Рішення № 124296624, 06.01.2025, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1915/24

Провадження № 2/626/40/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

06.01.2025 року м. Берестин

Красноградський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участю секретаря Скачко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 вказуючи на те, що ОСОБА_1 подала до ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "ЦФР" та заяву №5592795455 від 04.07.2018 року на отримання кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР", підписуванням якої підтвердила згоду, що ця заява разом з паспортом кредиту (включно з його наступними змінами) та з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК"ЦФР" становлять кредтний договір між ТОВ "ФК "ЦФР" та ОСОБА_1 .

На підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 укладеного між ТОВ "ФК "ЦФР" та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ТАСКОМБАНК" первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги кервісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.

07.10.2020 року між АТ "ТАСКОМБАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №б/н від , у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК "ЄАПБ" зобов`язується передати (сплатити) АТ "ТАСКОМБАНК" суму фінансування, а АТ "ТАСКОМБАНК" зобов`язується відступити ТОВ "ФК "ЄАПБ" права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу від 07.10.2020 року ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 41882,09 грн., з яких: 16889,77 грн. прострочена заборгованість по тілу; 4073,50 грн.- прострочені відсотки; 11651,12 грн.- прострочена комісія; 9267,70 грн.- пеня, штрафи.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим договором.

В період з 29.09.2021 року по 03.01.2021 року з відповідача було стягнуто горшові кошти в розмірі 7328,36 грн., для погашення кредитної заборгованості. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , а саме з 07.10.2020 року позивач не здійснював нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК" Європейська агенція повернення боргів" за кредитним договором №5592795455 від 04.07.2018 року в сумі 34553,73 грн., з яких 16889,77 грн.- прострочена заборгованість по тілу; 0,00 грн.- прострочені відсотки; 8396,26 грн.- прострочена комісія; 9267,70 грн.- пеня, штрафи. В зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 вищезазначену суму боргу за договором та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, відповідно до поданої ним заяви він просить розглядати справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач та її представник в судове засідання не прибули. Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких він вказав, що ОСОБА_1 23.02.2023 року уклала шлюб з ОСОБА_3 і змінила прізвище з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ". Одночасно зазначає що, позивачем не надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що банком були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені кредитни договором, а відповідач ці кошти отримав, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, згодом представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду спра ви, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.07.2018 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ "ФК "ЦФР" кредитний договір № 5592795455. Відповідно до паспорту кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР" № 2795455 сума кредиту становить 20735 гривень.

23.02.2023 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище з " ОСОБА_4 на " ОСОБА_5 ". Після розірвання шлюбу за рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 31.10.2024 прізвище змінене на дошлюбне " ОСОБА_4 ".

Згідно договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року укладеного між ТОВ "ФК "ЦФР" та АТ "ТАСКОМБАНК" первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників. Первісний кредитор має право щоденно передавати новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників.

07.10.2020 року АТ "ТАСКОМБАНК" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" уклали договір факторингу №б/н від 07.10.2020 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги до договору факторингу №б/н від 07.10.2020 ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 41882,09 гривень, з яких: - 16889,77 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; - 4073,5 грн. - прострочені відсотки; - 11651,12 грн. - прострочена комісія; - 9267,7 грн. - пеня/штрафи.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5592795455 від 04.07.2018 року станом на 31.03.2024 року загальна сума заборгованості складає 34553,73 грн., з яких 16889,77 грн.- прострочена заборгованість по тілу; 0,00 грн.- прострочені відсотки; 8396,26 грн.- прострочена комісія; 9267,70 грн.- пеня, штраф

Відповідач перед укладанням кредитного договору ознайомилася з інформацією та умовами кредиту, що підтверджується підписом відповідача.

Розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

При цьому, Верховний суд у постанові від 17.12.2020 у цивільній справі №278/2177/15-ц, дійшов висновку, що розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.77,78 ЦПК України, якщо він досліджується разом з іншими доказами у сукупності.

Також, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 514 ЦК України, передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошовоївимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідач не спростовував факту підписання нею договору та не надала суду жодних належних і допустимих доказів в підтвердження відсутності заборгованості чи доказів в підтвердження того, що вона не отримувала кредитних коштів, розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, він є логічним, послідовним, математично вірним, а тому його може бути прийнято судом до уваги.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 8396,26 грн., оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою оплатою позичальника.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: "Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Крім того, згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

З цих підстав слід відмовити у задоволені вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 8396,26 грн., оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку.

Заявлені доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з тим, частинами 1, 3 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.

Постановою КМУ від 27.06.2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року.

Відповідно Закону України №2120-IX від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.

Отже, суд приходе до висновку висновку, що строк позовної давності позивачем не було пропущено.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином суд приходе до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у розмірі 26157,47 грн (16889,77 грн.- прострочена заборгованість за тілом кредиту, 9267,70 грн.- пеня, штраф).

Відповідно до положень частини 1 статті 141ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнутисудові витрати у виді судового збору пропорційно розміру позовних вимог, у сумі 2292,22 грн. (Розрахунок судового збору: 3028,00 грн. (сума судового збору, сплаченого позивачем) х 26157,47 грн. (сума задоволених позовних вимог) : 34553,73 грн. (сума позовних вимог) = 2292,22 грн.).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України "Про електронну комерцію", ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"(код ЄДРПОУ 35625014, вул. Симона Петлюри, буд 30, м. Київ, фактична адреса: вул.. Лісова, буд. 2, поверх 4, м. Бровари, Київська область) заборгованість за кредитним договором №5592795455 від 04.07.2018 року у сумі 26157 (двадцять шість тисяч сто п`ятдесят сім) гривень 47 коп., та судові витрати у розмірі 2292 (дві тисячі двісті дев`яносто дві) гривні 22 коп., а всього 28449 (двадцять вісім тисяч чотириста сорок дев`ять) гривень 69 коп. на рах. № НОМЕР_2 в АТ "ТАСкомбанк", код ЄДРПОУ 35625014, МФО 339500.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя