Рішення № 124282765, 06.01.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 рокуСправа №160/26256/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу роботи у подвійному розмірі ОСОБА_1 періоди роботи з 14.09.1988 року по 05.06.1989 року, з 06.06.1989 року по 26.06.2014 року та з 08.09.2014 року по 22.08.2022 року відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи у подвійному розмірі ОСОБА_1 періоди роботи з 14.09.1988 року по 05.06.1989 року, з 06.06.1989 року по 26.06.2014 року та з 08.09.2014 року по 22.08.2022 року відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 26.08.2024 року з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позову зазначено, про те що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 23.08.2022 року отримує пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. Ознайомившись із матеріалами електронної пенсійної справи позивачем було встановлено, що період роботи в КЗ «Павлоградська міська лікарня № 1» ДОР» на посаді завідуючого шкірно венерологічного відділення не було зараховано у подвійному розмірі для розрахунку коефіцієнта заробітної плати, а періоди з 06.06.1989 ро 26.06.2014 та з 08.09.2014 по 23.08.2022 не були зараховані до пільгового стажу за Списком № 2. 26.08.2024 року він завернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо зарахування періоду роботи до страхового стажу з 01.01.2004 року по 23.08.2022 року у подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788. 02.09.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №48715-37626/Б-01/8-0400/24 повідомило про те, що відповідно до ст. 24 Закону №1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі, період роботи з 01.01.2004 року по 23.08.2022 для розрахунку страхового стажу зараховано в одинарному розмірі відповідно до ст. 24 Закону №1058. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано позивачем та представником відповідача 08.10.2024 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.

31 жовтня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку Головного управління та з 27.06.2014 отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058. Внаслідок працевлаштування з 08.09.2014 за посадою, яка дає право на пенсію за вислугу років, виплата пенсії за вислугу років була припинена. З 23.08.2022 на підставі особистої заяви позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно Закону №1058. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст. 24 Закону № 1058). За період до 01.01.2004 обчислення трудового стажу здійснюється згідно зі статтями 56-63 Закону № 1788. Відповідно до ст. 60 Закону № 1788 час роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідно до ст. 24 Закону №1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі. Період роботи позивача з 01.01.2004 року по 23.08.2022 для розрахунку страхового стажу зараховано в одинарному розмірі відповідно до ст. 24 Закону № 1058.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27.06.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років призначену на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.

З 23.08.2022 року позивача за його заявою переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

26 серпня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 року по 23.08.2022 року у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону № 1788-XII.

02 вересня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №48715-37626/Б-01/8-0400/24 повідомило про те, що з 23.08.2022 року позивач отримує пенсію за віком обчислену відповідно до Закону №1058. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058). За період до 01.01.2004 обчислення трудового стажу здійснюється згідно зі статтями 56- 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ. Відповідно до статті 60 Закону № 1788 час роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідно до статті 24 Закону №1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі. Страховий стаж, зарахований по 31.07.2022, складає 56 років 2 дні. Отже період роботи позивача з 01.01.2004 року по 23.08.2022 для розрахунку страхового стажу зараховано в одинарному розмірі відповідно до статті 24 Закону № 1058.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування при призначенні пенсії періодів роботи з 14.09.1988 року по 05.06.1989 року, з 06.06.1989 року по 26.06.2014 року та з 08.09.2014 року по 22.08.2022 року у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 року.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV(далі - Закон №1058-IV) визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

В той же час, згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З аналізу наведених норм вбачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Так, судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 , що видана 14.09.1988 року та встановлено, що ОСОБА_1 в спірні періоди працював згідно із записами №№1-4, 9-10, 14 (далі мовою оригіналу рос.):

- 14.09.1988 принят на должность врача дермато-венеролога в Юрьевскую больницу (наказ №134 від 20.09.1988) (запис №1);

- 05.06.1989 уволен по статье 138 КЗоТ УССР по переводу в городскую больницу города Павлограда (наказ №84 від 30.05.1989) (запис №2);

- 05.06.1989 принят на должность врача дермато-венеролога по переводу с ЦРБ в Павлоградскую центральную райбольницу (наказ №101к від 01.06.1989) (запис №3);

- 04.01.2000 переведений на посаду завідуючого шкіряно-венерологічного диспансера, лікар дермато-венеролог (наказ №1к від 04.01.2000) (запис №4);

- 26.06.2014 звільнений згідно ст. 38 КЗпП України (пенсія за вислугою років) (наказ №152-к від 26.06.2014) (запис №9);

- 08.09.2014 принятий на посаду завідувач шкірно-венерологічного диспансерного відділення, лікар дермато-венеролог до Комунального закладу «Павлоградська міська лікарня №1» ДОР» м. Павлоград (наказ №223-к від 02.09.2014) (запис №10);

- 01.06.2020 переведений на посаду лікар дермато-венеролог дермато-венерологічного кабінету консультативно-діагностичного відділення (наказ №88-к від 20.05.2020) (запис №14).

Отже, під час розгляду справи установлено та не заперечується відповідачем, що з 14.09.1988 року по 05.06.1989 року, з 06.06.1989 року по 26.06.2014 року та з 08.09.2014 року по 22.08.2022 року, позивач працював у інфекційному закладі охорони здоров`я, робота в якому зараховується до стажу в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд зазначає, що Павлоградська районна лікарня (на теперішній час - КЗ «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради (перейменовано на підставі рішення Павлоградської міської ради від 19.11.2019 № 1929-58/VII) у якому працював позивач починаючи з 14.09.1988 року, належить до закладів, передбачених статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та позивачем надано достатню кількість документів, якими підтверджується факт роботи, що за посадовою діяльністю дає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі.

Крім того, відповідач роботу позивача у закладі охорони здоров`я, що надає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі, у наданій відповіді під сумнів не ставив.

При цьому відповідач, відмовляючи у зарахуванні періоду стажу у подвійному обчисленні, зазначає, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідачем під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі - Постанова №909).

Згідно абз.2 Постанови №909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Як встановлено Розділом 2 Постанови №909 до закладів охорони здоров`я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Згідно примітки 2 Постанови №909 робота за спеціальністю в закладах, установах на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої належності закладів і установ. В свою чергу, Переліком не передбачена необхідність підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29 грудня 2005 року №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Як встановлено судом, з 14.09.1988 року по 05.06.1989 року, з 06.06.1989 року по 26.06.2014 року та з 08.09.2014 року по 22.08.2022 року позивач працював у інфекційному закладі охорони здоров`я - Павлоградська районна лікарня (на теперішній час - КЗ «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради).

За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, суд зауважує, що зарахуванню у подвійному розмірі до стажу роботи на посадах у інфекційному закладі підлягає стаж позивача, який він відпрацював до призначення пенсії, тобто до 23.08.2022.

При цьому, судом встановлено, що згідно із наявною в матеріалах справи заявою позивача від 26.08.2024 року, останній просив відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 року по 23.08.2022 року у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону № 1788-XII. Вказану заяву розглянуто відповідачем та вчинено відповідні дії в межах заявлених вимог. Натомість, суд звертає увагу, що спірні правовідносини між сторонами виникли, з приводу незарахування відповідачем до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 року по 23.08.2022 року в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону № 1788-XII.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність спірних правовідносин між сторонами в частині зарахування в подвійному розмірі періоду роботи позивача з 14.09.1988 року по 05.06.1989 року та з 06.06.1989 року по 31.12.2003 року, оскільки матеріали справи не містять доказів спору з цього приводу, відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, судом під час розгляду даної справи встановлено, що відповідач зарахував періоди роботи позивача з 06.06.1989 по 03.01.2000 та з 04.01.2000 по 31.12.2003 до страхового стажу відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується розрахунком пенсії (форми РС-право) за пенсійною справою №912160188211, де загальний страховий стаж із зарахуванням подвійного стажу за вказані періоди, становить 56 років 02 місяці, що не заперечується відповідачем. Таким чином, позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 06.06.1989 по 03.01.2000 та з 04.01.2000 по 31.12.2003 також не підлягають задоволенню.

Щодо доводу відповідача про те, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стосується наявного стажу роботи до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом №1058-IV, суд зазначає наступне.

За змістом п.2 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з п.3 ст. 40 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і №2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Вимогами п.4 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Суд констатує, що редакція ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час.

Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію.

Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на за вислугою років.

Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність зарахування органами Пенсійного фонду України для призначення пенсії позивачеві в одинарному розмірі період його роботи з 01.01.2004 по 22.08.2022.

Таким чином, суд вважає частково обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу роботи у подвійному розмірі період роботи 01.01.2004 року по 22.08.2022 року відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 26.08.2024 року, з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

З урахуванням положень частини 3 статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу роботи у подвійному розмірі ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 року по 22.08.2022 року відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу роботи у подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 року по 22.08.2022 року відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 26.08.2024 року, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева