Постанова № 12428489, 03.11.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2010 року об 11 год. 10 хв. Справа № 2а-7402/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

при секретаріГорбовій І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс», м. Запоріжжя

до: Запорізької митниці, м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Тонконог Н.А., довіреність № 19/48 від 07.04.2010 р.

від відповідача: Прокофєв С.А., довіреність № 07-01-14-23/5978 від 12.10.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорожкокс» звернулося із адміністративним позовом до Запорізької митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати повністю рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/000290/1 від 01.04.2010 р.; зобовязати Запорізьку митницю визначити митну вартість смоли камяновугільної по ВМД № 112030000/0/008793 від 07.04.2010 р. за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); зобовязати відповідача здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформлені товарів по ВМД № 112030000/0/008793 від 07.04.2010 р. з урахуванням того, що митна вартість смоли камяновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за ціною 4879,60 грн. російських рублів за одну тонну смоли камяновугільної.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що митна оцінка товару проведена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки митницею були витребувані у позивача додаткові документи, які з обєктивних причин підприємство не мало можливості надати під час митного оформлення товару. Вважає, що надані підприємством документи, як обовязкові, так і додаткові містили інформацію щодо вартості імпортованого товару, а також інформацію, необхідну для ідентифікації товару та надавали змогу ідентифікувати імпортований товар з конкретними документами. У звязку з цим вважає, що відповідачем було безпідставно застосовано метод оцінки № 6.

Також в письмових поясненнях від 03.11.2010 р. вх. № 33189 позивач вказує, що застосування відповідачем цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМС України для визначення митної вартості товару позивача є необґрунтованим, оскільки це протирічить ч. 2 ст. 9 МК України, п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, ст. 6, ч.2 ст. 19 Конституції України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на його задоволенні.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях від 21.10.2010 р. вх. № 31277 посилається на те, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за вантажною митною декларацією від 01.04.2010 р. № 112000006/2010/000290/1, було перевірено документи подані для підтвердження митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, а також проаналізовано рівень митної вартості товарів ЄАІС Держмитслужби, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами проведеного контролю було виявлено той факт, що митна вартість ввезеного товару значно відрізнялась від рівня митної вартості аналогічних товарів, імпортованих на митну територію України, у звязку із чим та у відповідності з п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, були затребувані від позивача додаткові документи. Оскільки 01.04.2010 р. декларантом підприємства Ісмайловою О.М. було вчинено запис про неможливість надання додаткових документів (наданий лише лист від виробника товару ВАТ «Новолипецький металургійний комбінат» від 19.03.2010 р. № 153/01383), митницею була самостійно здійснена оцінка митної вартості товару, за інформацією, що була в наявності у митниці, за резервним методом (метод № 6). На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив та вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з підстав, визначених у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між ВАТ «Запорожкокс» та ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат» був укладений контракт № 153/804-10-7204 від 07.12.2009 р. на постачання смоли камяновугільної.

01 квітня 2010 року до відділу Запорізької митниці для митного оформлення ВАТ «Запорожкокс» надана вантажна митна декларація № 112030000/2010/008356 та декларація митної вартості № 112030000/0/008356 від 01.04.2010 р. за формою ДМВ-1, згідно якою позивачем митна вартість товару була визначена за методом № 1.

01 квітня 2010 року посадовою особою Запорізької митниці на зворотному боці декларацій митної вартості зроблено запис вимог щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Того ж дня, декларантом товариства Ісмайловою О.М. надано відповідачу лист від виробника товару ВАТ «Новолипецький металургійний комбінат» від 19.03.2010 р. № 153/01383та вчинено запис про неможливість надання додаткових документів.

Рішеннями від 01.04.2010 р. № 112000006/2010/000290/1 Запорізька митниця визначила митну вартість товару за резервним методом відповідно до ст. 273 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 01.04.2010 р. № 112000006/2010/000290/1, ВАТ «Запорожкокс» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 261 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною 2 статті 262 Митного кодексу України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі. Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки (ч. ч. 1, 3 ст. 264 Митного кодексу України).

Згідно із ст. 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Стаття 266 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

·за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

·за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

·за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

·на основі віднімання вартості (метод 4);

·на основі додавання вартості (метод 5);

·резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларації митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Позивачем для митного оформлення вантажу за МВД № 112030000/2010/008356 від 01.04.2010 р. було надано: облікова картка субєкта зовнішньоекономічної діяльності № 11203/1/97/00047 від 27.07.2009 р.; вантажна митна декларація (транзитна) № 804050001/2010/127795 від 20.03.2010 р.; накладні УМВС № АК470204 від 18.03.2010 р., № АК 470203 від 18.03.2010 р., № АК 470201 від 18.03.2010 р., № АК 470200 від 18.03.2010 р., № АК 470196 від 18.03.2010 р., № АК 470127 від 18.03.2010 р., № АК 470104 від 18.03.2010 р., № АК 470103 від 18.03.2010 р.; сертифікати якості № 1001888 від 17.03.2010 р., № 1001887 від 17.03.2010 р., № 1001885 від 17.03.2010 р., № 1001884 від 17.03.2010 р., № 1001886 від 17.03.2010 р., № 1001882 від 17.03.2010 р., № 1001883 від 17.03.2010 р., № 1001881 від 17.03.2010 р.; рахунки (інвойси) № 323256 від 18.03.2010 р., № 323249 від 18.03.2010 р., № 323251 від 18.03.2010 р., № 323253 від 18.03.2010 р., № 323252 від 18.03.2010 р., № 323254 від 18.03.2010 р., № 323255 від 18.03.2010 р., № 323250 від 18.03.2010 р.; специфікація № 4 від 05.03.2010 р. до зовнішньоекономічного контракту № 153/804-10-7204 від 07.12.2009 р.; додаткова угода № 4 від 05.03.2010 р. до зовнішньоекономічного контракту № 153/804-10-7204 від 07.12.2009 р.; додаток № 4 від 11.03.2010 р. до зовнішньоекономічного контракту № 153/804-10-7204 від 07.12.2009 р.; додаток № 1 від 07.12.2009 р. до зовнішньоекономічного контракту № 153/804-10-7204 від 07.12.2009 р.; специфікація № 1 від 07.12.2010 р. до зовнішньоекономічного контракту № 153/804-10-7204 від 07.12.2009 р.; зовнішньоекономічний контракт № 153/804-10-7204 від 07.12.2009 р.; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за № 3/08-08/00191224 від 19.01.2010 р.; додаток № 1 від 23.03.2010 р. до ПМД № 112030000/2010/007277 від 22.03.2010 р.; реєстр № 1 від 23.03.2010 р. до ПМД № 112030000/2010/007277 від 22.03.2010 р.; платіжне доручення в іноземній валюті № 100038 від 15.03.2010 р.; експортна вантажна митна декларація № 10109020/180310/0003895 від 18.03.2010 р.; декларація митної вартості № 10109020/1180310/0003895 від 18.03.2010 р. до ВМД № 10109020/1803100003895 від 18.03.2010 р.

Тобто, вимоги п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження позивачем були виконані в повному обсязі.

Однак, відповідно до п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ від 09.04.2008 р. № 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється відповідно до ст. 41 Митного кодексу України шляхом:

1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

При цьому, послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Держмитслужбою.

Із заперечень відповідача та пояснень його представника, наданих в судовому засіданні встановлено, що митниця виказала сумнів з приводу заявленої митної вартості товару виходячи з того, що ні один документ, крім документів, які підтверджували договірну ціну між даними сторонами, не підтверджував указану митну вартість, а також виявлено той факт, що митна вартість ввезеного товару значно відрізнялась від рівня митної вартості товарів імпортованих на митну територію України.

Доводи позивача про неправомірність користування відповідачем даними ЄАІС ДМС України суд до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на законі. Так, відповідно до п. 3 Розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України передбачено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

В процесі митного оформлення співробітниками Запорізької митниці були додатково затребувані від позивача наступні документи: каталоги, прейскуранти (прас-листи) фірми-виробника товару; калькуляцію фірми-виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; відомості про якісні характеристики товару крім сертифікату якості; інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини, про що посадовою особою зроблений відповідний запис у ДМВ № 112030000/0/008356 від 01.04.2010 р.

Декларантом підприємства Ісмайловою О.М. для підтвердження заявленої митної вартості товару, згідно вимог додатково було надано лише лист від виробника товару ВАТ «Новолипецький металургійний комбінат» від 19.03.2010 р. № 153/01383 та зроблено напис про неможливість надання інших документів.

В позовній заяві та представник позивача в усних поясненнях, наданих в судовому засіданні, зазначив, що додатково витребувані митницею документи не були надані з обєктивних причин.

Розглянувши заперечення, суд виходить з такого.

Запорізька митниця додатково витребувала у позивача каталоги, прейскуранти (прас-листи) фірми-виробника товару, калькуляцію фірми-виробника товару. Із матеріалів справи вбачається, що листом від 18.03.2010 р. ВАТ «Запорожкокс» звернулося до контрагента ВАТ «Новолипецький металургійний комбінат» із проханням надати витребувані митницею документи (каталоги, прейскуранти (прас-листи) фірми-виробника товару № калькуляцію фірми-виробника товару). Листом від 19.03.2010 р. вих. № 153/01383 та від 15.04.2010 р. № 153/01924 ВАТ «Новолипецький металургійний комбінат» повідомив, що розрахунок собівартості надати не мають можливості, оскільки смола камяновугільна не калькулюється, а сформована на підставі ринкових цін і складає в рублях за тону DAF ст. Соловей ЮВЖД січень 2010 р. 4696.44 (специфікація № 2); лютий 2010 р. 4879,60 (специфікація № 3); березень 2010 р. 4879,60 грн. (специфікація № № 4, 5); квітень 2010 р. 4879,60 (специфікація № 6).

В даному випадку щодо ненадання калькуляції фірми-виробника суд визнає відсутність у позивача обєктивної можливості надати такі документи.

В іншій частині позивач не довів, що існували будь-які обєктивні причини неможливості подання витребуваних додаткових документів.

Також слід зазначити, що згідно з вимогами п. 13. Постанови КМУ від 20.10.2006 р. № 1766, декларанту з дати ознайомлення із записом надається 10 календарних днів для надання в митний орган додаткових документів.

Як вбачається із запису, зробленого декларантом підприємства в день ознайомлення із вимогою митниці, товариство навіть не намагалось збирати витребувані документи.

Отже, Запорізька митниця послідовно використала метод визначення митної вартості, оскільки перший метод не міг бути застосований з тих причин, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартість та не надано додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. За результатом здійсненого митного контролю визначення митної вартості товарів, у митниці виникли сумніви стосовно обєктивності, достовірності відомостей про митну вартість товарів. Тому, враховуючи, що декларантом не подано додаткові документи або якщо він відмовився їх подавати, митний орган, згідно з п. 14. Постанови КМУ № 14, визначив митну вартість товару на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Метод 2 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) не міг бути застосований через те, що ані Запорізька митниця, ані ВАТ «Запорожкокс» не мали достовірної інформації про вартість операції з ідентичними товарами, які продавались на експорт в Україну час експорту яких збігався з часом експорту оцінюваних товарів або був максимально наближений до нього.

Через відсутність у декларанта та у митного органу інформації про вартість операцій з подібними (аналогічними) товарами, які продавались на експорт в Україну і час експорту яких збігався з часом експорту оцінюваних товарів або був максимально наближеним до нього, (з урахуванням застережень передбачених ст.270 Митного кодексу України), метод 3 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), визначений ст.269 Митного кодексу України не застосовувався при визначенні вартості імпортованого позивачем товару.

Метод 4 (метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості) за відсутності документально підтвердженої інформації про ціни товарів найбільшої партії оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) імпортних товарів, що продаються на території України та відсутності відомостей про такий товар у декларанта та у митного органу обґрунтовано не застосовувався при визначенні вартості імпортованого позивачем товару.

Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум, встановлених ст.272 Митного кодексу України. Оскільки ані декларант, ані митний орган не мали такої інформації, метод оцінки, визначений ст.272 Митного кодексу України при визначенні вартості імпортованого позивачем товару не застосовувався.

Оскільки при послідовному використанні наданих декларантом документів та інформації про товар, детального дослідження умов застосування усіх попередніх методів, при оцінці імпортованих товарів не встановлено можливості застосування методів, передбачених ст.ст. 267-272 Митного кодексу України, то митним органом було прийнято рішення про застосування методу, встановленого ст.273 Митного кодексу України.

Таким чином, Запорізькою митницею обґрунтовано визначено вартість товарів, які імпортуються в Україну позивачем, за допомогою резервного методу (методу 6) на підставі відомостей, що містяться в ЄАІС ДМСУ.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дескримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто проятгом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посадові особи Запорізької митниці при винесенні оскаржуваного рішення діяли у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, порушення закону, на які посилається позивач, допущенні не були, у звязку з чим вимоги позивача про скасування рішення про визначення митної вартості № 112000006/2010/000290/1 від 01.04.2010 р., не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Оскільки суд, розглянувши справу по суті, не знайшов підстав для скасування оскаржуваного рішення Запорізької митниці, то у задоволенні інших вимог позивача також відмовляється у звязку із їх необґрунтованістю та передчасністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі у строк, передбачений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя(підпис)Н.В. Стрельнікова