Рішення № 124282759, 06.01.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 рокуСправа №160/13201/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати борг зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 26 539,26 грн., перед ГУ ДПС у Дніпропетровській області та його вимогу про сплату цього боргу (недоїмки) від 14 лютого 2023 року №Ф-3740-58.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що з 22.08.2013 року позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте 31.10.2019 року ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням припинила підприємницьку діяльність, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року по справі №160/6412/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) 19.08.2019 року №Ф-3740-58У. Таким чином, позивач зауважила, що в розумінні Закону № 2464-VI, вона не була та не є платником єдиного внеску, підприємницьку діяльність не здійснювала, оскільки у період з січня 2017 по грудень 2019 року перебувала на обліку в управлінні соціальної політики Нікопольської міської ради та їй було призначено державну допомогу на дітей одиноким матерям, даний факт встановлено вказаним рішенням суду. 12.03.2024 року із застосунку «ДІЯ» позивачу стало відомо про постанову ВП № 74051013 від 05.02.2024 року направлену Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про примусове виконання виконавчого документу № Ф-3740-58 від 14 лютого 2023 року, а 05.04.2024 року засобами Укрпошти, за адресою реєстрації та фактичного місця проживання позивача ( АДРЕСА_1 ) нею була отримана оскаржувана вимога та лист відповідача від 26.03.2024 року №20466/6/04-36-13-11-16, яким підтверджується, що вимогу було направлено на адресу позивача ( АДРЕСА_2 ), за якою вона не проживає з 2015 року, та яку повернуто на адресу податкового органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Разом з тим, звертає увагу, що спір, який виник, є повторенням пору про скасовану вимогу №Ф-3740-58У від 19.08.2019 року, а борг розрахований відповідачем за той самий період з 2017 по 2019 року, з тих самих підстав. Крім того, відповідачу з 2020 року було відомо про актуальну адресу позивача, адже між сторонами вже існував судовий спір раніше, однак податкова вимога №Ф-3740-58 від 14 лютого 2023 року направлялась за іншою невідомою адресою. З вказаною вимогою позивач не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Одночасно із позовною заявою, 22.05.2024 року представником позивача адвокатом Довгалем С.В. подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу Вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14 лютого 2023 року №Ф-3740-58 на час розгляду справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року заяву представника позивача адвоката Довгаля Сергія Володимировича про забезпечення позову по справі №160/13201/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - повернуто заявнику без розгляду.

Крім того, ухвалою суду від 24 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду від 24.05.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Довгаля С.В., 10.06.2024 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, з доказами сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. та заявою про поновлення строку звернення до суду.

Також, 10.06.2024 року представником позивача адвокатом Довгалем С.В. подано заяву про забезпечення позову (повторно) шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу Вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14 лютого 2023 року №Ф-3740-58 на час розгляду справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року заяву представника позивача адвоката Довгаля Сергія Володимировича про забезпечення позову по справі №160/13201/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задоволено.

Цією ж ухвалою зупинено стягнення за виконавчим документом Вимога від 14 лютого 2023 року №Ф-3740-58, видана ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення боргу з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 у розмірі 26 539,26 грн. у виконавчому провадженні №74051013 відкритому державним виконавцем Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бганкою Анастасією Анатоліївною, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/13201/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року було поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу(недоїмки), прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13201/24 за цією позовною заявою, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 15.07.2024 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) належним чином завірену копію оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2023 року №Ф-3740-58, винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

На виконання вимог ухвали суду від 12.06.2024 року, на адресу суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 , 19.06.2024 року надійшла заява, до якої долучено копію оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2023 року №Ф-3740-58, винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

26 червня 2024 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав, заперечував проти його задоволення і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до інформаційної- комунікаційної системи податкового органу (далі - ІКС), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Нікопольська ДПІ) як фізична особа - підприємець з 22.08.2013 по 31.10.2019 за податковою адресою: АДРЕСА_3 . Підприємницьку діяльність здійснювала на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 була платником єдиного внеску. Державною податковою службою України розроблено алгоритм автоматичного відображення в інтегрованих картках платників сум квартальних нарахувань з єдиного внеску, які щоквартально відображалися в інтегрованій картці платників по технологічному коду класифікації єдиного внеску 71040000 (далі - ІКП 71040000). Таким чином, за період провадження підприємницької діяльності ОСОБА_1 в ІКП 71040000 засобами діючого програмного забезпечення проведені автоматичні квартальні нарахування на загальну суму 26539,26 грн, в тому числі: за 2017 по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8 448,00 грн; за І квартал 2018 по терміну сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн; за II квартал 2018 по терміну сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн; за III квартал 2018 по терміну сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн; за IV квартал 2018 по терміну сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн; за І квартал 2019 по терміну сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн; за II квартал 2019 по терміну сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн; за III квартал 2019 по терміну сплати 21.10.2019 в сумі 2754,18 гривень. На виконання пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція №449) по ОСОБА_1 сформовано та направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу: АДРЕСА_4 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2023 року №Ф-3740-58 на суму 26539,26 грн. Поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Оскільки ОСОБА_1 суму боргу, зазначену у вимозі не погашено, на виконання п.5 розділу VI Інструкції №449 ГУ ДПС у Дніпропетровській області до Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Нікопольський ВДВС) направлено узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.02.2023 № Ф-3740-58 У на суму 26539,26 грн. Згідно даних інформаційно - комунікаційної системи контролюючого органу станом на 18.06.2024 заборгованість ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (з урахуванням стягнення в межах виконавчого провадження в розмірі 1559,16 грн) становить 24980,10 грн. За таких обставин вважають, що оскаржувана вимога винесена податковим органом правомірно і підстави для її скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 22.08.2013 по 31.10.2019 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що 22.08.2013 року внесено запис номер 22300000000021893 до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, види економічної діяльності: 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (основний); 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; з 22.08.2013 по 31.10.2019 року перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Нікопольське управління, Нікопольська ДПІ (м. Нікополь) як платник податків та як платник єдиного внеску (номер взяття на облік платником ЄСВ:04510319716 від 22.08.2013р. та 0407713135579 від 23.08.2013р.).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинено підприємницьку діяльність, про що 31.10.2019 р. внесено запис в Єдиний державний реєстр номер: 22300050001021893, підстава:ДР припинення ФОП за її рішенням.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року по справі №160/6412/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено, а саме:

- визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) 19.08.2019 року №Ф-3740-58У.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року по справі №160/6412/20 набрало законної сили 09.08.2022 року.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 31.01.2023 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 ОСОБА_1 були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску на загальну суму 26 539,26 грн., а саме:

-за 2017 по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8 448,00 грн;

-за І квартал 2018 по терміну сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн;

-за II квартал 2018 по терміну сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн;

-за III квартал 2018 по терміну сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн;

-за IV квартал 2018 по терміну сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн;

-за І квартал 2019 по терміну сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн;

-за II квартал 2019 по терміну сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн;

-за III квартал 2019 по терміну сплати 21.10.2019 в сумі 2754,18 гривень.

14 лютого 2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3740-58, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 31.10.2023 року обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 26 539,26 грн.

На підставі пункту 3 розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), контролюючим органом було направлено на податкову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3740-58 від 14 лютого 2023 року на суму 26 539,26 грн. та повернуто відправнику з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

25.12.2023 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заяву про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу вимоги №Ф-3740-58У від 14.02.2023 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

05.02.2024 року постановою державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бганкою Анастасією Анатоліївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74051013 на підставі вимоги №Ф-3740-58У від 14.02.2023 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 з 29 вересня 2015 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним штампом Нікопольського районного відділу ГУ ДМС України у Дніпропетровській області в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 .

Тобто, на момент прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф3740-58 від 14 лютого 2023 року на суму 26 539,26 грн., виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області та на момент відкриття виконавчого провадження №74051013 позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Інших доказів, які б підтверджували місцезнаходження позивача саме за адресою: АДРЕСА_4 , відповідачем не надавались.

12.03.2024 року в застосунок «ДІЯ» позивачу було надіслано постанову ВП №74051013 від 05.02.2024 року направлену Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про примусове виконання виконавчого документу № Ф-3740-58 від 14 лютого 2023 року.

05.04.2024 року засобами поштового зв`язку, за адресою реєстрації та фактичного місця проживання позивача: АДРЕСА_1 нею була отримана оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф3740-58 від 14 лютого 2023 року на суму 26 539,26 грн., видана Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області та лист відповідача від 26.03.2024 року №20466/6/04-36-13-11-16.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3740-58У від 14.02.2023 року, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі -Закон № 2464-VI) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Стаття 4 Закону № 2464-VI передбачає, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Аналогічні норми містяться у підпункті 3 пункту 1 розділу II Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Більш детально Порядок нарахування і сплати єдиного внеску регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція № 449).

Зокрема, розділ 4 Інструкції № 449 регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Так, порядок нарахування єдиного внеску передбачає, що:

1) єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача;

2) єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати;

3) єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, в тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

4) обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється, виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку нараховується єдиний внесок;

5) при обчисленні єдиного внеску платниками, зазначеними в підпункті 2 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, за осіб, зазначених в абзацах третьому, п`ятому-сьомому підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, що здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №178 "Про затвердження Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб", у розмірі не менше мінімального страхового внеску за кожну особу за минулі періоди застосовується розмір єдиного внеску, що діяв у місяці, за який нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Пунктом 3 розділу 6 Інструкції № 449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував зазначене питання. Зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18) висловлено правову позицію, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи, судом встановлено, що згідно наданої довідки Управління соціальної політики Нікопольської міської ради від 14.03.2024 року №259/6, ОСОБА_1 , у період з 01.01.2017 ро 31.12.2019 року перебувала на обліку в управлінні соціальної політики Нікопольської міської ради та їй було призначено отримання допомоги на дітей одиноким матерям.

Також, суд звертає увагу на те, що питання обов`язку сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за себе як фізичну-особу підприємця у період за який їй нарахована заборгованість зі сплати ЄСВ з 2017 по 2019 року вже було предметом судового розгляду в рамках адміністративної справи №160/6412/20.

Як слідує з вищевказаного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року у справі №160/6412/20, яке набрало законної сили 09.08.2022 року, на підтвердження відсутності обов`язку спати єдиного внеску у періоді 2017-2019 роки позивачем надано довідку Управління соціальної політики Нікопольської міської ради від 06.05.2020 року №547 про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціальної політики Нікопольської міської ради та їй з 01.10.2016 року було призначено державну допомогу на дітей одиноким матерям. Також, позивачем надано довідку №679/в про отримання у 2019 році соціальної допомоги.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач не є особою, яка отримує пенсію за віком або є особою з інвалідністю, або досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Відтак, дія ч.4 ст. 4 Закону №2464-VI не розповсюджується на позивача.

Разом з тим, суд враховує що, Верховною Радою України 13 травня 2020 року прийнято Закон України № 592-IX «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» , яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-15 (набрав чинності 03.06.2020р.) такого змісту (в редакції закону від 14.07.2020 р. № 786-IX):

Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 3 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року:

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Як було встановлено судом, заборгованість позивача з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникла у період з 2017 по 2019 року, тобто період охоплений абз.1 п. 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Зважаючи на вказані зміни в законодавстві, а також враховуючи той факт, що позивач припинила підприємницьку діяльність 31.10.2019 року, нарахований борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підлягає списанню.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №761/29966/16-ц (провадження №61-5327св19) роз`яснив, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області було достовірно відомо про рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі від 27.10.2020 року у справі №160/6412/20 та про те, що позивач не є фізичною особою-підприємцем, проте було повторно прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 14 лютого 2023 року №Ф-3740-58 у сумі 26 539,26 грн.

Крім того, відповідно до роздруківки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в період винесення податкової вимоги та по теперішній час не є фізичною особою-підприємцем.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу, беручи до уваги те, що в рамках розгляду справи №160/6412/20 скасована судом вимога була винесена відповідачем за аналогічних обставин, та включає в тому числі нарахування з ЄСВ, які охоплюють заборгованість попередніх періодів, тобто за 2017-2019 роки, суд вважає, що у останнього відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем, у зв`язку з чим оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2023 року №Ф-3740-58 є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, суд вважає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою судового захисту має бути усунення перешкод в реалізації права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Відтак, суд доходить висновку, що ефективним способом захисту прав та інтересів позивача є визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2023 року №Ф-3740-58 на загальну суму 26 539,26 грн., у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Розподіл витрат здійснюється у відповідності до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2023 року №Ф-3740-58 на загальну суму 26 539,26 грн., винесеної Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева