Рішення № 124282758, 06.01.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 рокуСправа №160/11266/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_3 ) вартість завданої державі шкоди у розмірі 391 286 (триста дев`яносто одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн. 29 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначається, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 82 від 20.03.2023 сержанта ОСОБА_1 призначено командиром бойової машини-командир 2-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти, 1-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2023 № 115, відповідача було направлено до лікувального закладу з 22.04.2023. У зв`язку із його неповерненням із лікувального закладу до підрозділу військової частини НОМЕР_1 та відсутності на військовій службі, було проведене службове розслідування, в ході якого встановлено, що сержант ОСОБА_1 10.05.2023 не повернувся із лікування до військової частини НОМЕР_1 , та по теперішній час його місце знаходження не відоме, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2024 № 1051. Також, службовим розслідуванням було встановлено факт переплати сержанту ОСОБА_1 неправомірної виплати грошового забезпечення у розмірі 391 286 грн. 29 коп., згідно довідки-розрахунку переплати грошового забезпечення та премії. Позивач вважає, що вказані кошти отримані ОСОБА_1 незаконно, а тому підлягають стягненню за завдану шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 06 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду від 06.05.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача 13.06.2024 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, із доказами сплати судового збору у розмірі 5 869,30 грн.

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Вказану ухвалу було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача зазначену у позові, а саме: АДРЕСА_1 .

24 червня 2024 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернувся конверт з поштовим відправленням з відміткою пошти про його невручення: «за закінченням терміну зберігання».

Кодексом адміністративного судочинства визначені порядок вручення судових повісток і судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктами 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 встановлено, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

В той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» тощо, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом в ухвалі від 01.04.2019 у справі №9901/811/18 (адміністративне провадження №П/9901/811/18).

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, однак правом на подання відзиву на позов, заперечень, доказів чи пояснень по суті справи не скористався, згідно ст.162 КАС України.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.03.2023 року №82 молодшого сержанта ОСОБА_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20 березня 2023 року №67-РС, призначено на посаду командира бойової машини-командира 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти, НОМЕР_4 штурмового батальйону, з 20.03.2023 року.

Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.04.2023 року №115 сержанта ОСОБА_1 , командира бойової машини - командира 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти, НОМЕР_4 штурмового батальйону, вважати таким, що вибув до лікувального закладу у передову хірургічну групу м.Дружківка, з 22.04.2023 року, у зв`язку з пораненням.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2023 року №124 відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, сержанта ОСОБА_1 , командира бойової машини-командира 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти, 1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , з 01.05.2023 року у зв`язку з перебуванням на тривалому лікуванні.

Відповідно до рапорту начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2023 року, призначено проведення службового розслідування відносно сержанта ОСОБА_1 , у зв`язку із неповерненням після лікування до розташування підрозділу та відсутністю на військовій службі.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.09.2023 року №4566 «Про призначення службового рослідування відносно ОСОБА_1 у зв`язку із неповерненням після лікування останнім до розташування підрозділу та відсутністю на військовій службі», призначено службове розслідування щодо неправомірності дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення та встановлення ступеню вини військовослужбовця.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.09.2023 року №4846 «Про продовження строку проведення службового рослідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.09.2023 року №4566», строк продовжено до 30.09.2023 року.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.10.2023 року №5232 «Про перепризначення службового рослідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.09.2023 року №4566», перепризначено службовое рослідування відносно ОСОБА_1 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.10.2023 року №5764 «Про продовження строку проведення службового рослідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.10.2023 року №5232», строк продовжено до 14.11.2023 року.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.10.2023 року №5235, винесеного за результатами службового розслідування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2023 року №3856 «Про призначення службового рослідування у зв`язку із необхідністю встановлення місця знаходження військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 », було встановлено що сержант ОСОБА_1 не виходить на зв`язок та не надав копії відповідних медичних документів, які підтверджують його перебування у лікувальному закладі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2023 року №4566, яке ще не завершене.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.11.2023 року №6649 «Про перепризначення службового рослідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.10.2023 року №5232, перепризначено службовое рослідування відносно ОСОБА_1 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.02.2024 року №1428 «Про перепризначення службового рослідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.11.2023 року №6649, перепризначено службовое рослідування відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до акту службового розслідування від 16.02.2024 року №1051, встановлено, що сержант ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , не повернувся після лікування з лікувального закладу до розташування військової частини НОМЕР_1 та відсутній на військовій службі з 10 травня 2023 року по 31 серпня 2023 року, своїми діями отримав неправомірну виплату грошового забезпечення та премії у розмірі 391 286 грн. 29 коп.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 17.02.2024 року №1051 «Про результати проведеного службового розслідування відносно сержанта ОСОБА_1 у зв`язку із неповерненням з лікувального закладу останнім до розташування підрозділу та відсутністю на військовій службі», вирішено службове розслідування вважати завершеним.

За порушення вимог статей 17, 65, 68 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 11, 16, 37, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 4, 6, Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, притягнути сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , після повернення до розташування військової частини НОМЕР_1 , до дисциплінарної відповідальності. Надіслати матеріали службового розслідування до Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил й територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Краматорськ у порядку ст. 214 КПК України, з метою прийняття рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно довідки-розрахунку переплати грошового забезпечення та премії від 01.02.2024 року №3300, сержанту ОСОБА_1 за період з 10.05.2023 року по 31.12.2023 року встановлено суму переплати грошового забезпечення та премії у розмірі 391 286 (триста дев`яносто одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн. 29 коп.

Позивач вважає, що вказані кошти отримані ОСОБА_1 незаконно, а тому підлягають стягненню за завдану шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_1 .

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 2019 року №548-XIV (далі - Статут № 548-XIV).

Згідно з ст.11 Статуту № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ст.16 Статуту № 548-XIV, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно статтей 26, 27 Статуту № 548-XIV, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі- Закон №160-IX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків

Відповідно до ст.1 цього Закону, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Судом встановлено, що згідно акту службового розслідування від 16.02.2024 року №1051, встановлено, що сержант ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , не повернувся після лікування з лікувального закладу до розташування військової частини НОМЕР_1 та відсутній на військовій службі з 10 травня 2023 року по 31 серпня 2023 року, своїми діями отримав неправомірну виплату грошового забезпечення та премії у розмірі 391 286 грн. 29 коп.

Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 17.02.2024 року №1051 «Про результати проведеного службового розслідування відносно сержанта ОСОБА_1 у зв`язку із неповерненням з лікувального закладу останнім до розташування підрозділу та відсутністю на військовій службі», службове розслідування завершено. За порушення вимог статей 17, 65, 68 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 11, 16, 37, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 4, 6, Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, притягнути сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , після повернення до розташування військової частини НОМЕР_1 , до дисциплінарної відповідальності.

Згідно довідки-розрахунку переплати грошового забезпечення та премії від 01.02.2024 року №3300, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено грошове забезпечення на загальну суму 391 286 грн. 29 коп., за період з 10.05.2023 року по 31.12.2023 року.

Суд зауважує, що відшкодування шкоди в разі перебування особи в розпорядженні відповідного командира (начальника) регламентовано статтею 11 Закону №160-IX. Відповідно до частини першої цієї статті у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.

Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п`ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону (ч. 3 ст.11 Закону № 160-IX).

Вказане кореспондується з обов`язком командира (начальника) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видати наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням сум, що підлягають стягненню, у разі доведеності вини. Наказ доводиться до винної особи під підпис (ч. 7 ст. 8 Закону № 160-ІХ).

Частиною першою статті 10 Закону № 160-IX регламентовано, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

Крім того, законом визначено випадки відшкодування матеріальної шкоди у судовому порядку, зокрема статтею 12 Закону № 160-IX регламентовано відшкодування шкоди в разі звільнення особи зі служби, а саме передбачено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Отже, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

При цьому, відшкодування шкоди в судовому порядку здійснюється за наявності однієї із таких умов:

1) в разі звільнення особи притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби за умови відмови особи від її добровільного відшкодування;

2) якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до звільнення особи зі служби за умови відмови від її добровільного відшкодування;

3) шкода завдана військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів;

4) притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди;

5) завдання шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону ( шкода завдана посадовими (службовими) особами, винними в незаконному звільненні зі служби чи переміщенні військовослужбовця, поліцейського, особи рядового та начальницького складу, за шкоду, завдану у зв`язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посаді, несуть повну матеріальну відповідальність у судовому порядку).

В ході розгляду справи судом встановлено, що на час розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнено з військової служби та притягнуто до матеріальної відповідальності, що в свою чергу слугувало б підставою звернення до суду із позовом про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді стягнення завданої державі шкоди у розмірі 391 286 грн. 29 коп.

А отже, на дату подання позову відсутні підстави саме у судовому порядку для відшкодування шкоди, завданої відповідачем. При цьому, суд вказує, що в разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності, позивач не позбавлений права пред`явити цивільний позов до відповідача в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності вчинених дій, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про відшкодування шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева