68 грн. По вказаній справі у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 визнає, що він не здійснював оплату за договором про відступлення права вимоги від 04.07.2018 року, втім вважає, що вказане зобов`язання припинилося у відповідності до ст.601 ЦК України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. За змістом відзиву «згідно з договором позики від 26.01.2017 р., укладеним між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , останній позичив у ОСОБА_1 1 000 000 грн., на підтвердження чого видав власноручно написану розписку. Відповідно до п.2 договору позики від 26.01.2017 р. ОСОБА_2 повинен був повернути позичені у ОСОБА_1 кошти в сумі 1 000 000 грн. у строк до 10.03.2017 р. Втім, позичальник ОСОБА_2 у строк до 10.03.2017 р. позичені кошти ОСОБА_1 не повернув, відсотки за користування позикою не сплатив, а тому 11.03.2017 р. у ОСОБА_1 виникло право пред`явити вимогу до ОСОБА_2 (як до позичальника) і до ТОВ «Газтехбуд» (як до поручителя позичальника), які є солідарними боржниками, виконати грошові зобов`язання позичальника за договором позики. 24.03.2017 р. був укладений договір поруки, відповідно до якого ТОВ «Газтехбуд» поручився перед ОСОБА_1 за належне виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики, укладеним 26.01.2017 р. між ОСОБА_1 (позикодавець) і ОСОБА_2 (позичальник). ОСОБА_1 , отримавши вимогу ТОВ «Газтехбуд» від 05.07.2017 р., (того ж дня) відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України склав Акт-заяву про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, відповідно до якого: зарахував грошові зобов`язання ТОВ «Газтехбуд» перед собою, ОСОБА_1 , в сумі 1 466 363,14 грн за договором поруки від 24.03.2017 року; в рахунок своїх грошових зобов`язань перед ТОВ «Газтехбуд» в сумі 1 466 363,14 грн за договором про відступлення права вимоги від 04.07.2018». За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що його зобов`язання щодо оплати за договором про відступлення права вимоги від 04.07.2018 року припинені. При цьому вважають, що Акт - заява про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 05.07.2017 року, не відповідає вимогам ст.601 ЦК України і має бути визнаний судом недійсним.

Заяви (клопотання) учасників процесу по суті справи.

Від представника позивача ТОВ «Газтехбут» - адвоката Стець М.Л. 08.01.2025 року до суду надійшла письмова заява в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовну заяву підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Так, як відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений у встановленому порядку, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, не подавав відзив, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступних висновків.

Позиція суду.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтехбуд» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 , 1 466 363, 14 грн, як розрахунку за договором про відступлення права вимоги від 04.07.2018 року, 249 242, 00 грн як 3% річних за період з 03.2018 року по 01.04.2024 року, 1 034 666, 54 грн як інфляційного збільшення боргу, а всього 2 750 271, 68 грн.

По вказаній справі у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 визнає, що він не здійснював оплату за договором про відступлення права вимоги від 04.07.2018 року, втім вважає, що вказане зобов`язання припинилося у відповідності до ст. 601 ЦК України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

За змістом відзиву «згідно з договором позики від 26.01.2017 р., укладеним між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , останній позичив у ОСОБА_1 1 000 000 грн., на підтвердження чого видав власноручно написану розписку. Відповідно до п.2 договору позики від 26.01.2017 р. ОСОБА_2 повинен був повернути позичені у ОСОБА_1 кошти в сумі 1 000 000 грн. у строк до 10.03.2017 р.

Втім, позичальник ОСОБА_2 у строк до 10.03.2017 р. позичені кошти ОСОБА_1 не повернув, відсотки за користування позикою не сплатив, а тому 11.03.2017 р. у ОСОБА_1 виникло право пред`явити вимогу до ОСОБА_2 (як до позичальника) і до ТОВ «Газтехбуд» (як до поручителя позичальника), які є солідарними боржниками, виконати грошові зобов`язання позичальника за договором позики...

24.03.2017 р. був укладений договір поруки, відповідно до якого ТОВ «Газтехбуд» поручився перед ОСОБА_1 за належне виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики, укладеним 26.01.2017 р. між ОСОБА_1 (позикодавець) і ОСОБА_2 (позичальник)...

ОСОБА_1 , отримавши вимогу ТОВ «Газтехбуд» від 05.07.2017 р., (того ж дня) відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України склав Акт-заяву про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, відповідно до якого:

- зарахував грошові зобов`язання ТОВ «Газтехбуд» перед собою, ОСОБА_1 , в сумі 1 466 363,14 грн за договором поруки від 24.03.2017;

- в рахунок своїх грошових зобов`язань перед ТОВ «Газтехбуд» в сумі 1 466 363,14 грн за договором про відступлення права вимоги від 04.07.2018».

За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що його зобов`язання щодо оплати за договором про відступлення права вимоги від 04.07.2018 року припинені.

Позивач вважає, що Акт - заява про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 05.07.2017 року, не відповідає вимогам ст.601 ЦК України і має бути визнаний судом недійсним.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд вважає, що Акт - заява про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 05.07.2018 року, не відповідає вимогам ст.601 ЦК України щодо однорідності зустрічних вимог враховуючи наступне.

Верховний Суд зазначив, що за правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї зі сторін, згідно з вимогами статті 601 ЦК України. Однак, якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав із позовом до суду про визнання її недійсною, з урахуванням частини першої, пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України (Постанова Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі № 918/539/18).

Верховний Суд у постановах від 16.05.2018 у справі №910/17770/17, від 18.06.2019 у справі №914/8912/16 зазначав, що не оскаржена та не визнана недійсною заява про зарахування зустрічних вимог породжує правові наслідки.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання та захисту майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов`язання боржником закон передбачає спеціальні заходи - визначає окремі види забезпечення виконання зобов`язання: неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток або інші види, встановлені договором або законом (ст. 546 ЦК України).

Відносини, пов`язані з порукою, врегульовано нормами §3 глави 49 розділу І книги 5 ЦК України.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

При цьому порука припиняється в т.ч. з припиненням забезпеченого нею зобов`язання (ч.1 ст.559 ЦК України).

Натомість, до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч.2 ст.556 ЦК України). Тобто наслідком виконання поручителем основного зобов`язання, є не його припинення, а лише заміна кредитора за основним зобов`язанням.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що договір поруки не є підставою виникнення зобов`язання, а є способом забезпечення його виконання. Відповідно зобов`язання поручителя виконати обов`язок боржника, не відповідає вимозі однорідності зустрічних вимог, оскільки не призводить до припинення основного зобов`язання і відповідно не може бути зараховане за правилами ст.601 ЦК України.

Позивач зазначає, що оспорюваний Акт - заяву від 05.07.2018 року про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ «Газтехбуд» ніколи не отримувало, а дізналося про її існування з відзиву по справі №644/2739/24.

Верховний Суд у своїх постановах зазначає, що наслідком здійснення такого правочину (заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам. Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку (постанова від 15.08.2019 у справі №910/21683/17).

У справі № 910/23246/17 колегія суддів звернула увагу на те, що позивачем до матеріалів справи не надано докази отримання заяви про зарахування зустрічних вимог відповідачем, оскільки квитанція про відправлення заяви про зарахування зустрічних вимог та опис вкладення у цінний лист не можуть бути належним та допустимим доказом отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Суд зауважив, що повідомлення про вручення поштового відправлення або роздруківки з офіційного сайту «Укрпошта» в якості доказу до матеріалів справи надано не було (постанова від 11.10.2018).

А якщо виходити з можливості зарахування вимог за договором поруки, то у відповідності до ч.1 ст.556 ЦК України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника.

Позивач стверджує, що у спірних правовідносинах, ОСОБА_1 не передав ТОВ «Газтехбуд» оригінали договору позики від 26.01.2017 року з ОСОБА_3 та розписки ОСОБА_3 від 26.01.2017 року.

У відзиві по справі №644/2739/24 ОСОБА_1 зазначив, що «позичальник ОСОБА_2 у строк до 10.03.2017 р. позичені кошти ОСОБА_1 не повернув, відсотки за користування позикою не сплатив, а тому 11.03.2017 р. у ОСОБА_1 виникло право пред`явити вимогу до ОСОБА_2 (як до позичальника) і до ТОВ «Газтехбуд» (як до поручителя позичальника), які є солідарними боржниками, виконати грошові зобов`язання позичальника за договором позики...». Таким чином, перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах розпочався 11.03.2017 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. До вимог про стягнення основної заборгованості за ст. 257 ЦК України застосовується загальна позовна давність три роки, а до вимог про стягнення пені спеціальна, тривалістю один рік, ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Стаття 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Винятки з цього правила можуть бути встановлені законом. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності.

Відсутність доказів направлення/вручення ТОВ «Газтехбуд» оспорюваного акту- заяви, невиконання відповідачем вимог ч.1 ст.556 ЦК України не дозволяє встановити дійсний момент його можливого вчинення, а отже і відповідність вимогам п.4 ч.1 ст.602 ЦК України.

Відповідно до оспорюваного Акту - заяви від 05.07.2018 року про зарахування зустрічних однорідних вимог були зараховані 1 466 363, 14 грн, які з боку ТОВ «Газтехбуд» складалися на думку Відповідача в т.ч. з:

- 17 260,27 грн. (сімнадцять тисяч двісті шістдесят гривень 27 коп.) - відсотки аз користування позикою за період з 26.01.2017 р. по 11.03.2017 р., нараховані відповідно до ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ,

- 161 816,20 грн. (сто шістдесят одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 20 коп.) - інфляційні втрати, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 11.03.2017 р. по 05.07.2018 р.,

- 39 616.44 грн. (тридцять дев`ять тисяч шістсот шістнадцять тисяч гривень 44 коп.) - 3 % річних, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 11.03.2017 р. р. по 05.07.2018 р.

В той же час Договір поруки між ОСОБА_1 та ТОВ «Газтехбуд» був укладений 24.03.2017 року.

Отже, оспорюваний Акт - заява від 05.07.2018 року про зарахування зустрічних однорідних вимог складений щодо вимог ОСОБА_1 які не охоплені строком дії Договору поруки від 24.03.2017 року.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Але умовами Договору поруки від 24.03.2017 року не визначено, що він застосовується до відносин, які виникли до його укладення.

Таким чином, оспорюваний Акт - заява від 05.07.2018 року про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимозі безспірності зустрічних вимог.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі N 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі N 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі N 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі N 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі N 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі N 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі N 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі N 914/2326/18.

Відповідно до оспорюваного Акту - заяви від 05.07.2018 року про зарахування зустрічних однорідних вимог були зараховані 1 466 363, 14 грн, які з боку ТОВ «Газтехбуд» складалися на думку Відповідача з:

- 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень) - сума основного зобов`язання - позики,

- 17 260,27 грн. (сімнадцять тисяч двісті шістдесят гривень 27 коп.) - відсотки за користування позикою за період з 26.01.2017 р. по 11.03.2017 р., нараховані відповідно до ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ,

- 161 816,20 грн. (сто шістдесят одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 20 коп.) - інфляційні втрати, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 11.03.2017 р. по 05.07.2018 р.,

- 39 616.44 грн. (тридцять дев`ять тисяч шістсот шістнадцять тисяч гривень 44 коп.) - 3 % річних, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України за період с 11.03.2017 р. р. по 05.07.2018 р.,

- 3 650 000,00 грн. (три мільйони шістсот п`ятдесят тисяч гривень) - пеня в розмірі 1% в день за прострочення повернення позики в сумі 1000 000,00 грн. за період з 05.07.2017 р. по 05.07.2018 р., нарахована відповідно до п. 4 договору позики.

Для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування (висновок про застосування норм права міститься у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16 та у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17).

У спірних відносинах відповідачем як зустрічні вимоги хоча і мають грошовий характер, але за своєю правовою природою зобов`язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов`язання зі сплати пені, інфляційних витрат, 3% річних у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов`язання, а разом з відсотками за період правомірного користування позикою, не передбачені умовами договору позики, а отже не є безспірними.

У такому випадку зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов`язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер. Оспорюваний акт - заява цим вимогам не відповідає.

Також суд звертає увагу на те, що сам ОСОБА_1 також не вважав вказані зобов`язання припиненими, оскільки спочатку в Орджонікідзевському районному суді м.Харкова, а згодом в Київському районному суді м.Полтава розглядалась цивільна справа №644/7889/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, предметом якої є в т.ч. стягнення боргу за договором позики від 26.01.2017 року в розмірі станом на 30.09.2020 року в сумі: 1 000 000, 00 грн боргу; 266 500, 00 грн інфляційних нарахувань; 106 767, 12 грн 3 % річних; 34 520, 55 грн - сума відсотків за користування позиченими коштами за період з 26.01.2017 р. по 10.03.2017 року; 12 990 000, 00 грн. - сума пені за період з 11.03.2017 р. по 30.09.2020 року.

Згідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав та іншого не довів.

Висновки за результатами розгляду справи.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Газтехбут» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 215, 203, 601 ЦК України, 4-5, 12, 76-83, 141, 280-282 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехбут» до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним Акт - заяву ОСОБА_1 від 05.07.2018 року про зарахування зустрічних однорідних вимог (в сумі 1466363,14 грн за договором поруки від 24.03.2017 року та за договором про відступлення права вимоги від 04.07.2018 року).

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехбут», ЄДРПОУ 34329007, проспект Героїв Харкова, 283, к. 2, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 60 коп.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя