Постанова № 12428253, 26.10.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 року <Текст >Справа № 2а-2582/10/0870

За позовом: приватного підприємства "Ногайська олія", м. Бердянськ

до: Державної податкової інспекції в Приморському районі Запорізької області, м.Приморськ

За участі прокуратури Запорізької області

про визнання нечинним рішення № 0000782303 від 10.08.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3529407,40 грн., -

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача - Боганова О.І. (довіреність № 01/30-04 від 30.04.2010)

від відповідача Счастлива І.Б. (довіреність 42/10/10 від 15.01.2010)

Колісник І.О. (довіреність № 1839/10/10 від 23.07.2010)

від прокуратури - Романов Р.О. (посвідчення № 83 від 06.08.2008)

ВСТАНОВИВ:

ПП "Ногайська олія" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Приморському районі Запорізької області про визнання нечинним рішення № 0000782303 від 10.08.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3529407,40 грн. за порушення приписів Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637.

Ухвалою від 08.06.2010, в порядку ст. ст. 104-107 КАС України, відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-2582/10/0870 та призначено до судового розгляду на 24.06.2010. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.07.2010. Провадження у справі зупинялось. Ухвалою від 11.10.2010 провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в засіданні 26.10.2010.

Відповідно до ст.160 КАС України, в засіданні 26.10.2010 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

На виконання приписів ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, вказував, що санкції не є податковим боргом, на них не поширюється норми Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, а є саме адміністративно-господарськими санкціями згідно ст. ст. 238, 239 ГК України.

Згідно ст. 250 ГКУ встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, та надав письмові заперечення. Зокрема, зазначив, що учасниками відносин у сфері господарювання згідно зі ст..2 Господарського кодексу України разом з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органами місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Дія ст.250 Господарського кодексу України не поширюється на строки застосування штрафних санкцій, передбачених Указом Президента № 436/95 від 12.06.1995 року „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки". Тобто, як вважає позивач, ним правомірно застосовано до позивача фінансові санкції у сумі 3529407,40грн, по ст.1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995р. „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі-Указ Президента № 436/95) за перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі, а відповідно і правомірно винесено рішення №0000782303 від 10.08.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями ДПА у Запорізької області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП „Ногайська олія" (код 34385139) з питання дотримання вимог законодавства щодо ведення касових операцій за період з 14.09.2006р. по 30.06.2007р. (акт перевірки від 28.07.2009 року № 0002/08/00/23/34385139). Перевірка проведена на підставі направлення від 27.07.2009 року №7/2307 та наказу ДПА у Запорізької області від 27.09.2009 року № 326 „Про проведення позапланової перевірки".

В ході перевірки встановлено порушення ПП «Ногайська олія» п.п.3.4, 3.5, та 3.6 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04р. № 637 (далі - Положення № 637), а саме: відсутні підписи головного бухгалтера, прізвища фізичної особи, що одержувала кошти, відсутні відомості про паспорт чи документ, що його замінює. Зазначені порушення вказують на відсутність у видаткових касових ордерах одержувача готівкових коштів. Крім того, з врахуванням норм, п.3.10 Положення № 637, що приймання та видача готівки з касовими ордерами може проводитись тільки в день їх складання, виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняється, та пояснення головного бухгалтера ПП"Ногайська олія" та директора ПП «Ногайська олія», згідно з яким ними підтверджено, що у період проведення планової документальної перевірки ПП 'Ногайська олія" у грудні 2007 року, видаткові касові ордери не містили підписів одержувачів готівкових коштів, на час проведення операції з видачі готівкових коштів з каси підприємства у вересні - грудні 2006 року та лютому - червні 2007 року.

Відповідно до пункту 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ( затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року №40/10320 ( із змінами та доповненнями), визначено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи ( абзац другий пункту 3.5 зазначеного Положення.).

Відповідно до пункту 3.6 зазначеного Положення видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Відповідно до пунктів 3.10, 3.12 зазначеного Положення визначено, що прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється. Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання. Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються. Під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобовязаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів ; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для належного оформлення. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис «оплачено» із зазначенням дати (число, місяць, рік). Відповідно до пункту 5.9 зазначеного Положення якщо підприємством ліміт каси не встановлено ( незалежно від причин такого не встановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною. У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки ( пункт 7.24 зазначеного Положення).

При перевірці встановлено, що готівка видавалась з каси згідно з видатковими касовими ордерами СГД за період вересень-грудень 2006 року та лютий-червень 2007 року без підпису головного бухгалтера, зазначення одержувача готівкових коштів, відомостей про паспорт чи документ, що його замінює (копії видаткових касових ордерів завірені печаткою та підписом керівника підприємства), чим перевищили ліміт залишку готівки у касі в сумі 1764703,7грн.

Згідно ст.1 Указу Президента № 436/95, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є об'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

За результатами перевірки прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.08.2009 № 0000782303 у сумі 3529407,40грн., передбачених ст.1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995р. „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі-Указ Президента № 436/95) за перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на пропуск відповідачем строку давності застосування штрафних санкцій, як на підставу визнання спірного рішення нечинним, з огляду на наступне:

Норми, визначені у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 19.02.2001р., в Указі Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в редакції Указу Президента України від 11.05.1999р. не відносяться до податкового законодавства, оскільки ст. ст. 14,15 Закону “Про систему оподаткування”, де зазначено перелік податків та зборів (обовязкових платежів), не включають до їх складу штрафи, що застосовуються контролюючим органом в разі виявлення правопорушення у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, до системи яких входять податкові органи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П.11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 04.12.1990р., у редакції, що діє з 16.02.2005р., передбачено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законами України.

Аналіз діючого законодавства дозволяє дійти висновку, що фінансові санкції за порушення норм обігу готівки, їх розмір та порядок застосування законами України не визначені.

Названі санкції, передбачені Указом Президента “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, який до законів України не відноситься, оскільки відповідно до п.3 ст. 85 Конституції прийняття законів є виключними повноваженнями Верховної Ради України.

Слід також зазначити, що будь які штрафні (фінансові) санкції, що можуть бути застосовані до субєкта підприємницької діяльності у разі порушення ним правил ведення господарської діяльності по своїй правовій природі є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких є видом притягнення до адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність є інструментом впливу на правопорушника з метою добитись від нього правомірної поведінки.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Вказана норма закріплена також ч.2 ст.238 ГК України, яка визначає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. За загальним правилом встановленим у ч.2 ст.241 ГК, перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 238 ГК України до субєкта підприємницької діяльності не може бути застосовано санкцію, яку не передбачено у Законах України (як зазначено вище, Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” не відноситься до законів України).

Згідно ст. 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки законом не передбачено інший строк застосування зазначених санкцій, то строк застосування зазначених санкцій на момент винесення рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій сплинув і зазначені санкції не підлягали нарахуванню в силу закону.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні статей 238, 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Вказана позиція викладена також в оглядовому листі Вищого адміністративного суду України № 1776/100/13-08 від 24.10.2008.

Враховуючи те, що порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. із змінами та доповненнями, були вчинені позивачем в 2006 -2007 роках, а рішення, яким були застосовані фінансові санкції за ці порушення, було прийнято 10.08.2009. Відповідачем було пропущено річний строк застосування до Позивача адміністративно-господарської санкції, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України, що є підставою для визнання нечинним рішення ДПІ в Приморському районі № 0000782303 від 10.08.2009 про застосування до ПП «Ногайська олія» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3529407,4 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частинами 2 та 3 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, норми ст. 71 КАС України встановлюють презумпцію вини субєкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються. Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача субєкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Відповідач не надав суду документальних доказів, які б спростовували зазначені позивачем факти. Також, матеріалами справи не вбачається порушення позивачем встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Позов приватного підприємства "Ногайська олія" до Державної податкової інспекції в Приморському районі Запорізької області, за участі прокуратури Запорізької області, про визнання нечинним рішення № 0000782303 від 10.08.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3529407,40 грн. - задовольнити.

2.Визнати нечинним та скасувати рішення Державну податкову інспекцію у Приморському районі Запорізької області № 0000782303 від 10.08.2009 про застосування до приватного підприємства "Ногайська олія"штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3529407,40 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Ногайська олія" (код ЄДРПОУ 34385139) 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) судового збору. Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 10.11.2010.

Суддя/підпис/ О.М. Нечипуренко