Ухвала суду № 124284389, 08.01.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

08 січня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1651/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 25 грудня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з такими вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчислені в період з 01 січня 2020 року по 23 серпня 2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнта згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

2) зобов`язати відповідача провести перерахунок грошового забезпечення позивача та доплатити позивачу: за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно належні з урахуванням раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 3150,00 грн на місяць, з 01 січня 2021 року по 19 лютого 2021 року включно належні з урахуванням раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 3410,00 грн на місяць, з 20 лютого 2021 року по 31 грудня 2021 року включно належні з урахуванням раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 4200,00 грн на місяць, з 01 січня 2022 року по 23 серпня 2022 року включно належні з урахуванням раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 4590,00 грн на місяць, та окладу за військовим званням за періоди 01 січня 2020 року по 25 червня 2020 року - 630,00 грн, з 26 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 720,00 грн на місяць, та з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 770 грн та з 01 січня 2022 року по 23 серпня 2022 року 840,00 грн на місяць визначених з урахуванням пункту 4 постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року Законом України від 02.12.2020 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», за період з 01 січня 2022 року по 23 серпня 2022 року Законом України від 15.12.2021 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплат суми грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за таємність, премія), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань;

3) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 23 серпня 2022 року за весь час затримки виплати.

Ухвалою від 27 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 23 серпня 2022 року із зазначенням підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали від 27 грудня 2024 року від позивача 06 січня 2025 року надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої позивачем зазначено, що право на звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, враховуючи положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-ІХ), до 18 липня 2022 року не обмежене будь-яким строком; відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (в чинній редакції згідно із Законом № 2352-ІХ) з 19 липня 2022 року обмежене тримісячним строком, водночас вказаний строк не підлягає застосуванню до 30 червня 2023 року, так як він продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. На підставі викладеного позивач вважає, що на спірний період строк позовної давності не поширюється.

Просила поновити строк звернення до адміністративного суду у даній справі.

Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

В ухвалі від 27 грудня 2024 року суд дійшов висновку, що позивач звернулась з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби, в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 23 серпня 2022 року.

Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених представником позивача, суд зазначає таке.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».

У справі «Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

З наведеного слідує, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суддя повторно наголошує на тому, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Так, позивача вважає, що строк звернення до суду з позовом в частині вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року не обмежене будь-яким строком до 30 червня 2023 року.

Суд з такими твердженнями не згоден, оскільки вважає, що позивач хибно тлумачить положення Кодексу законів про працю України.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Починаючи з 19 липня 2022 року, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо був визначений тримісячний строк звернення до суду.

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Проте, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) було встановлено з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р.

Отже наведені вище положення свідчать, що тримісячний строк звернення до суду, визначений у статті 233 КЗпП України, який настав після 19 липня 2022 року, був продовжений на строк дії карантину та закінчився 30 червня 2023 року, а не про відсутність в період з 19 липня 2022 року по 30 червня 2023 року будь-якого строку звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати.

Суд вважає, що позивач помилково ототожнює продовження процесуального строку на строк дії карантину до 30 червня 2023 року, із не обмеженням будь-яким строком права працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, як це було передбачено статтею 233 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 року.

Суд вказує, що згідно з ухвалою від 27 грудня 2024 року про залишення без руху позовної заяви, позивач не була обмежена у наданні доказів поважності пропуску строку, передбаченого для звернення до суду.

На думку суду, самі по собі вказані доводи не впливають на можливість позивача дізнатися про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, в тому числі за участю представника, чого позивачем тривалий час не було здійснено, що свідчить про триваючи пасивну поведінку позивача.

За наведених обставин, суд вважає зазначені позивачем підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду в частині вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 23 серпня 2022 року неповажними.

Доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду представником позивача не надано.

Відтак, заява представника позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 23 серпня 2022 року.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Беручи до уваги ту обставину, що представником позивача не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 19 липня 2022 року по 23 серпня 2022 року включно підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в клопотанні про поновлення строку звернення до суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_1 позовну заяву в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчислені в період з 19 липня 2022 року по 23 серпня 2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнта згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 та доплатити з 19 липня 2022 року по 23 серпня 2022 року включно належні з урахуванням раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 4590,00 грн на місяць, та окладу за військовим званням за період з 01 січня 2022 року по 23 серпня 2022 року 840,00 грн на місяць визначених з урахуванням пункту 4 постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого за період з 01 січня 2022 року по 23 серпня 2022 року Законом України від 15.12.2021 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплат суми грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за таємність, премія), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяК.О. Пляшкова