Постанова № 12429047, 19.07.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2010 року <Текст >Справа № 2а-3106/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Світлицькій О.В.,

за участю представників:

позивача Ісупової К.П. (довіреність від 14.12.2009 № 12193/12);

відповідача Кульчицького С.Р. (витяг з протоколу від 25.05.2007 №10);

Жулай Н.М. (довіреність від 20.05.2010 № 219);

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

до Закритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8 «Монолітбуд», м. Запоріжжя

про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі УПФУ в Орджонікідзевському районі, позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8 «Монолітбуд» (далі ЗАТ «СБМУ №8 «Монолітбуд», відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь УПФУ в Орджонікідзевському районі фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за віком призначених на пільгових умовах у розмірі 8212,10грн.

Позовні вимоги обґрунтовує приписами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі Закон № 1058) та вказує, що відповідачем не відшкодовуються фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період березня по травень 2010 року, у звязку із чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 8212,10грн.

Представник позивача у судовому засідання позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив в частині стягнення суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонеру ОСОБА_4, зокрема вказує, що указаному пенсіонеру пенсія має бути призначена на підставі ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі Закон №1788), а тому така пенсія має виплачуватися УПФУ в Орджонікідзевському районі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині 4418,53грн. Проти решти позовних вимог не заперечує.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ЗАТ «СБМУ №8 «Монолітбуд» відповідно до Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400 (далі Закон № 400) є платником збору на обовязкове державне пенсійне страхування, а також платником страхових внесків відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до наданих відповідачем довідок, що підтверджують особливий характер праці або умови праці, які необхідні для призначення пільгової пенсії громадянам ОСОБА_5 (від 17.03.2010 №207), ОСОБА_4(від 24.12.2007 №390), ОСОБА_6 (від 07.12.2005 №126), на підставі ст. 13 Закону №1788 указаним призначена пільгова пенсія.

Згідно із розрахунком суми боргу станом на 31.05.2010 №5854/03 відповідачем не відшкодуються УПФУ в Орджонікідзевському районі фактичні витрати на виплату та доставку пенсії за віком, призначеної на пільгових за період з березня 2010 року по травень 2010 року у розмірі 8212,10грн.

Відповідачу надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, які отримувались ЗАТ «СБМУ №8 «Монолітбуд», що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.01.2010 №7318226, проте сума заборгованості у добровільному порядку ним сплачена не була.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Виходячи з приписів п. 16 розділу 15 Прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення Закону № 1788 застосовується в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Стаття 13 Закону № 1788 категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17.02.2000 вказана стаття, крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначений відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону №1788.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000, норму що регулювала дане питання у ст. 13 Закону №1788 виключено та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обовязкове державне пенсійне страхування у Закон №400, яким передбачено, що платники збору на обовязкове державне пенсійне страхування, передбачені п. 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обовязкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених ст. 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні до обєкта оподаткування, який передбачено ст. 2 цього Закону. Субєкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обовязкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від обєкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «б ст. 13 Закону № 1788 передбачено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, застосовуються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Пільговий стаж обчислюється за фактичною тривалістю роботи із шкідливими і важкими умовами праці згідно з довідками підприємств.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону №1058, застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом № 1058.

Відповідно до ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Постановою правління Пенсійного фонду України затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстровану у Міністерстві юстиції України від 16.04.2004 № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Згідно з пп. 4.11. п. 4 зазначеної Інструкції, підприємства, на яких працівники вийшли на пенсію на пільгових умовах, понад суми зборів, нарахованих за вищезазначеними тарифами, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, у розмірах - 100 % по пенсіях, починаючи з 1996 року.

Згідно з пунктами 6.1. та 6.2. нині чинної Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до абз. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому, стаж роботи на останньому підприємстві враховується в повному обсязі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах.

Згідно з п. 6.4. та 6.8. Інструкції № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року на протязі 10 днів з дня прийняття рішення про призначення пенсії. Підприємства щомісяця, до 25 числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Не сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій стягуються відповідно до норм Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Позивачем надано суду належним чином засвідчені довідки, що уточнюють особливий характер роботи або умов праці, що необхідні для призначення пільгової пенсії, видані відповідачем громадянам ОСОБА_5 (від 17.03.2010 №207) та ОСОБА_6 (від 07.12.2005 №126). Видаючи довідки про підтвердження пільгового стажу вказаних громадян, відповідачем підтверджено наявність у них пільгового стажу і надане їм право на отримання пільгової пенсії, а отже, з цього моменту у відповідача виник обов'язок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку такої пенсії.

У відповідності до розрахунку боргу, наданого позивачем, станом на 31.05.2010 загальна заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з березня по травень 2010 року становить 8212,10грн., проте, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії громадянинам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 3 393,57грн. Щодо стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пільгової пенсії громадянину ОСОБА_4 у розмірі 4418,53грн., у цій частині суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 100 Закону №1788 особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст. 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому ст.ст. 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Із матеріалів справи вбачається, що гр..ОСОБА_4 призначено пільгову пенсію за Списком №2 на підставі ст.13 Закону №1788 з січня 2008 року. Згідно довідки ЗАТ «СБМУ №8 «Монолітбуд» від 24.12.2007 №390, пільговий стаж указаного пенсіонера складає 19 років 14 днів. На день введення в дію Закону №1788 ОСОБА_4 мав повний стаж роботи, необхідний для призначення пільгової пенсії на підставі ст.100 Закону №1788, а саме 18 років 5 місяців та 14 днів.

Аналізуючи вище викладені норми, суд вважає, що підставі для стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, виплаченої гр.ОСОБА_4 відсутні. Доказів зворотнього представник позивача суду не надав, доводи представника відповідача не спростував.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8 «Монолітбуд» (код ЄДРПОУ 03382433) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсій у розмірі 3 393,57грн. (три тисячі триста девяносто три грн. 57коп.) на користь Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (р/р 25605301201080, код одержувача 20508396, ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957). Видати виконавчий лист.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.С.Янюк